“ЧИ З’ЯВИВСЯ НА СВІТ ЯКИЙСЬ НАРОД ВІДРАЗУ?”

“Ще й не мучилась, а вже вродила; ще не настали болі, а вже привела сина. Хто коли-небудь таке чував? Хто таке коли-небудь бачив? Чи народився коли-небудь якийсь край в одну днину? Та чи з’явився на світ якийсь народ відразу, як от Сіон, що ледве зазнав болів, і вже вродив своїх синів” (Ісаї 66: 7, 8, Хом.).

Назву “Сіон” у давнину застосовували до відомого пагорбу в Єрусалимі, який, як всі вважають, знаходився на південному заході і був найвищим із тих, на яких збудовано місто. Він охоплював найбільш древню частину міста з цитаделлю включно. Першим на ньому збудували палац і назвали “містом Давида” (2 Хр. 5: 2). Ще його називали “святою горою”, горою “святині” (Пс. 2: 6), оскільки він був початковим місцезнаходженням Намету, що його Давид нап’яв для ковчега.
Назву “Сіон” пророки часто застосовували до самого Єрусалима, а також до його мешканців, яких не раз називали синами та дочками Сіону. Це слово часто використовували в ще ширшому значенні (схоже як Єрусалим), маючи на увазі весь народ Ізраїлю. А оскільки тілесний Ізраїль був образом Духовного Ізраїлю, назва “Сіон” у глибшому значенні стосувалася Євангельської Церкви, була виразом, який впродовж Євангельського віку включав до свого складу всіх тих, які називали себе християнами, серед яких справді посвячені були на випробуванні, щоб здобути повне членство в переможній Церкві – правдивій Церкві, Сіоні майбутнього, правдивому Сіоні теперішнього Віку, вибраній Малій Черідці, якій Отцю сподобалося дати Царство (Лк. 12: 32). Отже, про символічне застосування цього виразу ми повинні говорити, виходячи з характеру пророцтва: чи воно стосується тілесного Дому Ізраїлю, чи Духовного, чи обох, а якщо останнього, то чи воно стосується в найширшому значенні номінальної євангельської Церкви, чи вибраної Малої Черідки, єдиної правдивої Церкви в Божій оцінці.
Символічні болі в згаданому пророцтві мають відношення до великого часу утиску – болів, що мають прийти на номінальну євангельську Церкву, великий ”Вавилон”, з якого деякі “удостояться” втекти (Лк. 21: 36, Кул.). На це вказують попередні вірші, які розміщають час цього пророцтва синхронно з часом, в якому чути “голос гомону [збентеження] з міста [Вавилону]” і “голос [Правди та застереження] із храму [вибраної Малої Черідки посвячених та вірних]”, а також “голос Господа [Єгови], що заплату дає для Своїх ворогів” у великому часі утиску (Іс. 66: 6).
Болі, які приходять на номінальний Сіон – “Християнство”, “Вавилон”, виявляться великим і болісним лихом, “часом утиску, якого не було від існування люду” (Дан. 12: 1). Дивовижною річчю, яку пророк хотів тут описати, є народження Сіоном Сина ще перед настанням цих болів. Це – вражаюче посилання на факт, виразно викладений деінде, що зріла пшениця євангельської Церкви повинна бути відокремлена від куколю і зібрана до безпечного стану клуні ще перед тим, як кукіль буде спалений, зазнає утиску, здатного поглинути все (Мт. 13: 30). Цим Сином, отже, є Мала Черідка – справжній Сіон у Божій оцінці, Тіло Христа, як написано: “Прийде з Сіону [номінальної євангельської Церкви] Визволитель [Христос, Голова і Тіло], відверне від Якова [тілесного Ізраїлю, тобто Сіону] безбожність” (Рим. 11: 26, Хом.).

