БОЖА УГОДА НА ГОРІ СІНАЙ
Вихід 19: 1-6

"Нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом" (Євреїв 12: 28).
Через два місяці після Пасхи і визволення ізраїльтяни прибули до гори Сінай, але на своєму шляху вони мали дві важливі лекції Божої благодаті і сили. Коли вони прийшли в долину Рефідім, то були спраглі і не знайшли води. Тут Мойсей, в ім’я Господа, вдарив скелю своєю палицею, і з неї хлинула вода, щедро відсвіжуючи Ізраїль в той час і, як потічок, супроводжуючи їх впродовж великої частини їхньої подальшої подорожі.
Св. Павло в натхненні вказує нам, що ця скеля представляла Христа, що вдарення скелі представляло виставлення Христа на ганебну смерть, але тільки завдяки цьому Вода Життя забезпечена тим, хто бажає бути народом Бога. Як води цієї скелі супроводжували ізраїльтян, так потік Божої ласки, через жертву Христа, відсвіжує учнів Христа протягом їхньої мандрівки пустинею.
Відсвіжений в тілі і в вірі, Ізраїль рушив далі, але несподівано зіткнувся з новими перешкодами. Амаликіти, войовничий народ, вважали прихід Ізраїлю вторгненням в їхню землю і напали на нього. Природно, що народ, звиклий до мирного життя, як протягом століть було з Ізраїлем, був би в невигідному становищі в сутичці з таким противником. Але Бог дав їм перемогу. Однак Він показав, що вони перемогли не через їхню доблесть чи майстерність, а через Його милість.
Мойсей, ставши на високій горі, підняв свої руки в молитві до Бога за народ. Доки він так робив, успіх був на їхньому боці. Але коли він переставав так молитися, перемагали амаликіти. Зрозумівши це, Аарон та Хур, допомагали Мойсею тримати руки, доки битва не завершилась перемогою Ізраїлю. Бог таким чином показав, що Мойсей був заступником, чи представником, Ізраїлю, і що без нього вони не могли б нічого зробити.
В прообразі ми бачимо, що духовні ізраїльтяни мають сутички з ворогами, які, без Господньої допомоги, є надто могутніми для них. Світ, тіло і диявол спільно діють проти всіх, хто шукає небесного Ханаану. Ми, котрі є послідовниками Ісуса, маємо успіх в нашій боротьбі лише тоді, коли Він є нашим Заступником: "Маємо Заступника перед Отцем – Ісуса Христа, Праведного". Через Нього ми можемо вийти переможцями, так, навіть більше, ніж просто переможцями, переможцями в найвищому сенсі – "Тим, Хто нас полюбив і купив Своєю дорогоцінною кров’ю".

ПРОПОЗИЦІЯ СТАТИ ЦАРСЬКИМ СВЯЩЕНСТВОМ

Вся Божа діяльність з ізраїльтянами була в згоді з Його великою угодою, вчиненою з Авраамом і завіреною божественною клятвою: "І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі". Ні Мойсей, ні будь-хто з тих, хто йшов за ним, мабуть, не могли зрозуміти повного значення цієї великої, зв’язаної клятвою обітниці, бо тут є подвійна обітниця, духовна частина якої була захована до властивого Божого часу – до першого приходу. Навіть відтоді, як запевнює нас св. Павло, вона є схованою таємницею, оціненою лише небагатьма. "Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм".
Обітниця поділена на три частини: (1) сам Авраам (і всі стародавні гідні, яких він представляє) мав мати частку; (2) насіння Авраама мало бути головним чинником, або шляхом, благословення; і (3) всі племена землі мали бути благословенними як одержувачі Божої ласки через ці чинники. Проте довжина, ширина, висота і глибина Авраамової угоди вчинена явною лише протягом цього Євангельського віку, через світло святого Духа.
Коли ізраїльтяни були запрошені вийти з Єгипту, Бог не пояснив їм угоди, ані не розповів їм, яку частку вони можуть мати в ній. Але коли вони прийшли до гори Сінай, Бог звернувся до них з запитом – можуть вони, чи ні дотримуватись божественного закону і таким чином довести, чи мають вони право до найвищої ласки, яка містилася в цій угоді.
Інакше кажучи, Господь сказав їм на горі Сінай: Чи готові ви тепер ввійти в угоду повного посвячення виконувати мою волю? Ви бачили, що я зробив з єгиптянами, визволяючи вас. Ви бачили, як відтоді я носив вас на орлиних крилах понад всіма пробами і труднощами вашої мандрівки до цього місця. Чи маєте ви віру? Чи віддані ви? Чи хочете ви ввійти в угоду? "Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів... ви станете Мені царством священиків та народом святим".
Хоча ізраїльтяни знали, що вони були привілейованим насінням Авраама, природними спадкоємцями обітниць, правильним було, що вони також повинні знати, що вони будуть непридатними для Господнього використання в благословенні інших народів Його законом, якщо самі не зможуть дотримуватись цього закону і навчати інших, як дотримуватись його. З цим розумінням, що вони були готові виконувати Господню волю і таким чином бути відділеними Ним, щоб стати царями і священиками цілого світу, з ними була вчинена Угода Закону, і Мойсей був призначений її посередником. Кожен, хто дотримувався б цих заповідей, міг жити вічно; і пропорційно тому, як він дотримується їх, він мав би право на земні милості.

