“А ХТО ТО МІЙ БЛИЖНІЙ?”

2 Мойсея 20: 12-21
“Люби... свого ближнього, як самого себе” (Луки 10: 27).
Десять Заповідей, переданих Мойсею, були написані на двох кам’яних таблицях. Одна містила чотири заповіді, які стосувалися Бога, на інших знаходилися решта шість, які стосувалися людства. Суть останніх шести, які є нинішньою лекцією, була виражена в Ісусових словах: “Люби... свого ближнього, як самого себе”. Перелік “не чини” можна було би продовжувати до безконечності, щоб врахувати тисячі справ щоденного життя, натомість “чини” охоплює стан справ у цілому. Хто любить свого ближнього, той свідомо не кривдитиме його ділом, словом чи думкою. Отже, любов виражає повну міру вимог Закону (Рим. 13: 10). Любов означає свободу робити більше, ніж вимагає Закон, але не менше.
Хоча Господь довірив виконувати вимоги Закону тільки християнам і тільки їм: через виправдання їхніх слабкостей завдяки їх спорідненості з Христом, тим не менше, юдеї і багато інших отримали часткове благословення від того, наскільки вони намагалися виконувати Божественний Закон. Тілесна людина, не зачата духовно, а отже, не Божа дитина, все ще відчужена, отримує благословення від розвитку характеру настільки, наскільки визнає принципи праведності і прагне їм підпорядкуватися. Тому в усі часи і перед всіма людьми було мудро і властиво високо підносити Божественні критерії.

ШАНУЙ СВОГО БАТЬКА ТА МАТІР СВОЮ

Незалежно якими старими, неосвіченими, простакуватими чи злими можуть бути батьки, вони заслуговують на увагу з боку дітей. Звичайно, якась міра або ступінь поваги повинна залежати від характеру батьків. При всій неслухняності батькам, поширеній на кожному кроці, віримо, як це не важко визнати, що причиною неслухняності дитини є самі батьки або опікуни.
Дитина може бути недорозвиненою. Незадоволення та бунт в розумі матері в період вагітності можуть вплинути на дитину ще перед народженням, і тоді жодне виховання не зможе повністю повернути втрачене. У такому випадку для батьків було би добре проявити наполегливість та довготерпіння до такої нещасливої, неслухняної вдачі своєї дитини.
А може батьки тільки частково винні; може їхній служитель проповідував не Божі закони, їх вплив на людину, говорив не про покарання за їх порушення, а, замість того, удавався в пишномовні розумування та розповідав жарти, в яких не було ні харчу для духовної природи, ні допомоги для розуміння та подолання слабостей людської природи. Можливо, це була не зовсім вина матері. Можливо, батько забував, що він також мав обов’язок перед своїм нащадком, щоб підтримати дружину в критичну хвилю, нахиляючи її до лагідних, добрих, шляхетних думок і т. д.
У всякому випадку, сумлінні батьки мають прекрасне завдання виховувати розбещену дитину, даючи їй харч та остереження від Господа. Тих, хто вірно прикладає зусилля в цьому напрямку, навряд чи можна недооцінювати або не давати їм підбадьорення, і ми щораз більше повинні відноситись з повагою до батьків кожного шляхетного чоловіка чи жінки, з якими знайомі. Якщо чужі повинні цінувати батьків, то тим більше повинна рідна дитина.

ЕФЕКТ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ

Один відомий і впливовий сучасний письменник вважає, що недільні школи, приносячи добро в одному напрямку, могли наробити шкоди в іншому: через послаблення поваги дітей до своїх батьків і звільнення батьків від усвідомлення своєї відповідальності перед дітьми. Батьки в Божественному влаштуванні є священиками Бога, особливо в стосунку до своїх дітей. Наскільки хтось уникає цієї відповідальності чи ігнорує честь такого становища, настільки його вплив на дитину губиться, і одна година на тиждень в класі недільної школи не може компенсувати постійний батьківський догляд.
Статистика показує, що хлопці віком від шістнадцяти до двадцяти років становлять третину всіх небезпечних злочинців, і ця пропорція збільшується. Тому всі доброзичливі люди повинні бути готовими до того, щоб правильно виховувати підростаюче покоління. Усі повинні особливо сприяти цій Божественній заповіді, роблячи наголос і наполягаючи на батьківському авторитеті та підкоренні йому. Юдеям на основі цієї заповіді була обіцяна нагорода довгого життя та достатку.

