ЯКОСТІ І ПРИКМЕТИ ЄГОВИ
Святе Письмо говорить про "початок Божого творення". Його якості і прикмети були тоді такі самі, які вони є тепер, тому що Святе Письмо також говорить, про Його незмінність – "учора, і сьогодні, і навіки Той Самий" (Євреїв 13: 8; Псалом 90: 1, 2).
Повнота божественної досконалості є така, що для щастя Єгови не потрібне товариство. Той, Хто "повік пробуває" є самодостатній. Створення ангелів і людини було дійсно Його приємністю, тому що, будучи доброзичливим, Він бажає робити добро, давати здатність відчувати задоволення і надавати нагоди для вдячності. Більше того, найвище добро Його створінь викликає повний прояв всіх елементів божественного характеру – божественної справедливості, любові, сили і мудрості.
ЛОГІЧНО Є ВІРИТИ В САТАНУ
Святе Письмо заявляє про Силу Отця, що "очі Господні [розум Єгови] на кожному місці, – позирають на злих та на добрих" (Пр. 15: 3). Цей вираз натякає, що є речі погані і добрі; речі, які Бог схвалює, і речі, яких Він не схвалює. Ця цитата найбільше підходить до думки з Святого Письма, що Бог є всюдисущий.
Факт, що Господь знає про стан всіх речей, не суперечить іншим фактам, що Він дозволяє умови, які Сам не схвалює, і які, як Він заявляє, остаточно знищить. "Безбожних усіх Він понищить" (Псалом 145: 20).
Якщо ми приймаємо велику божественну передумову, що Біблія є Божим Словом, то ми повинні прийняти заяву, що існує істота, названа сатаною, що він є "богом цього світу" (2 Коринтян 4: 4), і що він тепер працює в "синах непокори" (Ефесян 2: 2, Дерк.). Ці слова натякають не лише, що в цьому світі є злі принципи, але й що за ними стоять злі духовні істоти, яких надихає сатана і через яких він працює.
Є деякі вирази про сатану, які не можуть бути властиво застосовані до принципу зла, або до дії похибок. Наприклад, Ісус говорить, що сатана був "душогуб" споконвіку – і "неправдомовець" (Івана 8: 44). Помилки і принципи не є душогубами і обманщиками. Заявляти таке було б неправильним вживанням мови. Лише інтелігентна істота може бути душогубом чи обманщиком. Тому весь зміст Святого Письма підтримує твердження, що існує така істота як сатана, і що він є в опозиції до Бога.
Якщо б ми припускали, що сатана буде існувати вічно як істота, як противник Бога, то це виглядало б дивним для нас, тому що це було б несумісним з нашим уявленням про божественну силу. Ми маємо вираз Святого Письма про його панування і остаточне знищення (Євреїв 2: 14). Ця інформація дає нам розумний, логічний погляд на цю справу. Коли ми далі роздумуємо над викладеним в Святому Письмі, що початково сатана не був лихою істотою, але, скориставшись особистою свободою, сам зробив себе лихим і став ворогом Бога, ця справа виглядає ясною і обґрунтованою. Фактично, це єдине розумне пояснення проблеми про його існування.
Припускати, що немає ніякого сатани, означає припускати, що Бог дозволив Своєму Слову обманювати людство щодо цього, або, що диявол є проявом Самого Бога – а це немислима точка зору. Не логічно також говорити, що є диявол, противник Бога, і в той же час стверджувати, що Бог є всім у всьому, є всюдисущий – скрізь присутній. Але ми не знаходимо цього останнього вислову в Біблії. Твердженням Святого Письма є, що при завершенні Тисячолітнього віку, коли Христос подолає гріх і сатану, коли сатана буде знищений, і коли імперія всесвіту буде в абсолютній гармонії, тоді Бог буде всім у всьому (1 Коринтян 15: 28). Впродовж цілої вічності не буде ніякого опору Його волі. Однак тепер опір є, в багатьох місцях і часто. Але в кінцевому рахунку Бог буде мати повний контроль.