ОБРАЗ НОВОЇ УГОДИ

Св. Павло, в Євреїв 12: 18-24, вказує нам на прообраз сьогоднішнього дослідження. Як Ізраїль був визволений від фараона і його військ, так остаточно все людство повинно бути визволене від сатани і його військ, впалих ангелів, і від усіх лихих впливів. Як мандрівка до Обіцяного Краю привела ізраїльтян до гори Сінай і до Угоди Закону, так мандрівка Божого народу остаточно приведе всіх охочих, слухняних і вірних до прообразної гори Сінай, а саме, до гори Сіон, Божого царства, про яке Ісус учив нас молитися: "Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі".
Тим часом Ісус став прообразним Мойсеєм і Провідником народу і, в згоді з планом Єгови, вибирає членів, або співучасників і співспадкоємців. Св. Павло пояснює це нам, говорячи: "Бог дав Ісуса за Голову Церкви, а вона – Його тіло". Св. Петро пояснює, що цей великий прообразний Мойсей мусить бути піднятий першим з-поміж братів, перш ніж благословення реституції може прийти на людство в загальному (Дії 3: 22, 23, 19-21).
Весь цей Євангельський вік був присвячений збиранню членів тіла Христа. І коли останній член вчинить своє покликання і вибрання міцним, цей вік закінчиться, і почнеться більш славна праця Месіанського віку.

ТРЯСІННЯ НЕБОМ І ЗЕМЛЕЮ

Прообразом нашої лекції буде інавгурація Нової Угоди в другому приході Ісуса. Основа цієї нової і кращої угоди була завершена на Голгофі через жертву нашим Господом Самого Себе. Відтоді Він завершує Свої "кращі жертви" через представлення тіл Його святих, святих і прийнятних, Богу (Рим. 12: 1). Незабаром "кращі жертви" будуть завершені, і великий Посередник буде повністю піднятий з-поміж братів. Тоді все буде готове для інавгурації Нової Угоди, щоб благословити світ людства знанням і нагодою реституції до земних благословень і досконалості.
Св. Павло вказує, що тим, до чого ми приходимо – приступаємо, – є "громада і церква первородних", чиї імена записані на небі. Він проголошує, що ми можемо сподіватися прообразних тривожних явищ, згаданих в нашій лекції. Як на горі Сінай, буквальній горі, було трясіння, спалахували блискавки і голос Бога лунав, як звук великої сурми, так буде в прообразі. Велика сурма тут буде сьомою сурмою, сурмою Божою. Сум’яття, буря і трясіння тут, в прообразі, означатиме трясіння церковних небес і громадської, політичної та фінансової землі.
Апостол пророчо запевнює нас, що все, здатне хитатися, буде хитатися до свого знищення, що лише те, що непохитне, залишиться. Месіанське царство, яке тоді буде встановлене, повністю скине все, що не є в згоді з праведністю, справедливістю і правдою. Це є просто прелюдія до великого благословення Авраамової Угоди, яка тоді буде повністю проголошена для благословення всіх племен землі.

СПАДКОЄМЦІ ЦАРСТВА

Тіло духовного насіння Авраама, якого Христос Ісус є Головою, – Його вірні, святі послідовники – тепер випробовуються, чи гідні вони такого високого становища. Слова св. Павла з нашого заголовного вірша дуже переконливо відносяться до них: "Нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю і страхом".