ГОЛОВНИЙ ВОРОГ
БОЖОГО НАРОДУ
"Будьте тверезі, пильнуйте!
Ваш супротивник - диявол - ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.
Противтесь йому, тверді в вірі" (1 Петра 5: 8, 9).
"Authorized Version" (англійський переклад Біблії 1611 р., схвалений
королем Яковом) Нового Заповіту часто вживає слово "диявол" і залишає
враження, що є багато дияволів; але ця думка взагалі не підтверджена Св. Письмом.
В Новому Заповіті таким чином перекладено два грецьких слова - "даімоніон"
та "діаболос". Перше з цих двох слів повинно бути правильно передане
як "демон", а друге - "диявол". Демони - це нечисті духи,
злі духи, упавші ангели, тоді як диявол є сатаною. Слово "сатана"
означає противник, оскаржувач, бо диявол є оскаржувачем праведності і Єгови.
Хто не спроможний розгледіти, що існує диявол, є більш схильний потрапити
під вплив цієї великої, злобної істоти, котра зображена в Св. Письмі як найбільший
недруг Бога, людей та праведності. Св. Павло говорить про "хитрощі диявольські"
і застерігає Церкву, що її боротьба є з "піднебесними духами злоби"
(Еф. 6: 11, 12). Він також згадує про "князя, що панує в повітрі"
(Єф. 2: 2) і натякає, що в дійсності для нас було б неможливо змагатись з
ним, тому що він є хитріший і мудріший від нас.
В світі постійно діє злий вплив, звернений проти Правди, праведності і чистоти,
а отже звернений проти Бога. Святе Письмо інформує нас, що цей вплив є викликаний
дияволом, сатаною, котрий був колись святим ангелом. Але дозволивши гордості
і амбіції заволодіти його серцем, сатана став противником Бога і праведності
(1 Ів. 3: 8; 1 Тим. 3: 6; Іс. 14: 12-14).
Хоча людство не може бачити сатану, однак він може бачити людей і при допомозі
розумових нашіптувань може захопити контроль над ними. Він має різноманітні
способи, якими здійснює свій вплив. Найбільш дієвий спосіб є за посередництвом
людей - використання однієї особи проти іншої. Улюбленим методом його дій
є представлення темряви як світла. Він чинить так, щоб добро виглядало злом,
правдиве - брехнею, а правильне - неправильним.
Св. Петро говорить в нашому тексті, що сатана ходить довкруги, як ричучий
лев, шукаючи кого пожерти. Лев має дуже тиху ходу. На його лапах є м'які подушечки,
які дозволяють йому підійти дуже близько до жертви, перш ніж вона це зауважить.
Говорять, що в ту мить, коли хижак збирається стрибнути на свою жертву, він
ричить так голосно, що жертву паралізує страх, і таким чином вона стає легкою
здобиччю.
Сатана, противник Церкви, є сильний і, подібно до лева, чуйний та повний пильності.
Він, як стверджує апостол Павло, старається використати кожну нагоду проти
нас. Він підстерігає, намагаючись пожерти нас. І хоча він є спритний, проте
ніколи не наближається до нас з ревом, а безшумно підкрадається в якомусь
несподіваному місці та часі, щоб пожерти нас, перемогти нас, розчавити наше
духовне життя і, особливо, знищити нашу віру в Бога. Як ті, вуха котрих є
привчені зауважувати ходу лева, чутимуть його кроки, в той час як незнайомі
з його звичками, не чутимуть навіть найменшого шелесту, ми, котрих вуха Господь
відчинив і котрих очі намастив бальзамом посвячення і підкорення Господній
волі, можемо швидко сприймати і розпізнавати наближення нашого найбільшого
ворога і протистояти йому. Стіймо ж тоді, одягнені в повну зброю, яку дає
нам Слово Бога, і в Його силі тримаючи в руках Меч Духа.
Апостол Павло показує, що найбільш підступних нападів противника слід очікувати
за посередництвом людей. Сатана працює в серцях дітей непослуху; і чим більш
шановані вони є, чим ближче ці діти непослуху ототожнюються з Господом і Його
народом, тим більшу службу вони можуть виконати для противника. З цієї причини
сатана прикидається ангелом світла, а не посланником темряви; він бо добре
знає, що помилка і гріх відштовхнуть дітей світла (Еф. 2: 2; 2 Кор. 4: 4;
11: 14, 15; Еф. 6: 11, 12).
Сатана вживає різні методи проти тих, котрих Бог шукає і кличе. Як ангел світла
він накоїв багато лиха. Його постійним намаганням є звести Божий народ на
манівці від Господа і від їхньої угоди жертви. Хоча ми знаємо, що Бог спроможний
прийти на допомогу Своїм людям, щоб противник не міг їх торкнутися, однак
Його провидіння повідомляє нас, що не таким є Його спосіб дій. Він дозволяє
сатані здобути на перший погляд велику перемогу над Господом і Його народом,
проте жодним чином це гадане втручання не наносить шкоди божественному плану
віків.
