НАДІЯ ДЛЯ СОДОМЛЯН
1 Мойсея 19: 12-17, 23-29

"Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, – каже Господь, – і не торкайтесь нечистого" (2 Коринтян 6: 7).

Коли Аврааму було дев’яносто дев’ять років – приблизно 1900 року до н.е. – він таборував у Хевроні. Там Господь і два ангели з’явилися йому як люди. Він не знав їх, але гостинно прийняв їх, і вони їли й пили з Авраамом. Св. Павло, зауважуючи це, підкреслює, що Господній народ повинен бути гостинним до чужинців, і нагадує нам про те, як Авраам, не відаючи, гостинно прийняв ангелів (Євреїв 13: 2).

Один з них, названий Господом, без сумніву, був Логос, головний Посланник Єгови, Котрий згодом стався тілом, щоб бути в змозі стати відкупителем і відновником людини. З цієї нагоди Господь сказав Аврааму, що Ізмаїл не буде спадкоємцем обітниці, а що дуже скоро Сара, незважаючи на її похилий вік, матиме сина. Ісак народився наступного року.

Пройшовши зі своїми ангельськими гостями невелику відстань, Авраам дізнався, ким вони насправді були, і що наближалося знищення Содому. Шляхетно і великодушно спадкоємець обітниць благав Божого милосердя до содомлян, щоб зберегти їх від знищення, якщо між ними буде п’ятдесят, сорок, двадцять чи навіть десять таких, які знають і поступають, як слід. Господь запевнив, що коли б у цьому місті знайшлося десять таких праведних, то воно було б помилуване.

Велике зіпсуття Содому
Божий метод полягав у тому, щоб впродовж цього панування гріха і смерті дозволити людству спробувати свої сили в самоуправлінні і т.п. Він вмішувався, щоб відсікти знищенням лише тих, беззаконня яких стало дуже явним, і хто, повністю користаючи з життєвих привілеїв, шкодив би собі та іншим. Таким чином содомлян і тих, хто жив до потопу, Бог дав за приклад великої лекції – "безбожних усіх Він понищить".

Однак ми повинні пам’ятати, що вони не є ілюстрацією вічних мук, а ілюстрацією знищення. Ми повинні пам’ятати також, що вони просто загинули на кілька років раніше, ніж це трапилося б з ними звичним чином. Крім того, ми повинні пам’ятати, що кара смерті була на всьому роді Адама відтоді, як він був вигнаний з Едему.

Далі, ми повинні пам’ятати, що Христос Ісус, по благодаті Божій, скуштував смерті за кожну людину, і що в Ньому будуть благословенні всі племена землі. Це означає, що всі Адамові діти, які є у владі гріха, смерті і успадкованих вад, в кінцевому результаті вийдуть з гробу завдяки заслузі Христової жертви. І що, як буде показано в цьому дослідженні, жертва законно включає содомлян, так само, як будь-кого з нас.

"А врятував праведного Лота"
Апостол Петро інформує нас, що Лот не був у згоді з гріхами Содому, в якому він жив (2 Петра 2: 7, 8). Його дітьми, очевидно, були тільки дівчата. Вони, за винятком двох, були одружені з содомлянами. Цілком можливо, що одруження дочок з багатими чоловіками було задумане під керівництвом матері, щоб схилити сім’ю осістися в Содомі. Як багато інших так само, як Лот і його дружина, вчинили серйозну помилку, добиваючись для своїх сімей матеріальних і дочасних вигод більше, ніж розумового та морального благополуччя! Історія втечі Лота, його дружини і двох незаміжніх дочок просто розказана в нашій лекції.

Геологи говорять, що в районі Мертвого Моря, колишньому місцезнаходженні Содому і Гоморри, були газ, нафта і поклади асфальту з глибокими тріщинами, які сягали підземної вогняної лави, і що взаємодія між ними внаслідок землетрусу чи удару блискавки призвела б до наслідків, описаних у випадку з Содомом. Газ, виверження палаючої нафти і асфальту в повітря, викликало б дощ з вогню та сірки – смерть і жах. Але якщо б там не було такого джерела горючих речовин, Господь був би повністю здатний добитися такого ж результату іншими засобами, або в цьому випадку Він, можливо, здійснив би знищення іншим способом.

29-й вірш натякає, що причиною Божої милості до Лота була його спорідненість з Авраамом. Ця думка сумісна з усіма біблійними висловами. Весь Адамів рід був засуджений на смерть через його непослух. Отож божественна справедливість нічого не винна жодному з них. Божественна милість вступила в особливу угоду ласки з Авраамом після того, як він проявив свою віру, відданість і слухняність, але ця угода не поширювалась ні на кого іншого, крім його насіння. Тому не було жодної причини зважати на Лота більше, ніж на інших, крім тої, яка зазначена, – що Бог виявив милість йому із-за його споріднення з Авраамом.