ВСЕМОГУТНІСТЬ ЄГОВИ
Говорити, що Бог весь є силою, є софістикою мови, яка часто вводить в оману того, хто питає, а також того, хто намагається відповісти йому. Цей вираз не є правильним. Якщо Бог весь є силою, то Він не є любов’ю або справедливістю або мудрістю. Таким чином Він був би обмежений до одного великого атрибуту сили, або могутності. Жоден логічно мислячий розум не може прийняти таку думку. Однак цю форму виразу часто вживають, можливо, ненавмисно, але на велику шкоду для здібностей розсуджувати.
Біблія ніде не говорить, що Бог є весь силою. Є відмінність між бути силою і застосовувати силу. Бог є всесильний. Він має здатність застосувати силу в будь-якому напрямку до такої міри, до якої хоче. Якщо б Він захотів, Він міг би так створити сатану, щоб той не думав, тобто не поступав, інакше, ніж в згоді з божественною волею; або Він міг би застосувати Свою силу, щоб подавити противника і таким чином знищити його вже давно. Але Він дозволив сатані існувати протягом шести тисяч років, в тому сенсі, що не стримував диявола від чинення зла. Святе Письмо, однак, говорить нам, що Бог в кінцевому рахунку знищить його.
Божественна сила діє в межах всесвіту, але нашим обмеженим розумам важко збагнути значення цього слова – всесвіт. Астрономи говорять нам, що за допомогою фотоастрономії вони можуть бачити майже 125 000 000 сонць – центрів сонячних систем, подібних до нашої, з більш, ніж (як припускають) мільярдом планет, більше або менше схожих до нашої землі. Можемо припустити, що ці планети є в процесі розвитку, є в процесі приготування для жителів, яких великий Творець дасть в належний час. Однак з точки зору Святого Письма велика праця створення людей почалася з нашої землі. Який простір для думок ми маємо з простого припущення, що мільярди світів повинні бути заселені, і що уроки праведності і гріха, вічного життя і смерті, які тепер засвоює людство, ніколи не потрібно буде повторювати!
Ми стоїмо вражені перед безмежним простором, і законом, і порядком, який панує скрізь! Ми повністю погоджуємося зі словами пророка Давида: "Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, – без мови й без слів, не чутний їхній голос" (Псалом 19: 3, 4). Той, хто може дивитися на цей чудовий вияв надлюдської сили і вірити, що ці світи самі себе створили, показує більшості з нас, що якщо він і має розумові здібності, то вони в значній мірі невпорядковані, незбалансовані. Кожен, хто після ретельних роздумів робить висновок, що Бога немає, що все, що існує, постало випадково або внаслідок діяльності якоїсь сліпої сили, – є описаний в Святому Письмі наступними словами: "Безумний говорить у серці своїм: "Нема Бога" (Псалом 14: 1).
Коли наукові прилади демонструють нам безмежність всесвіту, ми розуміємо, що насправді пророк вжив дуже стриману мову, описуючи грандіозну силу і велич Творця, коли представляє Єгову як Того, Хто зважив гори, і Хто води поміряв Своєю долонею (Ісаї 40: 12). З Його точки зору тисяча років є лише як сторожа нічна (Псалом 90: 4). Якими нікчемними і малими всі ми почуваємо себе в присутності нашого Бога! Нічого дивного, що деякі великі люди схильні говорити, що людство є надто незначним з божественної точки зору, щоб бути гідним хоча б уваги – а тим більше бути об’єктом божественної турботи і провидіння!
ВСЕЗНАННЯ ЄГОВИ
Говорити, що Бог є весь знання, також є неправильним висловом. Якщо б Бог був весь знання, як Він міг би бути силою? Бог має все знання, володіє всім знанням. Але це інша справа. Якщо ми говоримо: "Хлопець має коліщатко", – це не означає, що він є коліщатком. Бути коліщатком і мати коліщатко не є одне і те саме. Бог є всезнаючий; це означає, що Він знає про все. Саме цей факт доводить, що Він є Богом-особою. Не може бути ніякого знання без особи. Знання означає розпізнавання зовнішніх речей. Між речами поза божественною Особою є речі як добрі, так і погані.
