УГОДА АВРААМА ТА НОВА УГОДА

Угода Авраама не є Новою Угодою, так само як вона не є Угодою Закону. Нова Угода – назва порядку, який Бог установить для Ізраїлю та всього людства, які під час Месіанського царювання запрагнуть стати “справжніми ізраїльтянами”. Ця Нова Угода буде запроваджена як засіб, щоб принести благословення, передбачені Угодою Авраама.
Угода Авраама стосується передусім Насіння Авраама, яке має стати славним та могутнім, щоб благословити світ. Вона стосується порядку, завдяки якому позаобразне Насіння Авраама, після прославлення, виконає почесну працю, передбачену для нього Угодою Авраама.
Виконання Угоди Авраама почалося від особи нашого Господа Ісуса: не тоді, коли Він залишив небесну славу, ані тоді, коли народився як немовля у Віфлеємі, а тоді, коли Бог прийняв Його посвячення і дав Йому зачаття до нової природи під час Його хрищення, удосконалюючи Його новою природою у воскресінні. Людина Ісус Христос, перед зачаттям Святим Духом, не була цим Насінням Авраама за обітницею, здатним благословити людство, бо доки Ісус був у плоті (навіть досконалий), благословення світу через Нього було неможливим. Світ знаходився під вироком смерті і не міг отримати благословення, доки не було зроблено кроку до зняття цього вироку смерті.
Тому справа Викупу була потрібною для світу. Ісус у плоті, даючи викупну ціну, не володів би життям для Себе, щоб стати Царем Слави і Священиком за чином Мелхиседека (Пс. 110: 4; Євр. 5: 10), коли би Бог не дав зачаття, не оживив і не підняв Його до вищої, духовної природи. Отож хоча Ісус через Свою матір був насінням Авраама за плоттю, Він успадкував цю Обітницю Авраама не за плоттю, а як Нове Створіння.
Тому, щоб здобути цю вищу природу, щоб бути духовним Насінням Авраама і благословити всі племена землі, Ісусові було потрібно увійти в особливу угоду жертви. Церква (члени Його Тіла) повинна зазнати всього, чого Він зазнав, і повинна віддати своє земне життя, бо, чи то мова йде про юдеїв, чи про поган, відомо, що плоть та кров не можуть успадкувати Царства. Тому привілей Церкви – увійти в угоду жертви з Ісусом. Читаємо: “Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіт зо Мною” (Пс. 50: 5).
Потрібен був увесь Євангельський вік, щоб зібрати святих і скласти їхні жертви. Ці жертви повинні закінчитися, перш ніж вони зможуть здобути небесну природу – стати членами Духовного Насіння Авраама та спадкоємцями за обітницею. Апостол каже: “Чого Ізраїль шукає [хоче стати Духовним Насінням Авраама], того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи” (Рим. 11: 7).
Вибрані здобувають цей блаженний стан через угоду жертви, у якій Ісус діє як їхній Заступник. Перші члени були прийняті в П’ятидесятницю. Останні члени, віримо, скоро закінчать свій шлях із радістю. Тоді Духовне Насіння Авраама буде повне і готове служити світу як великий позаобразний Посередник Нової Угоди.
Угода Авраама була особистою Угодою Бога, тобто обітницею. Через те, що вона була безумовною, вона не мала посередника (Гал. 3: 19, 20), ані не потребувала печатання кров’ю. Радше, ми б сказали, Бог запечатав її Своєю клятвою (Євр. 6: 16-18). Угода Закону потребувала крові тельців та козлів, як відшкодування за гріхи народу, який мав отримати благословення образним чином. Нова Угода потребує крові кращих жертв, як відшкодування за гріхи людей, які мають отримати дійсні благословення. Ці дві Угоди не могли набути чинності без пролиття крові та відпущення гріхів (Євр. 9: 18-22).
Проте Угода Авраама зосереджується в Новій Угоді. Від самого початку Бог мав на думці передусім Духовне Насіння Авраама, Нове Створіння, яке ніколи не знало гріха. Сам Ісус був святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників і не потребував жодного примирення за гріх, щоб увійти в цю Угоду і стати Духовним Насінням Авраама та спадкоємцем. Ті, які були прийняті як Його члени, не мають такого становища, ані не гідні цього, хіба що прийняті як Його члени після приписання їм Його заслуги і принесення їх у жертву як Його власної плоті.
Отже, строго кажучи, ми не можемо казати, що Угода Авраама коли-небудь була запечатана кров’ю або коли-небудь буде. Все ж таки це не змінює факту, що Ісус не міг стати великим позаобразним Пророком, Священиком та Царем без крові (смерті), і Ним не можемо стати без крові (смерті) ми, Його члени, тобто бути прийнятими через Нього. Тільки непрямо можна сказати, що Угода Авраама запечатана кров’ю. Св. Павло дає зрозуміти, що вона була запечатана клятвою Єгови (Євр. 6: 13-18).

R5226 (1913 р.)