АВРААМ І ЄВРЕЇ
1 Мойсея 12: 1-9

"І поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенним" (1 Мойсея 12: 2).
"Отець Вірних" є одним з титулів Авраама в Біблії. Він є одним з найвеличніших характерів в історії. Найбільш освічені народи землі – юдеї, християни і мусульмани –дивляться на нього як на божественно призначений засіб, через який вони отримали всі їхні релігійні надії і сподівання. Божі обітниці, дані Аврааму, містять фундамент віри для всіх цих народів, хоча багато з них не усвідомлюють цього факту.
Юдеї є природними нащадками Авраама через Ісака і Якова, в той час як мусульмани особливо представляють гілки Ізмаїла та Ісава в родині Авраама. Християни визнають, що вони стали спадкоємцями найважливіших благословень, обіцяних насінню Авраама, через те, що стали співучасниками і співспадкоємцями з Христом Ісусом, Якого вони вважають прообразом Ісака і Спадкоємцем всіх речей (Галат 3: 29).
Новий Заповіт заявляє, що церква Христа – частково з юдеїв і частково з поган – є прообразом Ревеки, Ісакової жінки і співспадкоємиці. Як така, церква повинна бути нареченою і співспадкоємицею з Месією в Його царстві. В цьому образі Авраам зображував Бога Єгову, Ісак зображував Ісуса Христа і Ревека зображувала церкву. Новий Заповіт заявляє, що це духовне насіння Авраама колись повинно бути Божим знаряддям в благословенні природного Ізраїлю і всіх народів. Але, нажаль, багато вчення Нового Заповіту було втрачено в темні часи середньовіччя.
Християни забули свій високий поклик, забули, що вони мали бути співспадкоємцями в царстві Месії, забули, що це царство колись повинно було благословити всі племена землі. Замість цього вони вхопилися за вузький погляд, що взагалі тільки вибрані святі будуть врятовані, і що вони всю вічність будуть дивитися крізь небесні мури і бачити всіх інших людей в муках, і всю вічність будуть чути їхні стогони. Лише тепер дослідники Біблії поступово звільняються від цих переконань і повертаються до наук Божого Слова. Лише тепер ми дізнаємося про правдиве значення слів св. Павла до церкви: "Коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею [даною йому] спадкоємці" (Гал. 3: 29).
Хтось буде думати, що при такому стані справ кожен юдей, кожен християнин, кожен мусульманин матиме повне довір’я до факту, що Авраам колись жив. Дійсно, тільки їхнє довір’я обітницям Бога, даним Аврааму, тримало юдеїв разом як народ, і воно зібрало християн з усіх народів бути спадкоємцями тієї самої обітниці. Однак, як не дивно, освічені юдеї і християни наших днів повертаються до вищої критики. Вони відкидають Авраама і обітниці Бога, дані йому, як всього лиш вигадані легенди. Як дивно, що вони не усвідомлюють несумісність своєї позиції! Це схоже до собачого хвоста, який відмовляється від голови.
Як взагалі можуть пояснити юдеї, живучи поміж всіма народами і розмовляючи п’ятдесятьма різними мовами, те, що досі вважають себе юдеями, якщо вони відрікаються особливих обітниць Бога, які стосуються їх як народу, і які початково дозволили їм залишатись відокремленими від кожного іншого народу, згідно з божественними вказівками і в надії на кінцеве благословення? Юдей чи християнин, котрий відрікається Авраама, просто чинить себе нерозумним в очах всіх інтелігентних думаючих людей. Такі зробили б собі честь, якщо б відмовились від всяких претензій на юдаїзм і християнство, і через це принесли б користь тим, кого вони полишили.

БОЖИЙ ПОКЛИК ДО АВРААМА

Ім’я Авраам означає "батько багатьох". Воно було дане йому після того, як він відповів на Божий поклик і показав свою віру і послух. Початково його ім’я було Аврам, що означає "вивищений батько". В Новому Заповіті ім’я Авраам зустрічається сімдесят чотири рази. Ісус згадував його дев’ятнадцять разів. Обітниці Бога, дані Аврааму, містять основу всієї теології Нового Заповіту, яка висловлена Господом Ісусом, св. Павлом, св. Степаном, св. Петром та іншими.
Місцем народження Авраама був Ур Халдейський, сто двадцять миль на північ від Перської затоки, і було відоме як найбагатша частина Азії. Його батько, Терах, був поганином. Тоді переважав політеїзм – поклоніння багатьох богам. Юдейські легенди про Авраама говорять, що хлопцем він ненавидів зло, яким був оточений. Коли йому було лише чотирнадцять років, він відмовився приєднатися до родини в ідолопоклонстві і при одній нагоді знищив сімдесят два дорогих ідола.
З Уру родина переселилася до Харану, близько п’ятисот миль на північний захід і в напрямку Палестини. Тут Авраам залишився до смерті свого батька. Потім він переселився в землю Ханаан. Божа діяльність з Авраамом, згідно з розповіддю св. Степана (Дії 7: 2, 3), почалася, коли він був ще в Урі. Бог покликав його з-поміж лихого оточення, щоб він став основоположником нового народу, який був би святий і слухняний Богу. Слова поклику не дані нам повністю, і нам невідомо, яким способом вони були передані. Нам достатньо того, що Авраам сприйняв це послання як від Господа і послухався Його.
Очевидно, що Господь не призначив Аврааму час виходу в Ханаан раніше, ніж помер Терах. Інакше Авраам не мав би виправдання за зволікання в цій справі. Без сумніву, Авраам мав якесь відношення до виходу з Уру в Харан. Це перенесло його від ідольських сцен великого міста до спокійніших умов життя пастуха і сприймалося Авраамом як крок в правильному напрямку – до Ханаану, щоб після смерті його батька він міг бути приготований швидко ввійти туди, на основі божественної постанови.

