НАСЛІДОК ПОТОПУ
1 Мойсея 6: 9-22; 7: 11-24

"Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім" (Рим. 6: 23).
Дослідники Біблії, які знайомі з наукою, швидко приходять до висновку, що ми цілком виправдані висміяти так званих вчених, які заперечують біблійну історію про Потоп. Біблія підтверджена геологією, астрономією та історією. Найдревніші записи вавилонян розповідають історію про Потоп – про Ноя і його ковчег.
Щоб скомпрометувати Біблію, ці археологи проголошують, що розповіді з Буття були просто скопійовані з вавилонських записів. Яка нісенітниця! Хто не знає, що в стародавні часи не було жодних записів, які б взагалі можна було порівняти з оповідями нашого Буття. Ніхто інший навіть не претендує на те, щоб дати зв’язну історію про людський рід, хронологічний порядок 1656 років від Адама до Потопу, або ясний запис, як робить Біблія, про те, скільки часу падав дощ, як високо піднялась вода і скільки тривав період, необхідний, щоб води висохли.
"У кому нема віри, хто сліпий,
Той помиляється й кричить дарма,
Що Книга Божа – то лиш марнота".
Але, скаже хтось, теорія про потоп, води якого покрили погорби і гори, могла бути можливою, якщо б земля була плоскою. Але як це може бути правдою відколи ми знаємо, що земля має форму кулі?
На допомогу дослідникам Біблії приходить геологія і точно вказує, що було кілька великих потопів. На це вказують нам великі скупчення піщаників, глини, сланцю, тощо, і всі вони, як проголошує наука, мусили опинитися там, де знаходяться, як осад внаслідок великих потопів. Деякі з цих осадів знаходяться на глибині сотень футів під поверхнею (1 фут = 30.48 см, прим. ред.).
Коли ми запитуємо, звідки могли взятися такі потопи, астрономія відповідає нам, вказуючи на Сатурн і Юпітер з їхніми "кільцями". Вчені заявляють, що ці кільця складаються з мінералів і води, вивержених в газоподібному стані, коли ці планети були розпечені добіла. Згодом вони охолоджувались і формувались в різні шари, або кільця. Внаслідок великої відстані від цих планет, вони рухаються по-різному і залишаються в невизначеному стані згідно з тими самими законами, які тримають планети в космосі. Однак значно більша маса планет притягує їх ближче і ближче.
Кільце, яке знаходиться найближче до планети і наближається до неї, все ще тримається на відстані "твердю" оточуючого її повітря (тобто атмосферою). Обертання планети навколо своєї осі дає найменший опір на полюсах, і це кільце, розтягнувшись, як велика оболонка, поступово стає тоншим біля центра, тобто екватора, і товстішим на полюсах, доки його маса на полюсах не стає такою великою, що перевершує міцність атмосфери, і тоді проривається з обох полюсів, викликаючи потоп.

НЕ БУЛО ДОЩУ НА ЗЕМЛІ

Дивовижний вислів, що до Потопу на землі не було дощу (1 М. 2: 5), є в повній згоді з тим, що ми побачили вище. Земля колись мала схожі "пояси", або "кільця". Вони, як було описано, один за одним, з великими проміжками часу спадали протягом шести творчих днів, згаданих в першому цьогорічному дослідженні. Завдяки цим потопам були відкладені корисні копалини і утворилися поклади вугілля.
Бог, передбачивши все, передбачив необхідність Ноєвого Потопу, а отже, так розрахував особливості Свого плану, щоб останнє "кільце" землі ще не обірвалося, коли була створена людина. Але воно більше не було в формі кільця. Води в небесах наблизилися до землі і сформували велике водне шатро, або покривало, яке втримувалось тільки "твердю".
В таких умовах не могло бути ніякого дощу, ані бурі. Температура всієї землі була рівномірною, сонячні промені діяли на водне покривало так, як вони діють на матове скло теплиці. На полюсах і на екваторі була однакова температура. Це пояснює залишки тропічних тварин і рослинного життя, знайдені вкрапленими під сотнями футів льоду в полярних регіонах.

ЧОМУ Є ПОЛЯРНІ ЛЬОДИ?

