ЗНАК КАЇНА
1 Мойсея 4: 1-15

“Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб” (1 Івана 3: 15).

Першою трагедією на Землі був непослух Богу – споживання забороненого плоду. У наступного покоління образ Бога затьмарився настільки, що спалах заздрості закінчився вбивством. Оскільки Біблія вчить, що перші батьки були досконалими, на образ свого Творця, то виникає запитання: як могли такі шляхетні батьки привести на світ сина з такою поганою вдачею, яку мав Каїн? Оглядаючись назад на шість тисяч років і беручи до уваги таке довге панування Гріха та Смерті, нас не дивує, коли ми бачимо перед собою ниці та ганебні приклади людської порочності, коли хтось деградував переважно в одному напрямку, а хтось – в іншому. Деяких ми вважаємо майже цілковито позбавленими будь-якого сліду Божественного характеру, називаючи їх “виродками”.
Не треба думати, що Каїн був “виродком” у нинішньому розумінні цього слова. Безперечно, з такими шляхетними батьками він, напевно, був великою людиною у багатьох відношеннях. Та в нього (як, зрештою, у всіх нас) була родима пляма самолюбства. Каїн народився після трагедії в Едені, після вигнання з Раю в неосвоєну землю, після позбавлення доступу до життєдайних плодів Едену, коли почалася праця в поті чола і змагання з терням та будяччям землі. Період вагітності був, безумовно, великим розумовим стресом для його матері. Ремствуючи на втрату свого дому в Едені і самолюбно жадаючи повернення, вона, напевно, залишила на своїй дитині знак невдоволення і самолюбства.
Коли народився Авель, наші перші батьки, очевидно, більше змирилися зі своєю долею і більше звикли до оточення. Отже, можна розсудливо припустити, що Авель народився в більш сприятливих обставинах, ніж Каїн. Звичайно, цим аргументом ми не виправдовуємо вбивство, але намагаємось надати розуму більш співчутливе бачення становища вбивці, яке відповідало б тому, як його сприймав Бог, що й показано в нашому нинішньому дослідженні. Бог зганив і засудив грішника, давши йому особливе покарання. Та жодне з Його звернень до злочинця не свідчило про лють або ненависть з боку Великого Судді.
Так і батьки, виправляючи своїх дітей з належною строгістю, не повинні дозволити, щоб їхнім серцем заволоділо почуття, протилежне до любові або найкращих інтересів та найвищого благополуччя для їхніх дітей. Так само закони людей, маючи до діла з усіма формами пороків та злочинності, з убивствами включно, повинні бути готовими до скорого рішення, на яке дозволить праведний суд, і до суворого вироку, який може вважатися вимушеним в інтересах суспільства. Але закони ніколи не повинні бути мстивими. Вони повинні завжди визнавати факт, що все людство народилося в гріху, сформоване у беззаконні, що наші матері зачали нас у гріху. Отже, “нема праведного ані одного”. Немає нікого, у кому пробуває первісна слава подоби Божественного характеру. Тому закон відплати треба застосовувати до злочинця зі співчуттям, з наміром застерегти інших від зла і, наскільки можливо, виправити винуватця.
Ми з великим задоволенням зазначаємо, що в наші дні цей дух людяності набуває щораз більшого поширення. Наші в’язниці все більше перетворюються на великі виправні заклади, на противагу лютому поводженню з людьми в більш темному минулому. Суддівські обвинувачення при винесенні вироку злочинцям і, перш за все, вбивцям, часто по-батьківському лагідні та поблажливі. Існує навіть небезпека зайвої терпимості. Почуття, що позбавлення людського життя (навіть на основі постанови суду) пов’язане з величезною відповідальністю, обґрунтоване, та це почуття (фактично певна слабість) показує, що воно є в опозиції до покарання смертю. Віримо, що, загалом, воно є наслідком неправильного розуміння Божественного Слова.
Щоправда, у випадку Каїна Бог не вимагав страти злочинця, а виразно заборонив її. Тим не менше, Божественний Закон, даний через Мойсея, стверджує: “Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров”. Уважне дотримання цього закону, у дусі доброзичливості та співчуття і найменш болісним чином, однак, із належним осудом, здається потрібним для збереження законності та порядку. Нерішучість у цьому випадку потурає злочинності, а також дає виправдання масовому порушенню закону та масовому насильству, відвертій зневазі до кожного принципу праведності.
Безсумнівно, хибне сприйняття Божественного Характеру та Плану в цілому привело до слабості, яку ми згадували і яка виступає проти покарання смертю. Цей хибний погляд, як приходять до висновку дослідники Біблії, не знаходить підтримки в Божому Слові і привів до переконання, що убивця, як один із невибраних, йде після смерті на жахливі та безконечні тортури. Зрозуміло і природно, що ми, з такими думками в розумі, вагалися б ввергнути наших ближніх у таке лихо. Дослідники Біблії нині дізнаються, що якийсь час ми всі були в омані, що ця омана прийшла від Середньовіччя інквізиції, плахи та палення на вогнищі. Наші батьки, уявляючи собі, що Бог гірший від них, перекрутили Святе Письмо на догоду своїм хибним переконанням.
Сьогодні ми бачимо, Біблія вчить, що весь світ (добрі і погані) засинає смертю і не матиме пробудження, ані жодної радості та смутку, доки не прокинеться у Другому Приході Месії, коли Він встановить Своє Царство. “А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде”. Скільки правди і здорового глузду є в біблійному виразі, що всі, добрі і погані, “спочивають зі своїми батьками” (Хом.), є забрані до своїх батьків при смерті! Вони йдуть до одного великого будинку відпочинку, гробу – шеолу, гадес, – в’язниці смерті. З цієї в’язниці ніхто не може втекти, та всі в’язні в ній є “в’язнями надії”.
Месія так полюбив світ, що дав, як Людина, Своє життя, щоб відкупити Адама та його рід. Відповідно, як тільки Він вибере Свій вірний клас Нареченої, Він встановить Своє славне Царство. Місія Царства – відчинити двері в’язниці і випустити полонених на волю. Воно приведе всіх до точного знання Правди. Кожний, хто свідомо виступить проти світла та знання, одержить у той час різки. Однак усі злочинці, як члени одного роду, були відкуплені дорогоцінною кров’ю, і всі повинні мати повну можливість вирішити добровільно, чи бути в згоді з Богом і мати вічне життя, чи бути в згоді з гріхом і отримати за це покарання – Другу Смерть.