"Ласка Божа так широка"
Це не означає, що Бог є безжалісний до нашого роду, а лише означає, що, маючи приготований шлях, або джерело, через яке Він проявлятиме Свою милість, Він рідко проявлятиме її поза цим наперед визначеним джерелом.

Джерелом всієї Божої милості є Христос Ісус, Котрий сказав: "До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене". Про Нього говорив також св. Петро: "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4: 12). Отож ніхто не міг бути спасенний, хіба що через Ісуса; звідси випливає, що ніхто не був спасенний до приходу Ісуса. Деяким це спочатку може здаватися дивним, доки вони не усвідомлять, що це є виразним вченням Біблії і ключем, який відкриває чудеса Божої благодаті.

На доказ цього зауважте слова св. Павла стосовно спасіння, яке Бог послав людству через Ісуса. Він говорить: "Воно [спасіння] проповідувалося спочатку від Господа, ствердилося нам через тих, хто почув" (Євреїв 2: 3). І ще, читаємо, що Ісус "вивів на світло життя та нетління Євангелією" (2 Тимофія 1: 10).

Авраам і всі євреї отримали натяк, що через обітниці, дані Аврааму, прийде благословення. Але натяк – це щось одне, а саме благословення – це щось інше. В обітниці говорилось, що благословення людей має прийти через насіння Авраама (Галатів 3: 16, 29). Отже воно не могло настати раніше. Ми повинні очистити свої розуми від думки, що Авраам, Мойсей, Давид та інші святі минувшини пішли на небо, а решта людства – на вічні муки. Біблія надзвичайно виразно заявляє, що стародавні люди, добрі й погані, прилучилися до своїх батьків і поснули зі своїми батьками. Вони і далі сплять, чекаючи часу, коли насіння Авраама буде скомплектоване і встановить Боже царство на землі, повалить всі сили гріха і смерті та звільнить всіх невільників з в’язниці гробу.

Перше, або головне воскресіння
Перше воскресіння почалося від нашого Господа Ісуса і ще не завершилося, тому що покликаний є весь клас вірної вибраної нареченої, щоб розділити Його жертовну смерть і розділити також Його славне воскресіння до божественної природи. Всі учасники цього першого воскресіння, як говорить Біблія, царюватимуть з Христом тисячу років і, як насіння Авраама, повністю наділене владою, будуть благословити всіх відкуплених дорогоцінною кров’ю на Голгофі (Об. 20: 4).

Св. Павло підкреслює цей пункт в Євреїв 11: 38-40, заявляючи, що хоча Авраам, Ісак та Яків і всі святі минулого отримали знаки Божої ласки, однак ця ласка може прийти лише через Христа. Значить, вони не можуть осягнути тілесну досконалість і вічне життя, доки Тіло Христа, духовне насіння Авраама, не буде скомплектоване – "щоб вони не без нас досконалість одержали". Ісус також засвідчив, що стародавні гідні не пішли на небо, говорячи: "І не сходив на небо ніхто" (Івана 3: 13). Св. Петро роз’яснює у випадку Давида: "Не зійшов бо на небо Давид" (Дії 2: 34).

Надія содомлян
Надія для содомлян точно така сама, як надія для всієї решти Адамового роду, за винятком небагатьох тих, котрі протягом Євангельського віку прийшли до споріднення з Христом як члени духовного насіння. Надією всього світу є Месіанське царство і звільнення з-під влади гріха та смерті, яке воно здійснить. Із встановленням цього царства почнеться праця спасіння, наскільки це стосується світу, адже спасіння церкви до небесного стану є спасінням, відділеним від того, яке Бог приготував для світу загально. Проте жертва на Голгофі є однією жертвою за всіх – основою всіх наших надій. Всі ми були засуджені на смерть через Адама; і виправдання до життя може прийти не інакше, як через Відкупителя.

Ісус говорить нам, що людям Содому і Гоморри буде легше дня суду (протягом тисячі років Його Месіанського правління), ніж людям Його днів, котрі чули Його послання і відкинули його – людям Капернаума, Віфсаїди, Хоразіна (Матвія 11: 20-24). Людям, які відкинули Ісуса, не буде легше, а легше буде, як сказав Учитель, содомлянам, тому що, пояснює Він, "коли б у Содомі були відбулися ті чуда... то б вони каялися" і не були б знищені.

Це ясно показує нам, що вічна доля содомлян не є скріплена печаттю. Коли ми звертаємось до Слова Господа через пророка Єзекіїля, 16: 46-63, то отримуємо більш ніж достатнє свідоцтво, що содомляни не лише будуть пробуджені зі сну смерті, але, пробудившись, будуть приведені до знання Бога і до нагоди осягнути вічне життя, через Месію, внаслідок добровільної слухняності.

"Ширину любові Бога
Розум людський не збагне,
Доброта Його безмежна,
Що навіки не мине".