Коли ми читаємо, що Бог створив людину за Своїм власним образом і подобою (1 Мойсея 1: 26, 27), то можемо знати, що людина не є Богом. Оскільки Бог є досконалий, то людська істота, вчинена за Його образом, була приємною для Бога. Ця людська істота мала знання, але знехтувала Словом Бога і таким чином навчилася дечого через свою недбалість. Те, чого людина навчилася, є згадане в Святому Письмі. "Ось став чоловік, немов один із Нас [Elohim], щоб знати добро й зло" (1 Мойсея 3: 22). Цей вираз доводить, що Бог знає добро і зло.
Якщо б Бог не розрізняв зла від добра, то Він не міг би бути нашим Наставником. Через Свої закони, Свої принципи, Бог представляє нашим розумам те, що є правильне, і те, що є неправильне. Адам знав, як розрізнити добро і зло, але його непослух збільшив його знання і про добро і про зло. В своєму впалому стані людина не завжди може визначити, що є добре, а що погано. Тому Бог дав Ізраїлю закон, і знання закону допомагає людині розрізняти добро і зло.
Один із стародавніх сказав: "Справді Ти Бог таємничий" (Ісаї 45: 15). Як правдиво! Як наслідок, світ в своїй мудрості не знає Бога. В Своїй мудрості і любові Він є близько, однак Його можуть побачити лише ті, чиї очі розуміння будуть відкриті. Але ми щасливі, що надходить час, коли всі засліплені очі будуть ясно бачити. "Як Я живий, – говорить Єгова, – слава Господня наповнить увесь оцей край". "Бо пізнанням Господньої слави наповнена буде земля, як море вода покриває" (4 М. 14: 21; Ав. 2: 14). Тоді всі побачать, що учинив Бог, і наша тимчасова сліпота підкреслить славне сяєво Його мудрості, справедливості, любові і сили.
"БОГ Є ЛЮБОВ"
Бог є любов в тому сенсі, що термін любов представляє центральний принцип божественного характеру. В Бога немає нічого, протилежного любові. Святе Письмо не навчає, що скрізь немає нічого, крім любові, – що Бог є скрізь, і любов є скрізь. Але воно вчить, що Бог є люблячим характером. Це не свідчить проти інших висловів, що Бог є справедливий, мудрий і сильний. Але ця риса любові найкраще з усього представляє божественну Істоту. Все з Його справедливості є в згоді з любов’ю. Немає жодного застосування справедливості чи сили в якомусь поганому сенсі, бо всі Його риси працюють разом для добра всіх Його створінь.
Святе Письмо заохочує нас розмірковувати від знаного до незнаного. Воно говорить нам, що хоча Бог є такий великий, такий мудрий, такий сильний, Він є також справедливий і люблячий. І чим більше ми роздумуємо над цим, тим більш обґрунтованим стає Біблійний опис Всемогутнього. Ми бачимо прояв Його сили. Не може бути сумніву в Його такій великій мудрості. Коли ми починаємо думати, чи може Хтось такий мудрий і сильний бути несправедливим чи невеликодушним, то наші серця відповідають: Ні! Ніхто не є справді великим, якщо він позбавлений справедливості і любові. Тож безперечно, оскільки нашим Богом є Єгова, Він мусить мати ці риси.
Коли ми зіткнулися з Біблією, а особливо після того, як ми дечого навчилися з її наук і звільнилися від перекручень, які зібралися довкола неї протягом середніх віків, – тоді ми почали визнавати її як послання Єгови до Його створінь. Вона інформує нас, що великий Творець всесвіту є не лише всемогутній і всемудрий, але люблячий і добрий, а Справедливість є підставою Його імперії (Псалом 89: 14, 15). З Біблії ми дізнаємося також, що нашому Творцеві вподобалось вчинити нас на Свій власний образ, на Свою власну моральну подобу, з наміром, щоб ми могли втішатися Ним і плодами Його праведності на вічні віки.
Вся сила, вся справедливість, вся мудрість Бога мусить бути вжита в згоді з Його власним характером, який є любов. Тому до всього творіння Він застосує люблячу мудрість, люблячу справедливість, проявляючи люблячу силу для їхнього добра. Він створив людину. Він дозволив Адаму не підкоритися Його закону, говорячи нам, що наперед знав, що? людина зробить, і що Він дозволив людині поступати погано (Ісаї 46: 9, 10).