“У ДВЕРЯХ ГРІХ ПІДСТЕРІГАЄ”

Каїна перед вчиненням злочину охопило роздратування, гнів, заздрість, незадоволення тим, що Бог показав прихильність до жертви тварини, яку приніс його брат Авель, тоді як відкинув Каїнове жертвоприношення від плоду землі. Каїн мав би радіти за Авеля, принести подібну жертву й мати Божественну похвалу. Бог попередив його, що дух самолюбної заздрості – це гріх, і він, немов хижа тварина, підстерігає у дверях його серця, готовий кинутися на нього і заволодіти його кращими почуттями.
Бог застеріг його, що він повинен вгамувати цей тваринний дух самолюбства та заздрості і запанувати над ним. Наскільки ми всі потребуємо цієї лекції! Внаслідок гріхопадіння ми всі маємо низькі почуття, які протистоять більш шляхетним. Вони, немов хижа тварина, намагаються пожерти нас. Треба виховувати волю, щоб перемогти цього хижака, і для цього потрібна Божественна допомога. Християнин має цю Божественну допомогу, коли приходить до Бога через Великого Заступника, Відкупителя.
Каїн не прислухався до Божого застереження. Він не впорався з цим хижаком. Той переміг його. Кров його брата кликала, образно, до Бога. Іншими словами, уся несправедливість волає до Божої Справедливості, і рано чи пізно прийде Божественне покарання. Та, як ми бачили, “суди Господні – правда: всі вони – справедливі” (Хом.). Свої суди Він залишив Великому Посереднику Нової Угоди, щоб виконувати їх зі співчуттям та добротою у Тисячолітньому віці. Це і буде Судний День світу. Зараз на пробі вічного життя чи вічної смерті знаходяться тільки прийняті віруючі в Христа, зачаті Святим Духом.

ХТО НЕНАВИДИТЬ БРАТА, ТОЙ ДУШОГУБ

Великий Учитель, звертаючись до Церкви, а не до світу, сказав, що той, хто ненавидить брата, в Божих очах є душогубом. Іншими словами, дух ненависті – це дух убивства. На жаль, багато хто має люту, злобну, ненависну вдачу, керовану тільки страхом перед законом! Та поки що Господь виконує особливу чинність не для світу, а для Церкви. Як би там не було, багатьох так званих послідовників Ісуса інколи охоплює дух ненависті, який часом проявляється в злобі, люті, заздрості, суперечці, вчинках плоті та диявола!
Християни вважаються Новими Створіннями, бо вони зачаті Святим Духом. Вони повинні вести добрий бій віри проти власної плоті та її вад. Гріх підстерігає у дверях, готовий пожерти їх як Нові Створіння. Вони зобов’язані пильнувати, молитися і усіляко воювати з деградованою природою. Обов’язково виховувати плоди та благодаті Святого Духа – покору, лагідність, терпеливість, братню доброзичливість, любов. Якщо вони цього не роблять, а, навпаки, ненавидять братів і показують дух убивства, їм дана пересторога, що вони втратять велику Нагороду – співспадкоємство в Царстві.
Святе Письмо запевняє: “Жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б” (1 Ів. 3: 15). Які б складові духа убивства не ховалися в нашій плоті, з ними треба рішуче воювати, і ми, відповідно, повинні ставати копією нашого Небесного Отця і нашого Господа Ісуса. Тоді остаточно ми матимемо участь із нашим Господом у Його великому Царстві, яке невдовзі буде встановлене і буде благословити світ знанням та світлом Божої слави.

R5150 (1912 р.)