ЗЕМНА Й НЕБЕСНА ЛЮБОВ
Журналісти визнають, що протягом кількох останніх років цивілізований світ вступив в епоху пристрастей, жадоби та злочинності. Видавці, особливо більш передових видань, розуміючи, що публікації подробиць ще більше збуджують лють та пристрасні бажання, спільно вирішили замовчувати їх. Така мудрість гідна похвали, особливо з огляду на факт, що їхні бізнес-менеджери, знаючи про спотворені смаки людей, розуміють, що чим більше огидних подробиць буде, тим більший інтерес публіки загалом і більше захоплення журналом, який потакає її смакам.
Можна по-різному пояснювати цю хвилю пристрастей та злочинності. Наші вороги напевно звинуватять нас у тому, що наші вчення, відстоюючи ідею, що біблійне пекло не є місцем вічних мук, а гробом, дають свободу людським пристрастям, позбавляючи їх гальма страху. Відповідаємо, що розпусні особи не приймають нашого послання. Як твердить Святе Письмо, “цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні [що мають мудрість згори] зрозуміють”. Зіпсовані люди не дуже зацікавлені тим, щоб дізнатися, у що ми віримо або чого навчаємо. Їхні переконання ґрунтуються не на Божому Слові, а на поширеній думці про престиж того чи іншого віровизнання.
Ми ж, навпаки, висуваємо обвинувачення в тому, що загальна невіра в Бога та в Біблію, – невіра в будь-яке пекло чи небо – пов’язана передусім із хвилею злочинності. Протягом останніх тридцяти років наші великі коледжі випустили зі своїх стін тисячі агностиків. Майже кожний випускник є агностиком. Вплив їхньої невіри в Біблію проникає у всі прошарки суспільства і є наслідком впливу, який вони мають на різні сфери життя – за кафедрою, у громадських колах і т. п. Зверніть увагу на те, що злочини сьогодні частенько чинять вихованці коледжів і інші, які, перебуваючи під їхнім впливом, дискредитують Біблію як Боже Слово.
Крім сказаного віримо, що наші часи мають у собі ще щось особливе. Наші дні відзначаються великою розумовою діяльністю в кожному напрямку. Це дні енергійних зусиль і гарячкового збудження у всьому. Вишукані види їжі та напоїв збуджують фізичні смаки, підштовхуючи до пошуків гострих відчуттів у кожному напрямку. Навантаження на наш рід надто велике, якщо пам’ятати про його слабості, про його виродження протягом минулих шести тисяч років. Та якою б не була філософія, річ у тому, що світ перебуває в надзвичайно гарячковому стані, у стані великого збудження і легко податливий на різного роду прояви люті, злоби, ненависті, колотнечі, заздрості пихи.
Божий посвячений народ, хоча не є зі світу, є у світі. Хоча він є Новими Створіннями з новою волею, “освяченими в Христі Ісусі” (Хом.), все ж посвячені “мають скарб цей у посудинах глиняних”. Їхні глиняні посудини підлягають тим самим напастям та бурям, які атакують світ у цілому. Якщо ми праві в здогадках, що сам противник та злі ангели мають багато спільного з розпалюванням пристрастей у поганих напрямках, тоді ми можемо бути певні того, що ці духовні вороги будуть особливо пильними, щоб упіймати в пастку та заманити в тенета посвячених послідовників Господа. Як виразився св. Павло: “Відомі бо нам його задуми” (2 Кор. 2: 11), і ми усвідомлюємо, що плоть та кров не спроможні боротися з “піднебесними духами злоби” (Еф. 6: 12). Тому Господній народ потребує бути пильним більше, ніж інші, навіть якщо всім потрібно бути особливо пильними зараз, щоб протистояти злим тенденціям наших днів, які всі визнають, незалежно від того, як вони їх можуть пояснювати.
“БІЛЬШ, НІЖ ЩОСЬ ІНШЕ, ПИЛЬНУЙ СВОЄ СЕРЦЕ” (Хом.)
Таємниця сили християнина полягає у підкоренні його власної волі (волі його плоті) і прийнятті замість неї волі Христа. Небезпека для нього полягає в намаганні плоті здолати рішення нової волі. Плоть потаємно наполягає, кажучи, що це чи те, чи інше не є погане, бо воно природне. Вона наполягає на збереженні своїх прав і часом навіть переконує, що Нове Створіння чинить злочин, умертвляючи плоть з її нахилами та прагненнями (Кол. 3: 5; Гал. 5: 24).
Нове Створіння в кожній справі не може покладатися на поради плоті. Досвід вчить, що прислухатися до порад плоті означає потрапити в оману та пастку. Тому Нове Створіння повинно цілковито покладатися на Господа та на Його раду – Боже Слово. Нове Створіння повинно розсуджувати будь-яку річ на основі Божественного розпорядження. Не пробуйте довіряти власним судженням, судженням власної плоті в якійсь справі, ані не пробуйте довіряти судженням близьких осіб, які можуть так чи інакше бути під впливом свого тілесного розуму, якою б добросовісною й правильною не здавалася їхня порада. Нове Створіння повинно вислухати з Божого Слова про правильний шлях і йти ним. Воно не наважується відхилитися від нього, бо не знає, які жахливі наслідки можуть прийти.