“НЕ ВБИВАЙ”

Ніщо в цій заповіді не забороняє вбивати тварин, якщо це потрібно в інтересах сім’ї, чи навіть позбутися кошенят або зберегти їм життя. Також ніщо не забороняє страчувати злочинців, бо тоді це було би в конфлікті з Божественним Законом, викладеним в іншому місці і практикованим під проводом Мойсея та під Божественним керівництвом.
Ця заповідь, однак, вчить, що життя треба цінувати, а не наражати на небезпеку. Дух цієї заповіді, як говорив Ісус, містить думку, що ми не повинні мати лютого духа убивства, який стримували б тільки побоювання перед наслідками. Отже, можна побачити, що дух цієї заповіді повинен спочивати на тих, хто використовує найману працю чи пильнує своїх ближніх, вживаючи всі розумні заходи, щоб вберегти їх від будь-яких нещасних випадків. Дозвіл, щоб самолюбні інтереси або любов до грошей підтримували небезпечні умови, свідчив би про відсутність властивого духа слухняності цій заповіді і вважався б антихристиянським.

“НЕ ЧИНИ ПЕРЕЛЮБУ”

Одним із наслідків гріхопадіння є розбещеність статевого потягу. Результат – непристойність, розпуста, відсутність самоконтролю. Усі ці тенденції ведуть геть від Бога, від праведності та від справжнього щастя. Сім’я, як одне ціле в складі чоловіка та дружини, встановлене на початку Всемогутнім в Едені, здається, є наріжним каменем праведності в сімейному житті та в державі. Чистота, а не спотворення – ось Божественна вимога.

“НЕ КРАДИ”

Красти – це забирати чиюсь власність. Коли б винаходи в галузі електрики та пари не йшли в ногу зі зростанням знань, світ сьогодні був би раєм для крадіїв. І хоча морський розбій, піратство, грабунки, крадіжки отримують осуд з боку всіх інтелігентних людей, багато хто має шанс вдатися до більш вишуканих форм злодійства: через спекуляції з цінними паперами, через заснування фейкових компаній, які малюють райдужні перспективи, як про це свідчать їхні назви, але насправді організовані для того, щоб визискувати менш інформованих та простодушних. Це і є крадіж.
Подавати фальшиві звіти податковим інспекторам є злодійством. Намагання переправити товар через кордон без сплати мита є злодійством. Відмова надати відповідні послуги за отриману платню є злодійством. Та про найгіршу форму злодійства, яка приносить більше шкоди, ніж всі інші разом узяті, дають уявлення слова Шекспіра:
“Хто гаманець мій украде, той украде сміття,
Хто ж ім’я моє добре забере,
Насправді зробить злидарем мене,
Не збагатившись тим, чого позбувся я”.
Про біблійну вказівку “нікого не лихословити” (Гиж.), здається, знають зовсім мало. Як наслідок, багато хто ганебно оскверняє свій характер, руйнує щастя інших і поглиблює негаразди й без того стогнучого створіння.

“НЕ СВІДКУЙ НЕПРАВДИВО”

Дух цього розпорядження можна порушити тисячею способів, і його порушують щодня, не тільки неправдиво рекламуючи те, що ми продаємо або хочемо купити, але й тисячею способів лихословлячи ближнього.

“НЕ ЖАДАЙ”

Жадібність приходить перед злодійством, перед убивством, перед лихослів’ям. Жадібність є хворобою серця, яка має багато спільного з кожним іншим злочином, бо всі гріхи мають в основі самолюбство, а самолюбство є жадібністю. Вона правильно знаходиться в кінці списку. І той, хто хоче дотримуватися духа Божого Закону, повинен берегти своє серце від жадібності.

R5287 (1913 р.)