ДВА КЛАСИ, НАРОДЖЕНІ В СІОНІ

Саме цей Син повинен благословити всі племена землі (1 М. 28: 14; Гал. 3: 16, 29). Народження цього Сина – це Перше Воскресіння. Блаженні і святі всі, хто має частку в Першому Воскресінні (Об. 20: 6). Вони тепер зачаті Богом через Слово Правди, оживлені Святим Духом (Як. 1: 18; Еф. 2: 1; Рим. 8: 11) і у властивому часі, перед болями, народяться у славній подобі Христа.
Народження Сина почалося понад вісімнадцять століть тому воскресінням Ісуса Христа. У той час народився Голова цього Тіла Христа, а якщо народився Голова, то обов’язково народиться й Тіло. “«Чи ж то відкрию материнське лоно та й не дам породити? Або, приводячи на світ, замкну утробу?» – каже Бог твій” (Іс. 66: 9, Хом.). Ні, “Син”, комплектний Христос, Великий Визволитель, обов’язково народиться!
Але “Хто коли-небудь таке чував? Хто таке коли-небудь бачив?” Бо не тільки Тіло Христа, справжній переможний Сіон, “народ святий, люд придбаний” (Хом.), народиться (визволиться) з номінального Сіону перед болями, але коли почнуться болі, народиться Велика Громада інших дітей. Як показано в Об’явленні, ця Велика Громада виходить з великого утиску, виправши свої одежі і вибіливши їх у крові Агнця (Об. 7: 14). Тіло Христа, Син, народжений перед болями, буде складатися з тих, хто чув поклик “Вийди від неї, народе мій” і т. д. (Об. 18: 4, Хом.) і був йому слухняний, і хто удостоївся частки в Першому Воскресінні.
Численні діти, народжені внаслідок великого утиску, – це віруючі в номінальному Сіоні, Вавилоні, які недогледіли і доволі упилися духом Вавилону, духом світу, і тепер, в цьому жнивному часі, не здатні миттю впізнати голос Господа і проявити йому слухняність. Вони не бачать, що настав час жнив, і, відповідно, не розуміють, що відбувається праця відділення, яку виконує серп Теперішньої Правди. Вони вважають Божих слуг, які орудують серпом, ворогами, що чинять опір їм і Господу, Якому вони служать.
Великий утиск (болі), що приходить на номінальний Сіон, єдина річ, яка може переконати таких, як вони. Цей клас містить у собі велике число віруючих дітей Бога, чия поведінка в житті є праведною та здебільшого обачною, та які все ж мають тілесний розум і не віддають себе на живу жертву Богу, щоб йти за Господом у наклепах і в добрій славі, покірно несучи наругу Христа. Вони поважають людські погляди, традиції та плани, не вміючи підкоритись цілковито волі і плану Господа. І тільки тоді, коли вони побачать крах номінального Сіону – християнства, Вавилону, вони зрозуміють свої великі помилки і звільняться від нього, а також від цих помилок.

ХРИСТОС – КАМІНЬ СПОТИКАННЯ ДЛЯ ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ

“Ось, – каже пророк, – Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться” (Рим. 9: 33; Іс. 8: 14, 15; 28: 16). Цим каменем спотикання є відкуплення дорогоцінною кров’ю Христа. Об цей камінь спіткнувся тілесний Сіон, і так само номінальний духовний Ізраїль тепер спотикається об цей самий камінь, бо він мав бути “за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїлю” (Іс. 8: 14) – тілесного й духовного.
Вибрана Мала Черідка переможців не спотикається, а бачить у ньому горішній кутовий камінь справжнього Сіону, пам’ятаючи слова пророка: “Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений! Отож бо, для вас, хто вірує [в Христа як свого Відкупителя, Який купив вас Своєю дорогоцінною кров’ю], Він коштовність, а для тих, хто не вірує,.. той... камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були” (1 Петр. 2: 6-8). Бог не збирається віддати Своє Царство комусь неслухняному. Тож вони потребують вогняних випробувань утиску, який настає, щоб прийти до властивого стану перед Богом. Ось чому вони повинні перейти крізь великий утиск.
Справді зачаті Богом, оживлені Його Духом до нового духовного життя і вірні у виконанні своєї угоди повного посвячення як живі жертви Богу, можуть радіти з надії Першого Воскресіння і народитися перед болями номінального Сіону. Іншим приводом для радості є те, що багато кволих дітей Бога, які сьогодні спотикаються разом із номінальним Сіоном, все ж таки видужають і спасуться, мов через огонь (народяться), перейшовши крізь великий утиск (болі), у якому номінальний Сіон помре, а самі вони вийдуть з нього.