У міру християнського поступу в духовному розвитку, у контролюванні плоті, в оцінюванні розуму Христа християнин, в певному значенні слова, справді “зміцняється Господом та могутністю сили Його” – сили Святого Духа. Він стає більш м’яким, більш покірним, терпеливим, братолюбним, повним любові. Тим самим він розвиває плоди і зростає в благодатях Святого Духа, стаючись схожим характером на Учителя та Зразок. Та його небезпекам ще не кінець; він бачить, як противник та плоть готові атакувати його в інших напрямках, – зовсім відмінних від тих, які атакували його, коли він вперше віддав своє серце Господу.
Ці останні атаки стосуються любові – вершини духовного надбання. Як Нове Створіння, він прагне, щоб його любов була чистою, святою, духовною. Він прагне, щоб його любов до братів була такою ж, як любов до Отця, до Сина та святих ангелів. Та якщо він намагається припасувати цю любов до теперішніх умов, його святі та чисті наміри, амбіції та бажання є атаковані плоттю.
Попри те, що брати та сестри, як і він сам, оцінюють духовні речі, чистоту, правду і т. д., їхній розвиток у плодах Духа підштовхує до того, щоб бути більш привабливими плоттю, а також розумом і вдачею. Разом зі зростанням духовної любові, довіри та спільності з’являється нова небезпека через слабості плоті. Тому кожна Божа дитина потребує постійно бути на осторозі, – пильнувати з молитвою проти будь-якого втручання тілесного розуму, його пристрастей та бажань, які треба умертвляти, розпинати, вбивати будь-якою ціною, щоб Нове Створіння могло уціліти. Життя одного означає смерть іншого. Чим швидше ми збагнемо цю велику істину, тим краще для нас.
“ДУМАЙТЕ ПРО ТЕ, ЩО ВГОРІ”
Ці земні види любові не завжди ведуть до хтивості, але завжди в напрямку, протилежному до інтересів Нового Створіння. Нам відомі випадки, коли між братами виникла надто велика прихильність один до одного, а також між сестрами. Це завдало духовної шкоди. Ця шкода полягає в задоволенні прагнень їхньої душі до земного товариства, яким би чистим воно не було. Господь не хоче, щоб Його народ знаходив для себе задоволення серця в комусь на земному рівні. Він хоче, щоб через цілковиту відданість Йому та Його Слову ми зрозуміли нашу особисту відповідальність перед Ним, хоче притягти нас особисто близько до Себе, щоб кожен із нас міг знайти в Ньому товариство, радість та мир, яких так прагнуть усі вірні серця.
Отже, будь-яке задоволення від приятелювання зі старим створінням, якими б чистими не були його наміри, дискредитує Нове Створіння та його духовну спільність із Господом. Вже сам факт, що ми будемо цілковито задоволені кимось на земному рівні, повинен бути доказом для нас, що ми ще не досягли того величного почуття та прагнення, яке Господь чекає від нас і яке тільки Він може задовольнити.
Наявність у нашому житті близької, поглинаючої приязні за плоттю, якими б чистими при цьому не були наміри, не сприятиме Новому Створінню ще з іншої причини. Воно означатиме не тільки невміння правильно оцінювати Господа та спільність із Ним, але й невміння правильно оцінювати спільність із усім Тілом Христа, яким є Церква.
Дух Христа надто широкий, щоб дозволити нам зосередити нашу симпатію та зацікавлення на комусь одному, окрім самого Господа. Що стосується інших – Тіла Христа, Церкви, – ми повинні цікавитись нею усією: не лише багатими, але й бідними; не лише мудрими та шляхетними, але й менш мудрими та простими; не лише освіченими, але й неграмотними та нетямущими. Ми повинні цікавитися не плоттю, а ними як Новими Створіннями в Христі. А ті, які найбільше поступаються земною вченістю та мають слабості плоті, заслуговують на наше земне співчуття та прихильність у міру того, як вони намагаються вести добру боротьбу і перемагати свої вади.
Тому закликаємо Господній народ думати про те, що вгорі, а не про те, що на землі, щоб ми могли перемінитися і пізнати, що то є добра і прийнятна Божа воля, щоб Його воля могла виконуватися в нас досконало. Його воля не є нерозсудливою. Він пам’ятає, з чого ми зліплені, – що ми тільки порох. Він хоче бачити в нас бажання, щоб наше посвячення було для Нього, щоб воно було не за плоттю, а за духом, не для когось одного, не для певного угрупування в Церкві, а для всіх, які назвалися іменем Христа і звернули своє обличчя до неба як воїни хреста, що крокують до позаобразної гори Сіон і до загального Згромадження Церкви Первородних (Пс. 103: 14; Рим. 8: 4; Євр. 12: 23).
R5248 (1913 р)