Дозволяючи, щоб гріх ввійшов в світ, Бог мав на думці дві цілі. Він задумав дати ангелам ілюстрацію щодо наслідків послуху і непослуху. Він також задумав, що з цього досвіду повинен отримати урок людський рід. Таким чином, ми знаємо, що Боже улаштування від початку було для воскресіння з мертвих. "Як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15: 21, 22).
Якщо б ми взяли якийсь фрагмент з Святого Письма як основу для системи доктрин, то побачили б, що ми з одного боку або навчаємо універсалізму, або заявляємо, що Бог не має мудрості, або що Він задумав зло, або ще щось подібне. Ми потрапили б у різного роду плутанину. Але коли ми бачимо досконалу узгодженість Божої справедливості, мудрості, любові і сили і усвідомлюємо, що Він має добрі наміри щодо зла, що Він повністю намітив, що воно зробить, а чого не зробить, чи то в теперішньому своєму впливі, чи в кінцевому впливі, це дає нам довір’я до характеру Бога.
ДОЗВІЛ ЗЛА
Божественну мудрість і любов можна побачити лише з однієї точки зору – в зв’язку з історією людства. Вона мусить включати вік, який незабаром буде проголошений, – період Месіанського правління праведності. Це буде час, коли кожен член Адамового роду, який розділяє кару гріха і смерті через успадковані Адамові слабкості, буде звільнений від цього. Це буде час, коли повне знання слави Божої буде дароване кожній людській істоті, і коли кожний отримає повну нагоду через послух осягнути вічне життя.
Таким чином, далекосяжний урок, який викладений, це доброта і строгість Бога – Його доброта в тому, що Він дав нам існування, і Його строгість в тому, що покарав добровільний гріх батька Адама; уроком для людей і для ангелів є також справедливість, непохитна справедливість. Наступний урок, якого будуть навчені Божі інтелігентні створіння, полягає в тому, що Бог є любов. Фундамент цих уроків вже покладений в викупній жертві Ісуса, через і за рахунок якої Він стає Відкупителем і Відновителем світу. Дехто може вірою покладати надію на це послання, але мало-хто має вуха віри або очі віри. Лише святі здатні оцінювати цей великий факт в теперішньому часі.
Те, що тепер є таємницею і зрозуміле лише небагатьом, незабаром буде вчинене явним для кожного створіння на небі і на землі. Тоді всі побачать і будуть здатні оцінити великий факт, що викуп, довершений через жертву Ісуса, є для всього світу і означає повне визволення з осуду гріха і смерті, який перейшов на Адама і весь його рід; є для всіх, хто прийме його як дар від Бога. Решта буде знищена в другій смерті.
ДРУГА СМЕРТЬ – СУТЬ МУДРОСТІ
Щодо другої смерті, ми легко бачимо, що якщо Бог створив людину за Своїм образом, людина обов’язково мусить бути вільною морально, інакше людина не була б Божим образом. Якщо людина була створена вільною морально, вона мусить мати силу, або привілей, хотіти погано, як також хотіти добре. Якщо вона застосує свою силу в напрямку зла, Бог має силу знищити її. З другого боку, якщо людина живе в згоді з праведністю, Бог має силу дарувати їй життя на вічні віки.
Знищення грішників в другій смерті є суттю мудрості. Стосовно виразу, що Бог є занадто чистий, щоб дивитися на зло (Ав. 1: 13), то первинною думкою, здається, є те, що Божий характер є такий чистий і такий праведний, що Він не буде продовжувати дивитися на зло. Він не дозволить зло на всю вічність, бо цей стан не був би Йому до вподоби.
Ця думка натякає на те, що існує зло, яке видно. Якщо б було не так, то як Він міг би дивитися на нього? Але все це є в згоді з божественним планом. Остаточно все зло буде знищене. Остаточно всі створіння, які є "на небі, і на землі... і на морі" почують слова: "Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві – благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки" (Об’явлення 5: 13).