ВИХОВАНІСТЬ В БОЖОМУ ДОМІ
"Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, – це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла" (Екл. 4: 17).
Мудрець, безперечно, не говорить про буквальні ноги чи буквальні кроки, а дає деяку мудру пораду, яку його слухачі могли б для себе взяти, що ми і робимо. Вони розуміли, що він має на увазі, що вони мусять бути обачними в своєму щоденному житті.
"Пильнуй за ногою своєю". Уважайте, куди ви йдете. Не йдіть до Божого дому, як на ринок або якесь місце розваг. Ідіть як до місця, де Бог зустрінеться зі Своїм людом. Не будьте готові принести "жертву безглуздих". Це, здається, стосується сміху, легковажності, нерозумних слів і жартів.
Цей вірш є одним з тих, які було б дуже добре взяти до серця кожному з Божого народу в теперішньому часі. Шанобливість є дуже відповідною рисою. Ми втратили страх, що Бог віддасть нас на вічні муки. Ми знаємо, що наш небесний Отець кращий, ніж припускають люди, що Він не має ніякого такого лихого наміру стосовно будь-кого зі Своїх створінь. Але ми не повинні йти до Божого дому як ішли б на ринок. Багато-хто з Господнього народу не оцінює факт, що вихованість є обов’язковою в кожному місці, де поклоняються Богу.
ПОТРІБНО РОЗВИВАТИ ШАНОБЛИВУ ПОВЕДІНКУ
Ми повинні усвідомити, що сьогодні Бог є в церкві в сенсі, в якому Він ніколи не був в образному храмі. Господь проголосив, що скрізь, де є зібрання членів церкви, Він буде там. Живі камені, з яких складається Божий храм, повинні бути так високо шановані, як храм, збудований з буквальних каменів.
Чи ми збираємося в невеликій вітальні, чи в церкві, чи в якомусь театрі, факт, що тут є Божий народ, робить цю будівлю, якою б вона не була, святим місцем. Тому кожен, хто наближається до неї, повинен робити це, пильнуючи за своєю ногою. Коли хтось приходить, він повинен високо цінувати місце, де знаходиться, і повинен бути готовий "послухати" – слухати – не веселитись. Всі розмови повинні бути повчальними – для збудування – стосовно духовних речей. Якщо ми не можемо говорити про таке, то для нас краще було б послухати промову, взяти участь в співі, а потім піти.
Всякі перемовляння, не тільки доречні, але й випадкові, повинні бути з пошаною. Не потрібно оглядатися і говорити: "Ось прийшов такий-то брат, така-то сестра. Послухаємо їхній спів". Така поведінка є дуже невластивою.
Ми не знаємо, чи є якийсь більший урок, який потрібно засвоїти Господньому народу, ніж цей урок про шанобливість. Господь не покличе нікого, позбавленого шанобливості, і Він бажає, щоб ця риса міцніла. Але коли прогнати страх, з’являється тенденція до зменшення шанобливості. Особливу увагу на це потрібно звертати, коли йдемо до Божого дому, тобто до будь-якого місця, де повинно відбутись божественне служіння.
ЗВАЖАТИ НА ПРАВА ІНШИХ
Йдучи до Божого дому, ми повинні не лише пильнувати за своєю ногою, але й вважати на те, що ми приносимо з собою. Ми повинні пильнувати, щоб прийти туди охайними, чистими, щоб від нас не було ніяких неприємних запахів. Ми повинні також пильнувати, щоб не приводити дітей, які не вміють належно поводитись. Таким чином ми уникнемо небезпеки дратувати інших.
Можуть бути випадки, коли діти повинні залишитися вдома самі. Коли це неможливо, було б краще, щоб батьки приходили на зібрання по черзі. Ніхто не має права брати на зібрання дітей, якщо їхня присутність наносить шкоду духовним інтересам інших. Однак ми віримо, що можна придумати спосіб, щоб дитина залишалась вдома, поки не досягне такого віку, коли не спричинятиме клопотів зібранню. Більшість батьків так звикли до поведінки своїх дітей, що не усвідомлюють, що інші дратуються – коли, мабуть, кожен рух дитини заважає іншим. Інші мають свої власні випробування терпеливості.
ПУНКТУАЛЬНІСТЬ – ОЗНАКА РОЗВИНЕНОГО ХАРАКТЕРУ
Здається, деякі повинні пильнувати не лише за своєю ногою, але й за своїми годинниками. Запізнення на зібрання не погоджуються з принципами справедливості і любові. Всі, хто відвідує зібрання, повинні, по справедливості до інших, слідкувати, щоб приходити вчасно. Вони повинні так впорядкувати свої справи, щоб бути в змозі прийти на зібрання своєчасно.
Без сумніву, Господь буде дивитися на наші старання бути пунктуальними і не турбувати інших, як на знаки розвитку християнського характеру, які матимуть його схвалення і які допоможуть приготувати нас до царства. Той, хто є байдужий до прав інших, показує, що йому не вистарчає духа любові, духа Христа. А кожен, хто не має добре розвинутого духа Христа, не буде мати місця в царстві.
Отже ці справи – некеровані діти, спізнення на зібрання і т.п. – матимуть відношення до того, чи гідні ми місця в царстві. Це не означає, що ми є суджені по наших ділах, або що ми маємо право судити інших по їхніх ділах. Господь сказав: "Не судіть". Ми повинні показати, що наші зусилля виконувати Господню волю рівні прагненням наших сердець. Якщо ми проявляємо рішучість, намагаючись так жити, ми будемо щасливі, коли зазнаємо зміни в воскресінні.