БОЖА УГОДА ВЕСЕЛКИ
1 Мойсея 8: 1 – 9: 17

«Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею» (1 М. 9: 13).
Вищі критики відсилають нас до викопаних недавно глиняних табличок, знайдених у Вавилонії, як до найдавніших записів про Потоп за днів Ноя. Ці таблички примітивним чином змальовують Ноя та корабель. Є також кілька слів опису самого Потопу. Нам пропонують прийняти це як опис, що перевершує опис Буття, частиною якого є нинішня лекція! Ми здивовані і пригадуємо собі пророцтво Святого Письма, яке веде мову про наші дні, кажучи: «...Загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається» (Іс. 29: 14).
Лише повага до вченості цих людей оберігає їх від висміювання, і ми, звичайно, визнаємо за ними право на свою думку. «Кожен має право вибору», – сказала одна старша пані, цілуючи корову. Щодо нас, то логічні висловлювання Буття стосовно особливого часу, коли почався потоп, числа днів, коли падав дощ і піднімалися води, здаються нам розсудливими, як і подальше оповідання про припинення дощу, про тривалість часу, коли води поступово спадали, і про тривалість часу, коли поверхня поволі висихала і з’явилася рослинність. Ось так оповідання Буття про потоп стверджує свою вірогідність – стократ більшу вірогідність від примітивного запису вавилонян! Для нас стає очевидним, що Божественна Мудрість керувала саме описом Буття, а не якимось іншим.
Цілком можливо, що Ной та його сім’я могли боятися наступного потопу, добре не розуміючи походження того потопу, який поглинув весь світ. Цілком слушно, що Бог звернув їхню увагу на веселку, коли запевнив, що земля ніколи більше не буде потоплена водою. Ми можемо побачити філософію цього, але для Ноя та його сім’ї це була справа віри без розуміння філософії. Бачимо, що коли останнє земне «кільце» зійшло вниз, вже не могло бути іншого потопу, бо не було вод над твердю для опадів. Після потопу ми маємо лише помірну кількість вологи у вигляді хмар в нашій атмосфері і жодної – у вигляді великої оболонки за межами атмосфери.
А тепер гляньмо, чому Ной ніколи не бачив веселки. Перед потопом, коли сонце світило крізь водяну оболонку, мов велику вогняну кулю, його промені не проникали крізь неї прямо, і веселка була неможливою. Та відколи водяна оболонка впала, легка водяна пара на шляху прямих сонячних променів природним чином створила явище веселки. Як говорить Бог, доки є веселка, ніколи не може бути потопу. Божі слова та дороги не менш розумні тоді, коли ми глянемо на їхню величну філософію. І навпаки, чим більше ми розуміємо Божественні методи та дії, тим більше оцінюємо їхню мудрість.

ВЕЖА ВАВІЛ

Через кілька поколінь, коли сім’я Ноя розмножилася, значення веселки, як угоди між Богом і людиною – гарантії від іншого потопу, – забулося. По-світськи мудрі того часу були достатньо нерозсудливими, щоб взятися за будівництво великої вежі, на вершину якої вони збиралися піднятися у випадку наступного потопу. А так як вони знехтували Господні слова і злегковажили Його обітницю, Він полишив їх, щоб виявити їхнє безглуздя у важкій праці і поті чола, які на ніщо не здалися.
Врешті, коли вони трохи стомилися від свого геркулесового труду і завчили, принаймні частково, корисний урок, Господь переплутав їхню мову, і вони вже не могли ані розуміти один одного, ані працювати один з одним для жодного такого задуму. Розділені мовою та інтересами, вони розійшлися. Їхні інтереси стали відмінними, і поступово, протягом століть, звичаї, манери і колір шкіри стали все більше відрізнятися. Ось так було покладено початок різним расам з їхніми особливостями темпераменту і мови.
Св. Павло каже нам, що з боку Бога це був осмислений план, який мав послужити найкращим інтересам людства і бути найсприятливішим для здійснення Божественних цілей. Він каже, що Бог «ввесь людський рід... з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть» (Дії 17: 26, 27).
Ось як одна частина Божого Слова проливає світло на іншу! Цим ми можемо бачити як Божественна Мудрість здійснювала нагляд над остаточними інтересами людства. Хоча Бог дозволив людині в її необізнаності статися слугою сатани, Він далі захищав її до певної міри і формував події для її остаточного добра. Як ми вже побачили, це добро світ має повністю осягнути в Другому Приході Ісуса і встановленні в той час Його Месіанського Царства, яке зв’яже сатану і розсіє владу темряви та гріха. Воно сяятиме, мов Сонце Праведності, щоб зцілювати, благословити і піднімати охочих та слухняних з числа людства.
Але справа поділу людської родини на різні національності була особливо корисною під час темної пори напередодні Другого Приходу Месії. Народи в більшій чи меншій мірі були зайняті спостереженням один за одним і пильнуванням один одного. Мовні бар’єри протягом століть сприяли тому, щоб народи, які мешкали в близькому сусідстві, трималися осторонь, що не дозволяло бігати туди й сюди, як це відбувається відтоді і особливо протягом останніх сімдесяти років, відколи сила пари ефективно застосовується для пересування.
Перемішування всіх народів за останні шістдесят років дивовижним чином поламало міжнаціональні бар’єри. Воно виконує слово пророцтва: «...Право Моє позбирати народи, згромадити царства» (Соф. 3: 8). Світ людства тісно спілкується між собою, ламає мовні бар’єри, а повалення цих бар’єрів сприяє людській співпраці – чи то на добре, чи на зле. Оскільки людство є грішним з природи, його співпраця, ймовірно, буде ґрунтуватися на самолюбстві, а, отже, буде спрямована до зла.
Тож ми бачимо сьогодні як багаті корпорації разом будують Вежу Вавіл, щоб захиститися від усякого лиха, яке може трапитися їхньому багатству. Схоже поводяться робітничі класи. Ремісники будують велику Вежу Вавіл тред-юніонізму, яка, як вони вірять, визволить їх від усякої скрути і буде, як вони сподіваються, навіки безпечною. Коли б не розпорошення і мовні бар’єри, ці всесвітні організації Праці та Капіталу розвинулися б вже давно, і кінцева велика катастрофа (конфлікт між цими велетнями) прийшла б набагато швидше, виливаючи всю свою жахливу лють та лиха на людство, – «час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу» (Дан. 12: 1).

