ЖИТИ РАЗОМ У ЗГОДІ

"Як добре і приємно, коли брати живуть разом у згоді" (Псалом 133: 1, Дерк.).

У деяких земних сім’ях є певна міра єдності. Про них ми інколи говоримо: "Здається, ця сім’я живе душа в душу". Інші сім’ї, здається, є розірвані. Коли ми бачимо чоловіка і дружину, братів і сестер, які стараються допомагати один одному, ми говоримо: "У цій сім’ї є велика міра любові". Тут ми маємо на увазі земну любов – фізичну любов. Таке ставлення є правильним. Біблія, здається, натякає, що ми маємо певне зобов’язання, особливий обов’язок щодо тих, котрі поруч з нами. Святе Письмо говорить, що чоловік не повинен нехтувати своїм домом. Той, хто не дбає про своїх домашніх, є гірший від невірного (1 Тим. 5: 8).

На початку чоловік був створений на образ Бога, і божественна любов була як надихаючий вплив у його житті. Ця любов великою мірою була затерта самолюбством, яке є представником гріха. Наскільки люди є зіпсуті, настільки вони є самолюбні. Деякі є лагідні і добрі до членів своєї сім’ї і стараються сприяти допомозі іншому. Коли намагання зробити щось для себе не завдає шкоди іншим, то ми не можемо назвати такий принцип неправильним. Брати і сестри повинні співчувати один одному і мати духа допомоги один одному. Скрізь, де ми бачимо цей дух у сім’ї, ми говоримо: "Це чудова сім’я".

Є й інші сім’ї, в яких, здається, є особисте самолюбство і взагалі немає ніякої братньої симпатії. В таких сім’ях є бажання робити більше для сторонніх, ніж для когось зі своїх. Члени бачать більше недоліків у своїх, ніж в інших. В таких випадках відсутня справедливість. Завжди, коли попирається принцип справедливості, замість любові виникає дух ворожнечі, а за таких обставин неможлива жодна згода.

Тертя – наслідок самолюбства
Застосуймо це правило до Господньої сім’ї – до Церкви. Бог створив нову сім’ю у світі – не згідно з земними узами, а згідно з Духом Божим. Ця сім’я складається з тих, котрі були зачаті одним Духом Отця. Яка це чудова сім’я! Ми бачимо образ цієї сім’ї у днях Гедеона. Всі сини Йоаша, батька Гедеона, відрізнялися від інших ізраїльтян своїм зовнішнім виглядом. Написано, що вони були схожі до царських синів (Суддів 8: 18). Так само повинно бути з нами. Якщо ми маємо Духа Господа, ми повинні сяяти в словах, ділах і всякими способами повинні "звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого" (1 Петра 2: 9).

Очевидно, що принцип самолюбства є коренем, з якого походять усі незгоди. Безперечно, в Господньому Дусі немає жодного самолюбства. Звідки ж береться цей дух незгоди і розбіжностей, який інколи проявляється між Господнім народом? Один вивищує себе і старається применшити права і свободи інших. Інший, маючи схожого духа, може бажати розділення на групи. Один говорить – я Павлів, другий – я Аполлосів, а третій – я Христів. Це поганий дух. Св. Павло підкреслює, що немає нікого іншого, крім Христа, з Ким ми повинні бути з’єднані.

Найбільш сприятливим станом для єдності є, щоб усі старалися виконувати в своїх смертних тілах Господню волю. Єдиною трудністю, яка могла б при цьому постати, був би наслідок незнання чи слабкості тіла, яке не було переможене, або не могло бути переможене. Інші члени громади, маючи Духа Учителя, мали б припускати, що брат, який помиляється, був просто в незнанні, а не противився свідомо. Тому з усією лагідністю та доброзичливістю вони повинні старатися вказати на волю Отця, яка виражена в Христі. Молодший брат мав би бути радий виконати цю волю, тому що він має мати Духа Христа.

Якщо труднощі були труднощами тіла, брати повинні визнати, що це було просто слабкістю тіла, і вони повинні зі співчуттям вказати брату, в чому його недолік. В свою чергу, він повинен вибачитися за свою помилку. Тоді його слід з готовністю вибачити. Так він навчиться і прийде до належної єдності з іншими братами. Таким чином всі ми в теперішньому часі повинні мати духа Учителя і, наскільки можливо, жити разом у згоді.

"Щоб поділення в тілі не було"
Однак не завжди можливо "жити разом у згоді" з кожним. Богу і сатані було б неможливо так жити. Є деякі люди, котрі мають духа сатани. Ми не могли б мати жодної єдності з такими особами. Взаємини з такими були б притиранням, але не могли б бути жодною єдністю, бо що спільного може мати світло з темрявою? При одній нагоді св. Павло написав до церкві в Коринті: "Я чую, що… між вами бувають поділення". Далі він продовжує, що так повинно бути, щоб вийшло на яв усе, що погане, щоб можна було усвідомити незлагодженість ситуації, і щоб той, хто поступає погано, був змушений вийти, бо він є чужим (1 Коринтян 11: 18, 19). Усвідомлюючи своє становище, такий вийде, говорячи своїм вчинком: "Я не є членом тіла Христа; вони є Господнім народом". Або, якщо він не зміг вийти, йому повинні порадити це зробити.

Ті, котрі не є братами, котрі не є дітьми світла, а дітьми темряви, приєднавшись до братів, мусять поводитися з ними згідно з божественною вказівкою, викладеною в Матвія 18: 15-17. Ми не можемо приймати іншого критерію, крім Біблійного. Це єдиний метод.

Ми бачили великі механізми, які працюють з великою точністю і дуже малим шумом. Їхні деталі живуть разом у згоді; всі працюють в досконалому порядку, тому що вони добре зібрані. Вони не могли б разом зіпсуватися або просто бряжчати. Божа сім’я подібна до великого механізму. Розташування членів у тілі є під наглядом великого Інженера, Котрий приводить їх до духа згоди, через наділення Своїм власним духом.

Робота нового двигуна чи іншого механізму на початку є дуже повільною, тому що, коли деталі починають рухатися, виникає деяке тертя. Отож, коли інженер бачить, що між деякими деталями є тертя, він додає трохи змащувальної олії і так попереджує пошкодження. Коли ці деталі згладжуються, небезпека тертя є малою. Так само з членами тіла Христа. Коли вони є новими в тілі, ми мусимо сподіватися деякого тертя, і тоді ми повинні проявити більше Духа Господа. І ми повинні бути твердо переконані, яким є наш власний дух, якими є наші власні наміри.

Навіть якщо той, хто спричинює тертя, не належав би до тіла, навіть якщо б він був стороннім – не був деталлю механізму, до якого сам приєднався, – завжди потрібно більше олії. Тому ми повинні пам’ятати, що незалежно від того, як добре може бути розвинений кожний член, він потребуватиме святого Духа. Якщо ми бачимо, що якийсь член є нестерпним, ми повинні йти до Господа в молитві і просити більше Його Духа, щоб ми могли проявити більше терпеливості і більше братерської лагідності в стосунках з такою особою. Так ми будемо приємними для Господа і корисними в будуванні один одного, в чиненні добра усім людям, а особливо тим, хто є з дому віри.