РАДУЙТЕСЯ З ЄРУСАЛИМОМ

“Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися”. “Бо ось я творю Єрусалим на радість, його народові на втіху. Я веселитися буду Єрусалимом, я радуватимусь моїм народом. Не буде чути більш у ньому ридання голосного, ні крику” (Іс. 66: 10; 65: 18, 19, Хом.).
Після цього заклику радіти з Єрусалимом негайно йде пророча звістка про народження Сіону, де вирази Сіон та Єрусалим вживаються почергово. Народження Сіону, возвеличення Тіла Христа до влади та слави Царства, стане справжньою причиною для радості всіх людей. Власне, цього возвеличення і виявлення синів Бога чекає все створіння, стогнучи і страждаючи (Рим. 8: 19-23).
Коли справжній Сіон буде возвеличений, настане велика праця Царства. Болі номінального Сіону, які спішно прийдуть, швидко звільнять справжніх синів Бога, які все ще знаходяться в ньому, і вони вийдуть, щоб мати величніші погляди, вищі принципи і розвинути більш шляхетний характер. Правління залізною палицею за короткий час підкорить все, цілковито розвалюючи теперішню громадську будівлю і доводячи до кінця процес вирівнювання, який приготує царювання праведності.
Тоді почнеться велике Тисячолітнє царювання праведності, коли кожна людина матиме повну, сприятливу нагоду здобути вічне життя завдяки вірі та слухняності Новій Угоді. Жодна людина не матиме менш ніж сто років такої нагоди, хоча якщо вона змарнує весь цей час, не зробивши жодних кроків для виправлення, то вважатиметься недостойною життя і буде відтята в Другій Смерті (Іс. 65: 20). Натомість слухняні їстимуть від благ землі (Іс. 1: 19). “І доми побудують, і мешкати будуть [у той час, очевидно, небагато будинків здаватимуть внайми, бо це будуть покращені та облаштовані садиби, в яких їх власникам буде приємно та зручно], і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева [“вони відновлять сили” (Іс. 40: 31)], і вибранці Мої [всі вірні та слухняні в той час] зуживатимуть чин Своїх рук! Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння [діти], благословлене Господом [Церквою], і нащадки їхні з ними” (Іс. 65: 21-23).
“І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую [настільки близько буде Господь, настільки Він доглядатиме всі їхні інтереси]! Вовк та вівця будуть пастися разом [мова тут, очевидно, йде про людей, які попередньо мали характер вовка або вівці, або про тварин, або про тих і других – в кожному разі цей вираз означає панування миру], і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох [ще один вираз на кшталт “Його вороги будуть порох лизати”, що означає знищення змія, тобто сатани, якого символізує змій]! Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі [Царстві], говорить Господь” (Іс. 65: 24, 25).
Ось так народження справжнього Сіону буде приводом для радості всіх, хто щиро любить праведність; бо хоча на початку всі їхні надії, які вони плекали віддавна, будуть потрощені на шматки, це буде світанок справжньої надії для всього світу. Згадане упокорить їхню пиху, позбавить дорогих серцю володінь і того, що вони по праву звикли вважати своїм, поламає всі їхні хвалені інституції, цивільні, громадські та релігійні, і перетворить у руїни весь лад та всі надії, доки вони не почнуть бачити надію в новому ладі, запровадженому Божим Царством.
Так, радуйтеся з Єрусалимом, Сіоном, веселіться з ним всі, хто любить його, і всі, хто сумує за ним тепер та намагається відрадити його від його шляху, не бачачи нагороди в кінці (в житті вірної самопожертви), бо незабаром його слава з’явиться для невимовної радості його самого і для радості та благословення “всіх поколінь землі”.

R5211 (1913 р.)