ЗАКОННЕ І ДІЙСНЕ СКАСУВАННЯ ГРІХА
Оскільки весь рід перебував у Адамі, коли його засуджено, то весь рід засуджено разом із ним, і відтоді впродовж шести тисяч років було неможливим позбутися цього Божественного осуду через слабості, кволості, гріх. Бог подбав про Відкупителя саме з метою зняти вирок смерті з людства, який лежить на ньому внаслідок непослуху Адама, щоб так само, як осуд перейшов на всіх через непослух одного, так і виправдання до життя через слухняність одного могло перейти на всіх (Рим. 5: 18, 19).
Понад вісімнадцять століть тому наш Господь дав викупну ціну за людське життя. Весь цей час з-посеред людства відбувається покликання Церкви, якій дозволено брати з Ним участь у Його жертовній смерті, щоб згодом також ділити Його славу. Коли останній член перейде за завісу, і великий Первосвященик буде укомплектований – Ісус, Голова, і Церква, Його Тіло, – Христос представить Свою заслугу за гріхи всього світу. Божественна Справедливість прийме цю заслугу. Разом з її прийняттям будуть законним чином скасовані гріхи всього світу, так як гріхи Церкви зараз. Коли ми приходимо до Божественно встановлених стосунків із Господом, для нас, які є в Ісусі Христі, немає жодного осуду (Рим. 8: 1).
У кінці Євангельського віку, коли викупна ціна буде застосована за світ і прийнята Отцем, увесь світ буде переданий у руки Ісуса Христа. Тоді через Христа як Посередника почне діяти Нова Угода, умови та вимоги якої будуть відкритими для всього людства, бо вона міститиме благословення для всіх.
Та людям доведеться щось робити, щоб скористатися з благословень цієї Угоди. Якщо завдання Бога – укласти таку Угоду, то завдання людства під час тисячі років Христового царювання – прийняти її умови і прийти до згоди з Богом через її вимоги. Поступово людство (всі, хто захоче) підніматиметься до критерію вічного життя, натомість ті, які не захочуть відгукнутись, помруть другою смертю.
З такого погляду бачимо, що буде потрібна ціла тисяча років Христового царювання, щоб повністю виконати працю позаобразного Дня Примирення – поєднати все людство з Богом. Праця поєднання містить у собі задоволення Справедливості не тільки на початку Тисячолітнього віку, але й упродовж Тисячоліття. Це показано в образі інавгурації Угоди Закону. Мойсей спочатку покропив кров’ю скрижалі Закону, а потім всіх людей. І як праця кроплення людей була завданням, яке, мабуть, зайняло багато часу, так позаобразне кроплення людства також займе багато років.
БЛИЗЬКЕ УРЕГУЛЮВАННЯ СПРАВИ ГРІХА
Відповідь на запитання, чи людство вийде з гробу вільним від осуду, здебільшого залежить від точки зору. Люди вийдуть вільними від Божественного осуду, бо весь осуд, який дістався їм спадково, буде відшкодований викупною ціною, заплаченою Христом за Адама та за всіх з його роду. За інші гріхи, окрім спадкових, відбудеться урегулювання в кінці Євангельського віку. Святе Письмо показує, що від теперішнього покоління Бог вимагатиме всієї праведної крові, пролитої від Авеля аж дотепер. Отже, за свідомий гріх буде відшкодування через великий час утиску, якого ніколи не було, відколи існує народ, аж до цього часу (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21).
Образ такого утиску бачимо в тому, що прийшло на юдейський народ у кінці Юдейського віку (Мт. 23: 34-36). У Об’явленні знаходимо ілюстрацію цього майбутнього відшкодування завданої несправедливості. Читаємо: “Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони” (Об. 6: 10, 11). Цей День Помсти є поряд, біля дверей християнства.
З цього всього зрозуміло, що Божественна Справедливість не збирається зупиняти перевірку рахунків, доки не відбудеться, так би мовити, повний перегляд книги Справедливості. Від того часу кожен буде відповідальним за слабості та вади своєї поведінки (Єр. 31: 29, 30).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗДІБНОСТІ
Людство не буде підзвітним за порушення досконалого критерію, проте кожний нестиме відповідальність залежно від свого знання та здібності. Під час Тисячоліття порядок буде таким, який сьогодні вважається справедливим у порядній сім’ї: сильнішій дитині дають нести важчу ношу. Так само в майбутньому віці кожен отримає те, що зможе знести. Він не вважатиметься відповідальним за досконалість і не підлягатиме осуду за невміння досягти її, а буде суджений відповідно до спроможності.
Під час тисячі років кожна особа робитиме поступ у міру того, як вона намагатиметься підпорядкуватися вимогам Царства. Та перш ніж вона це зможе робити, їй потрібно буде увійти під Нову Угоду і офіційно постановити підпорядкуватися вимогам великого Царя і Його Помічників. Якщо вона цього не зробить, то буде вважатися поза законом і у віці ста років буде знищена як грішник (Іс. 65: 20). Її слабості не будуть вважатися гріхом, хіба що в тому значенні, що всяка недосконалість є гріхом. Та ніхто не буде відповідальним за щось більше, ніж він здатний зробити, ані не буде засуджений за те, що не зміг зробити.
У Тисячолітньому Царстві людство трактуватимуть не особисто (як Церкву в цьому віці), а колективно (як було з юдейським народом). Особисті відносини з Отцем будуть можливі не раніше, ніж у кінці тисячі років, коли Месія усуне всяку недосконалість і підніме людство з умов гріха та смерті до досконалості людських істот. Тоді Він передасть Царство Отцю і більше не стоятиме між людством і Божественною Справедливістю (1 Кор. 15: 24).
Однак Святе Письмо показує, що перед тим, як Небесний Отець прийме відновлений людський рід, Він дасть йому дуже суворе випробування, дозволяючи надзвичайно облудному впливу поширитися у світі. Цей вплив походитиме від “дракона, змія стародревнього, який є диявол і сатана” (Хом.). У той час кожен вмітиме відрізнити добро від зла. Тому випробування буде для того, щоб показати, чи ті, які знають, що таке добро, чинитимуть зло. У результаті Господь вимагатиме від них (як вимагав від батька Адама та матері Єви) продемонструвати, чи вони настільки віддані Йому, як повинні бути (Об. 20: 7-10).
Коли хтось не встоїть в якомусь із цих випробувань слухняності, то вважатиметься негідним вічного життя і буде знищений. Хто виявиться гідним вічного життя, отримає його. Про той час апостол Павло каже: “Саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих” (Рим. 8: 21). Усі слухняні члени стогнучого людського роду будуть визволені з умов гріха та смерті на повну волю Божих синів, яку мав Адам до свого гріхопадіння. Вони матимуть знання, якого йому бракувало, і перейдуть випробування, яке він не зміг перейти.
R5239 (1913 р.)