Геологія свідчить про льодовиковий період, коли великі айсберги, несені водами потопу, рухались від полюсів до екватора. Геологи знайшли сліди великих жолобів, виритих цими айсбергами. На цих знахідках вони базують теорію, що земля колись була покрита льодом. Замість того, щоб приписати льоди цьому періоду Потопу, 4400 років тому, вони додають своє. І чим більше вони додають, тим більш гордими почуваються за свої досягнення, тому що вважають, що вони звільняються від Біблії і дискредитують її.
Але знайомі з наукою дослідники Біблії все більше і більше уґрунтовують свою віру на Божому Слові. Не шкодячи тропічній зоні, тепліша температура тепер поширюється до холодної зони досить швидко. "Льодові гори Гренландії" незабаром будуть речами минулого. Полюси стають теплішими. Льодові шапки топляться. Минула зима була названа "літнім сезоном" Аляски, через найвищу, коли-небудь перед тим відому, температуру.

"СЛОВО ТВОЄ Є ПРАВДА"

Відповідність цих фактів оповідям Біблії є не лише надзвичайно цікава, але й сприяє вірі в Бога, в Його провидіння і в Біблію і викликає неповагу до здогадок навмання тих "професорів", які зовсім не вірять в Біблію і намагаються скомпрометувати її.
Несподіваний прорив водного покривала не лише викликав падіння потопу на обидва полюси і величезні припливні хвилі до екватору (як, за словами геологів, було в цьому випадку), але це викликало також несподіваний і сильний холод на полюсах. Вода замерзла дуже швидко; останніми роками з суцільного льоду були видобуті тварини з травою між зубами.
Нам потрібно лише додати два до двох, щоб отримати ланцюжок доказів, який зв’язує нас з Біблією. Наприклад, запитують, чому на полюсах було холодніше, ніж тепер? Відповідаємо: тоді прямі промені сонця більше падали на екватор, ніж тепер; зона тропіків була більш гарячою, ніж сьогодні, аж з’явилися пасати, які підхопили гаряче повітря і рознесли його по всій землі. І екваторіальні води, мабуть, були більш гарячі тоді, коли полюси були холодніші, перш ніж встановились океанські течії, такі як Гольфстрім, який несе води від екватора і розносить їх до берегів Америки і Європи, і Японська та інші течії, які в Тихому океані несуть свої води, нагріті на екваторі, до полюсів.
Ці процеси, відбуваючись протягом 4400 років, поступово зігрівали полярні області, як погоджуються всі вчені. І в останні часи це викликало появу більшої кількості айсбергів, які відриваються від льодовиків в полярних областях і пливуть за течією, завдаючи лиха морякам.
Залишається ще одне питання, чому ця швидка течія не понесла ковчег Ноя до екватора? Чому він залишився недалеко від місця, де був збудований, і зупинився на вершині гори Арарат? Професор Джордж Фредерік Райт висунув припущення, яке погоджується з біблійною оповіддю. Наскільки ми розуміємо професора, існують геологічні докази, що швидкі потоки води, обтяжені айсбергами і глибами каміння, дійшли до різних частин Європи, Америки і, можливо, Азії, але, як видно, оминули околиці гори Арарат. Там алювіальні поклади надзвичайно глибокі. Геологи говорять, що в той час як скрізь було сум’яття, в цьому особливому районі утворився вир, який обертав воду в протилежному напрямку.
Чи це надто багато для Божої дитини вірити, що великий Творець (Котрий мав намір зберегти живим Ноя та його родину, щоб знову почати заселення землі) був повністю здатний контролювати течії цього Потопу?
"Віра може твердо покладатися на Нього
Що би нам не трапилось в житті".
На додаток, нам приємно зауважити, що час, необхідний для того, щоб води висохли (1 М. 8: 1-14), розсудливий і погоджується з науковими дослідженнями, веденими з точки зору Біблії.