НАСТУПНЕ ЛИХО – ВОГОНЬ

Св. Петро ділить історію людства на три великі епохи, звані в нашому поширеному перекладі Біблії «світами», але більш властиво визнані трьома великими епохами. Перша епоха земних діянь закінчилася разом з потопом, і тоді почалася нинішня епоха, названа св. Павлом «теперішнім злим світом», тобто епохою, бо протягом нинішнього часу зло має панівну силу серед людей, хоча вони і роблять все від них залежне.
Першій епосі, тобто порядку речей, кінець поклали води потопу, і св. Петро каже нам, що нинішній «світ», тобто порядок речей, має прийти до свого завершення «вогненною» повінню. Слідом за вогнем буде новий «світ», нова епоха, тобто порядок речей, набагато кращий від всього, що людство зазнало досі. «Світ майбутній, що про нього говоримо», буде епохою праведності, бо буде під прямим правлінням і наглядом Царства Месії (2 Петр. 3: 10-13).
Спочатку багато дослідників Біблії були схильні вважати, що слова св. Петра означають, що вогонь, який припинить нинішній порядок речей та запровадить Новий Вік, буде буквальним вогнем, який поглине фізичну землю та небеса. Однак ближче вивчення відкриває факт, що цей вогонь є символічний і поглине лише теперішні інституції – все, що в даний час суперечить Божественній волі, все, що несправедливе, невідповідне.
«Стихії розпечені» означають капіталістичні та трудові елементи, і конфлікт між ними – тертя – вже є великим. Ще трохи і він вибухне вогнем, як пророкував св. Петро. «Небеса», втягнуті в це, не будуть Небесами, де пробуває Бог, але церковними небесами – церковними інституціями. Вони будуть втягнені в конфлікт між Працею і Капіталом і також загинуть в часі горя. Але, дякувати Богу, в клопоти втрутиться Нова Диспенсація, яка виявиться тим, про що пророкували, «бажанням всіх народів» (Агея 2: 7, KJV).
Як Ной та його сім’я були єдиними врятованими від буквальної руїни старого порядку речей перед потопом, так св. Петро наводить думку, що Ісус Христос є сьогодні Ковчегом Безпеки для всіх, хто спасеться від нинішнього порядку речей. Христові вірні послідовники з усіх віросповідань та народів стануть з Ним Царським Священством майбутнього – «новими небесами» – духовною правлячою силою Нової Диспенсації, Царства Месії. Під їхнім проводом швидко буде запроваджена «нова земля» – новий суспільний лад, в якому самолюбство буде цілком вилучене і в якому переважатиме праведність. Про цей новий порядок речей читаємо: «...Ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петр. 3: 13).
Хоча, безперечно, багато людей втратить своє життя в найбільшому горі, яке коли-небудь знав світ і яким закінчиться цей вік, однак велика маса людей все-таки позостанеться. Проте всі їхні хитромудрі структури нинішнього часу – громадські, фінансові та церковні – згинуть, і все буде поставлене на нову основу Великим Месією.
Господь в пророцтві Софонії змальовує грядущий час горя як поглинаючий вогонь, і каже, що слідом за вогняним хрищенням горя Він пошле людству «уста чисті [чисте послання]... щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужили Йому» (Соф. 3: 9). Це вчить, що людство не буде повністю знищене вогняним горем того Дня. Разом з цим нинішнім віком припиниться весь заколот вчень, пропонованих в ім’я Господа. Послання Божественної благодаті та Правди, яке буде оприлюднене в майбутньому, буде чисте, а благословення для всіх, хто прийме його, – велике.

R5160 (1913 р.)