БОРОТЬБА НОВОГО СТВОРІННЯ ЗА ІСНУВАННЯ

“Але стримую і приборкую тіло моє, щоб… самому не залишитися недостойним” (1 Коринтян 9: 27, Дерк.).

У християнині є двоїстість, якої не знайти в інших. Звичайна людина не має окремої сутності поза межами тіла. Треба визнати, що Нове Створіння має життя та реальне існування, окреме від тіла, і це Нове Створіння тимчасово розвивається і годується у старому тілі. Старе тіло має свою волю, свої бажання, тоді як Нове Створіння також має свої інтереси, свої бажання. Відповідно, між ними існує конфлікт.
У першій частині вірша “але стримую... тіло моє” бачимо, як можна володіти собою. Нове Створіння повинно так сказати: “Я – пан, і не дозволю моєму тілу панувати над собою”, немовби існувало побоювання, що старе створіння здолає Нове Створіння і задушить його. Це – бій, який має показати, хто кого переможе, хто залишиться в живих і не буде знищений.
Для Нового Створіння перша річ – стримати тіло і мати владу над ним. Якщо Нове Створіння зможе захопити владу, то другий крок – приборкати стару природу і не поступатися її примхам. Стара природа постійно намагається дати про себе знати. Дуже часто вона вказує, як треба з нею поводитися, а як – не треба. Часом зі зайвої прихильності до неї її можна трактувати надто поблажливо.
Ми повинні пам’ятати, що життя старого створіння означає смерть Нового Створіння. Ми повинні перебороти плоть, і доки плоть цілковито не знищиться, ми не станемо переможцями. Наша перемога як Нових Створінь не прийде, доки старе створіння не помре. Отже, це боротьба на смерть, і між обома природами не повинно бути особливої прихильності.
Все, що надихає, підбадьорює плоть, є ворогом, якого обов’язково треба прогнати зі свого серця. У деяких випадках це може вести до крайностей у поведінці, і світ може вважати нас екстремістами. Але світ нам не суддя. Світ не має перед собою “цінних та великих обітниць”. Ми і світ – зовсім різні класи. Він не повинен нас вчити, ані ми не повинні дозволити йому формувати наші погляди на речі, а повинні використовувати у всьому дух здорового розуму.

СМЕРТЬ ПЛОТІ – ІСТОТНА РІЧ

Апостол каже, що ми повинні бути мертвими з Христом, повинні страждати з Ним. Учитель запрошує нас взяти свій хрест і йти за Ним. Це означає повне підкорення плоті – смерть плоті. Якщо ми не зуміємо здобути перемогу над плоттю, ми не зуміємо здобути велику нагороду. Хто розіпне плоть, хто віддасть її на смерть, той здобуте нагороду Високого Поклику. Ми повинні бути “повними переможцями” (Хом.).
Власне це має на думці апостол: “Але я стримую своє тіло і підкорюю його, щоб, бува, проповідуючи іншим, самому не стати непридатним. Саме проповідування іншим не дасть мені увійти в Царство. Я повинен стримувати своє тіло і підкоряти, до того ж з усією наполегливістю. Чого б я не досяг у цьому, ніжити тіло тільки шкодитиме мені. Потрібно пильнувати, щоб досягти перемоги, інакше я стану непридатним”.

ЗНАННЯ НОВОЇ ВОЛІ Є НА УМОВАХ

У іншому місці апостол сказав нам, що Церква є Божими Новими Створіннями, що для зачатих Святим Духом старі речі проминули і всі речі стали новими (2 Кор. 5: 17). Звертаючись до того самого класу, він говорить: “Ви... скинули з себе людину стародавню з її вчинками”. Ми скинули з себе стару людину, тілесну, деградовану, з її привілеями як спадкоємиці Адама, у тому ж значенні, що й скинули стару волю і прийняли новий розум у Христі. Отже, замість того, щоб належати до людської сім’ї, ми перейшли до членства в Тілі Христа – від старого до нового.
Тіло Христа не є людським, а духовним. Ми перемістилися з однієї сім’ї, з її надіями та інтересами, в іншу. Стара людина деградована, у всіх відношеннях перебуває у напівзруйнованому стані, і ми розуміємо, що її вчинки цілком незадовільні для нас і особливо незадовільні в Божих очах. Тому, завдяки нашій волі, ми під проводом згори полишили цей стан. Ми вчинили повне посвячення всіх старих прав та інтересів, які мали в старій природі, щоб бути у Новій Людині, Христі.
Коли ми приходимо до членства в Новій Людині, Христі, Головою якої є Ісус, ми набуваємо під цим головуванням більшого знання, “відновлюємося для пізнання за образом Створителя її”. Нове Створіння здобуває все більш чітке знання нової волі пропорційно до того, як намагається упокорити людську волю і керуватися Святим Духом. Очевидно, що ми скидаємо з себе стару людину, Адама, і людську природу в цілому, щоб зодягнутися в Христа і знайтися в Ньому як члени Його Тіла, щоб одержати разом із Ним частку в надзвичайно великій славі і остаточно вважатися гідними зайняти місце в Божому Царстві. Наскільки ми зростаємо у благодаті та знанні, настільки зростає наше оцінювання небесних речей. Ось так відбувається наше відновлення.
Нова воля, визнана Богом при зачатті Святим Духом, є Новим Створінням, яке скидає старе і зодягається в нове. Його існування залежить від цієї переміни. Невдача означає Другу Смерть. Просто перемога означатиме нижче місце на духовному рівні – у “Великій Громаді”. Тільки “повні переможці” (Хом.) здобудуть співспадкоємство зі своїм Господом разом із величезною славою та божественною природою.

R5220 (1913 р.)