ПРИЧИНА ПОТОПУ

Ми вже побачили, які фізичні причини викликали Потоп. Далі давайте вияснимо, чому божественне Провидіння призначило знищити людей, крім Ноя та його сім’ї? Чому Той, Хто знав "кінець на початку", навмисно дозволив, щоб останнє покривало залишилось і спричинило Потоп, а не обірвалось перш ніж була створена людина?
Відповіддю є, що Бог передбачив бунт сатани і його спробу стати "князем світу". Бог також передбачив, що Його людський син, Адам, впаде перед спокусою, яка прийде на нього. Він дозволив на цю спокусу і падіння виключно тому, що заздалегідь знав спосіб, за допомогою якого остаточно буде досягнуте добро, і цінні, повчальні уроки будуть дані і ангелам і людям. Ці уроки випробують любов і відданість кожного створіння на небі і на землі і, якщо будуть правильно засвоєні, служитимуть своїм цілям всю вічність.
Вся Божа діяльність з Його інтелігентними створіннями відбувається згідно з вимогами абсолютної справедливості, керованої божественною любов’ю. Але хоча любов може скеровувати божественну справедливість, панувати мусить справедливість, як читаємо: "Справедливість – підстава престолу Твого" (Пс. 89: 15). В Біблії записано, що на час Потопу зіпсуття стало таким великим, що поведінка людей і думки їхніх сердець були "тільки зло повсякденно" (1 М. 6: 5).
Це велике зростання зіпсуття протягом 1600 років, як пояснено, сталось не просто з причини людської розбещеності, але внаслідок потурання деяких ангелів. Вони, хоча й були створені святими, досконалими, однак полюбили гріх через людей, і стали неслухняні Богу, і через своє більше знання завели людськість в прірву беззаконня.
Біблія згадує багато випадків, коли святі ангели матеріалізувалися, приймаючи людські тіла і одяг. Так три духовні істоти, природно невидимі, з’явилися Аврааму як люди і їли та розмовляли з Авраамом, і він спочатку не знав, що вони були ангелами. Перед Потопом цією силою з’являтися володіли всі святі ангели. Тоді деякі з них замилувалися красою людських дочок, брали їх собі за жінок і жили в своїх матеріалізованих тілах, надаючи перевагу тому, щоб жити як людські істоти.
Апостол Юда говорить, що таким чином вони "кинули житло своє", тобто стан духовних істот, всупереч божественному закону. Отож, замість вживати свій дозвіл з’являтися як люди, щоб допомагати людству і навчати його, вони вживали цю силу, щоб ще швидше деградувати людство. Більше того, діти, народжені від цих ангельських синів Бога людськими матерями, були людськими істотами нового рангу – відмінного від Адамового роду. Читаємо, що вони були велетнями – фізично і морально – "силачі, що славні від віку".
Факт, що вони доростали до зрілості і ставали славними, доводить, що ця невластива спорідненість між ангелами і людством тривала протягом століть, тому що в ті первісні часи повна зрілість досягалась не раніше, ніж в віці ста років. Ці велетні, сини, зачаті ангелами в похоті і в порушенні божественного закону, звичайно, були славні не своїми чеснотами і святістю, а навпаки. Тому не дивно, що далі ми читаємо, що ці сини ангелів тиранили людство, і що вся земля наповнилась насильством.
Настав час, коли Боже незадоволення цим станом повинно було виявитися – не в тому, щоб відправити цих ангелів, їхніх славних велетнів-синів і зіпсутий допотопний Адамів рід на муки в пекло, а в тому, щоб просто знищити їх в Потопі. Таким способом Бог дав приклад Свого протистояння гріху і Своєї рішучості в тому, щоб в кінці кінців повністю його викоренити. Але ні в цьому, ні в інших місцях Бог ніколи не навіює жодної думки про мучення грішників, чи будь-кого іншого, протягом вічності.
Навпаки, всі ці допотопні грішники з Адамового роду були так само відкуплені жертвою Христа, як і інші грішники з цього роду інших часів. Вони належать до великої маси людства, якою Месія буде займатися протягом Свого Тисячолітнього царювання праведності. Всі вони будуть приведені до точного знання правди, так само, як решта людства. Ціллю такої діяльності буде, щоб, отримавши уроки карання за будь-який добровільний непослух, вони могли, якщо захочуть, повністю відвернутися від гріха і смерті і повернутися назад до всього того, що було втрачене, – до людської досконалості і вічного життя в земному Раю, відновленому в цілому світі коштом Ісуса.
Щодо синів ангелів, народжених людськими матерями, то для них немає жодної надії. Їхнє зачаття і народження не було уповноважене Богом. Вони були відтяті в смерті. Вони не були відкуплені. Вони ніколи не будуть підняті і не отримають воскресіння.
Щодо зіпсутих ангелів, то Біблія говорить нам, що впродовж цих 4400 років вони були вигнані від Бога, стримувані в "кайданах під темрявою на суд великого дня" (Юди 6; 2 Петра 2: 4).