Однак через це ми не вважаємо, що Бог співпрацює з сатаною і його злим ділом.
Бог випробовує свій народ, дозволяючи ці умови, які роблять шлях таким вузьким,
що лише вірні наполегливо йтимуть до самого кінця. Всі інші раніше чи пізніше
зійдуть зі шляху.
ВЛАСТИВИЙ СПОСІБ
ПРОТИСТОЯННЯ
Боротьба християнина є боротьбою
віри. Вислів апостола Якова: "Спротивляйтесь дияволові, - то й утече
він від вас" (Якова 4: 7) не означає, що ми повинні битися з ним, маючи
на меті загнати його в безвихідь. Той, хто думає, що здатний сам вести битву
з сатаною, напевно повинен мати велику зарозумілість або ж повинен переоцінювати
свої можливості і недооцінювати противника. В будь-якому змаганні сатана напевно
одержав би перемогу.
Злоба, заздрість, ненависть і незгода - все це, як каже апостол, є різновидністю
діл, які сатана підтримує і до яких намагається вести людство (Гал. 5: 19-21;
1 Івана 3: 8). Його методи є облудні. Нашіптування його приходять по лінії
гордості і зарозумілості. Навіювання думок: "Ти можеш це зробити; ти
є особою з великими здібностями; не бійся, покажи людям, що в тобі є",
- привело багатьох до упадку.
З метою ввести в оману дітей світла, сатана перемінюється в ангела [посланника]
світла, бо ж він добре знає, що не зміг би звести їх, якщо б показав себе
представником гріха. Від часу падіння Адама диявол старається заманити людство
в пастку. Особливо за останні вісімнадцять століть він намагався запровадити
неправди в Церкву, щоб створити фальшивих християн - християн, які наносили
б шкоду справі Христа. Очевидно, він багато потрудився над формулюванням віровчень
християнства.
Господній народ повинен чинити опір дияволу, не дозволяючи, щоб його спокусливі
аргументи мали для нас значення. Ми маємо певне слово пророче і вказівки нашого
Господа та Його апостолів; і якщо ми любимо Слово Господа, то повинні старатись
бути ним провадженими. "Хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий
його не торкається" (1 Івана 5: 18).
Досвідчення нашого Господа в пустині дає добрий приклад наслідування для всього
Божого народу. Він не намагався підтримувати суперечку, дискусію з противником,
але коли була представлена погана думка, Він негайно спротивився їй. Сатана
був добре обізнаний з Св. Письмом, частини якого представляв з метою ввести
в оману нашого Господа, щоб Той вибрав хибний шлях. Ісус не сказав дияволу:
"Я погоджуюсь з твоїм аргументом тільки тому, що це є в Св. Письмі".
Навпаки, Він відразу завважив, що це торкається принципу, і показав противнику,
в чому його помилка. Коли пророцтва були цитовані недоречно, наш Господь висловлювався
з цього приводу дуже категорично.
Такий шлях є для нас дуже добрим зразком для наслідування. Якщо хтось з Господнього
народу мав би бути втягнений сатаною до дискусії про той чи інший текст Святого
Письма, і якщо б він собі пригадав, або інший брат запропонував би йому, текст,
який правильно відповідав би на суть дискусії, то він повинен постановити:
"Святе Письмо, яке говорить мені "спротивляйтесь дияволові",
є властивим провідником мого способу дій. Я не залишусь обговорювати те, чого
не розумію". Таким чином він "спротивлявся" б і в той самий
час докорив би противнику.
Святий Павло переконує Господній народ зодягнутись в повну Божу зброю, щоб
зуміти стати проти хитрощів диявольських. Його вислів, здається, натякає на
те, що ніхто не буде в змозі протистояти сатані без божественної допомоги.
Апостол підкреслює факт, що це є дні, коли буде необхідна повна Божа зброя
(Еф. 6: 13-18; Об. 3: 10). Може виникнути питання, чи тільки ті, які забезпечені
повною зброєю, будуть спроможні протистояти? Відповіддю є, що Господь наглядає
за справами Свого народу, і бачитиме, що всі, котрі довіряють Йому, повинні
мати нагоду зодягнутися в повну Божу зброю.
Багато хто легковажно поводиться з часом, який може використати, щоб зодягнути
зброю, про яку Бог подбав для Свого народу. Господь так впорядковує справи,
що такі особи не будуть здатні протистояти стрілам противника, бо Він бажає,
щоб в цей злий день не встояв ніхто, крім тих, які цілковито посвятилися Його
волі. Таким Він допомагатиме, так що всі речі разом працюватимуть для їх добра.