ВІДОКРЕМТЕСЯ ВІД ІДОЛОПОКЛОННИКІВ

Частина поклику говорить: "Вийди з своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає [наносить шкоду], того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі" (1 Мойсея 12: 1-3).
В згоді з цим божественним покликом Авраам, віком сімдесят п’ять років, після смерті свого батька Тераха, вирушив у подорож до землі Ханаан. Тоді не було ніяких земельних володінь. Панувала ідея Генрі Джорджа про вільну землю. Незадовго до цього старший брат Авраама, Нахор, одружився і заклав основу свого маєтку. Помер його брат Гаран, а також Терах. Авраам з рештою родини – і зі своєю єдинокровною сестрою Саррою (княжною), котра стала його дружиною, і зі своїм племінником Лотом, сином його старшого брата Гарана – взяв свої отари і стада до Ханаану, названого так через те, що його населяли сини Ханаана (1 Мойсея 10: 18).

ВЕЛИКА ВІРА АВРААМА В БОГА

Біблія робить чітку різницю між вірою і легковір’ям. Авраам не був легковірним в поганому сенсі цього слова, але він був повний віри. Ця риса його характеру зробила його особливо дорогим для Всемогутнього, Котрий, через це, назвав його Своїм другом. Як пише св. Павло, "Авраам був увірував в Бога, – і це залічено за праведність йому" (Галат 3: 6). В Біблії не стверджується, що Авраам був досконалий, ані що якась людина є досконала. Проголошено протилежне цьому: "Нема праведного [досконалого] ані одного"; "Всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Римлян 3: 10, 23). Ніхто не досягає славного образу Бога, який на початку був представлений в батькові Адамі.
Авраам не був другом Бога з причини своєї великої освіченості, чи якихось дивовижних інтелектуальних здібностей. Ніякі його досягнення не представлені нам як основа особливої ласки від Бога і спорідненості з Ним. Однак ми бачимо, що Авраам мав розумові здібності. Факт, що він був дуже багатий, показує, що він був добрим господарем. Його майстерність як провідника людей і ватажка була показана в час, коли Лот і всі багаті содомляни та їхні багатства були захоплені в полон царем Кедор-Лаомером та його спільниками. В найпростіших словах ми читаємо, що Авраам, швидко озброївши 318 своїх слуг, погнався за ними, майстерно розбив їх і повернув награбоване.
Але Бог полюбив Авраама не за його майстерність як ватажка, не за його благородство в поведінці з награбованим, не за його благородство в інших випадках. Особлива якість, яку Бог поважав в ньому, неодноразово згадана в Біблії як Авраамова віра. "Повірив Авраам Богу". Він не вірив своїм власним фантазіям, ні фантазіям чи мріям інших людей.

ДІТИ АВРААМА

Дітьми Авраама з Божої точки зору є лише ті, хто має віру в Бога. Початково доказом цієї віри і слухняності було обрізання тіла, яке образно представляло відвернення від гріха, щоб бути слухняними Богу і бути спадкоємцями з Авраамом обітниці, даної Аврааму і його насінню. Обрізання в значній мірі стало для юдеїв церемонією – церемонією, в якій вони мали трохи або зовсім не мали віри. Таке обрізання без віри не давало їм жодного права на особливі милості Всемогутнього. Але всі юдеї, котрі все ще вірять в Авраама і обітниці, дані Аврааму, є об’єктом божественної ласки і, згідно з нашим розумінням Біблії, незабаром будуть отримувати явні докази божественного благословення з рук славного Месії, Котрий незабаром повинен встановити Боже царство.
Св. Павло пояснює, що всі справжні християни, приходячи чи то з юдеїв, чи з поган, стають духовним насінням Авраама – спадкоємцями певних духовних обітниць, як природне насіння є спадкоємцями певних земних обітниць, тепер ще не виконаних. Але Св. Павло говорить нам, що як природне насіння мусить зберігати свою віру в обрізання, щоб позначити свою відокремленість від поган, так духовне насіння Авраама мусить мати прообразне обрізання серця – ще більш дієве, відокремлюючи їх від світу і від гріха – відділяючи їх як Божий особливий народ, ревний в добрих ділах.
Ми закликаємо і юдеїв і християн до чесності і вірності – до слухняності Богу: один клас, щоб вони могли успадкувати небесні обітниці; інший клас, щоб вони могли бути готові успадкувати земні обітниці, які будуть їхніми як тільки небесне духовне насіння Авраама буде скомплектоване через "зміну" першого воскресіння.