Його милість є достатньою, щоб довести до кінця всіх, котрі прийшли до знання
Його і вчинили посвячення для Нього. Ця милість може постачатися через Святе
Письмо, через матеріал для читання, через служіння чи спів; однак охорона
буде по лінії правди. Коли ми втратимо Меч Духа, то втратимо нашу єдину охорону
проти неправди.
ЛЕКЦІЯ ДОВІРИ БОЖІЙ
МУДРОСТІ ТА ЛЮБОВІ
Метод нападу противника є добре
проілюстрований в падінні наших перших прародичів. Мати Єва повинна була б
спротивитися нашіптуванню, яке прийшло до неї через змія - ніби Бог заборонив
те, що було для їх найвищих життєвих інтересів. Вона повинна була б сказати:
"Я не буду плекати такої думки, бо чинити так було б віроломством в стосунку
до мого Творця". Коли пропозиція їсти прийшла до батька Адама, очевидно,
також виникла думка: "Ти можеш приєднатися до неї, скуштувавши плід.
Краще буде вмерти разом, бо без неї в житті не буде жодного задоволення".
Адам полишив роздуми над справою, але він не мав достатнього знання, яке дозволяло
б йому надалі поступати правильно. Він повинен був сказати: "Бог знає;
Він так розпорядився. Для мене достатньо того, що Він сказав. Я буду вірний
Йому і довірятиму наслідкам Його мудрості та любові".
Послух є лекцією для нас, щоб вчитися з досвідчення Адама та Єви. Ми не маємо
достатньо знання, щоб роздумувати над деякими речами, навіть якщо б наша здібність
логічно мислити була повністю розвинена. Отже, коли зроблена пропозиція якого-небудь
роду зла, нашим єдиним властивим шляхом є сказати: "Ні! Господь наш Бог
сказав, що ми не повинні торкатись цього, щоб нам не померти". Мати Єву
переконали роздуми, на які вона дозволила. Ми повинні здобути користь з її
помилки. Властиве довір'я до Бога і усвідомлення нашої власної нестачі мудрості
повинно негайно покласти край сумнівам. Не повинно бути жодної суперечки.
Ми повинні сказати: "Ні!".
Очевидно Бог шукає тих, котрі мають такий склад розуму. Христос і Церква були
покликані саме для цієї праці приведення людства назад до досконалості характеру.
Часто божественний план може не здаватися нам наймудрішим; і якщо б ми не
засвоювали лекцію абсолютного довір'я божественній мудрості, справедливості,
любові та силі, то не змогли б покладатися на Бога в усьому. Отець шукає таких,
які вшановуватимуть Його в дусі і в правді, і які цілковито впевнені в Ньому,
як в Тому, Хто є все-мудрий і все-люблячий, щоб скеровувати і провадити їхні
справи. Ті, котрі не вчаться цієї лекції довір'я, не будуть готові до відповідальності,
яка буде покладена на прославлену Церкву. Тому засвоюймо цю лекцію і будьмо
дуже рішучі в зусиллях подобатись Богу.
Вірність у випробуваннях розвиватиме переможців. Господь не бажає мати в Малому
Стаді жодного, хто є невірний хоч в найменшому значенні цього слова. Вони
можуть бути слабкими в багатьох суттєвих рисах характеру, але вони є вірні
Богу. Господь шукає тих, які залишаться вірними у випробуваннях і труднощах
і таким чином розвинуть характери, приємні для Нього. Вони не є стривожені
шаленими нападами сатани, які виглядають як нагода для примноження віри; бо
більший є Той, Хто за нас, ніж всі ті, хто проти нас!
"Pilgrim's Progress" дуже чудово зображує цю нездатність "злого"
торкатися вірних з Божого народу. Йдучи вузькою стежкою, християнин помітив
двох левів, і на мить його охопив жах. Християнин обдумав ситуацію і вирішив
йти далі. Коли він ближче підійшов до левів, то побачив, що вони були прикуті
ланцюгами. Так само є з нашими противниками. Вони не можуть вчинити жодної
шкоди Божим дітям. Хоча вони можуть ревти, проте не можуть ранити їх.
Нове Створіння може розвиватися навіть тоді, коли зовнішній чоловік гине.
Сатані вдалося спонукати первосвящеників та фарисеїв вбити Господа. Але саме
це було шляхом, яким Він ввійшов у славу. Своїм відношенням до нашого Господа
Отець дав нам приклад того, як Він відноситься до нас. Тому можемо знати,
що коли б навіть виглядало, що сатана здобуває перемогу над нами, це "легке
горе", як нам сказано, буде "достачати для нас у безмірнім багатстві
славу вічної ваги" (2 Кор. 4: 17).
Ми знаємо, що у нас зовсім немає сили протистояти сатані. Ніхто не може справитися
з цим, крім Господа. Він є більшим від сатани і від всіх його ангелів. Ми
дивимося очами віри вперед на невидимі речі. Отже, нам личить бути рішучими,
непохитними, повними віри і тому здатними зустріти все те, що Господь дозволить,
щоб прийшло на нас.