ПРОКЛЯТТЯ СМЕРТІ ЧЕРЕЗ ГРІХ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ
1 Мойсея 3: 1-24

“Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха” (Івана 8: 34).

Перший гріх Адама приніс покарання, на якому робить наголос ця лекція; та це не означає, що наступні гріхи принесли додаткові покарання. Біблія розповідає, що Бог, створивши Адама досконалим, вимагав досконалої слухняності в якості умови подальшого перебування в Божественній милості та наявності вічного життя. Один акт непослуху зламав угоду між Богом і Адамом, завдяки якій він вважався сином і мав гарантоване вічне життя (Ос. 6: 7). Як грішник, він одразу позбувся милості під вироком “смертю помреш” (Гиж.).
Жодна річ, до якої опісля могли вдатися Адам чи його діти, не могла зупинити цей вирок чи повернути Адама до угоди з Богом. Покарання смертю мало межу. Його не можна було збільшити після наступних гріхів, так само як убивця, засуджений на повішання, не може отримати більш суворого покарання, скільки б убивств він не вчинив – одне чи тисячу. На основі закону природи, спадковості, батько Адам передав своєму родові те, чим володів сам – добре і погане. Тому ми всі народилися в гріху: “У беззаконні я народився, і в гріхові зачала мене матір моя” (Пс. 51: 5).
Як Адам не міг збільшити своє покарання, так не можуть зробити цього його діти. Як Адам не міг повернутися до угоди з Богом, так само його діти. Проте як Адам міг, слухаючись Божественного Закону, продовжити процес свого вмирання, так само можуть його діти. Він умирав дев’ятсот тридцять років, перш ніж на ньому виконався повний вирок смерті. Але ослаблення, спричинене гріхом, настільки прогресувало, що багато дітей Адама помирає немовлятами, і тільки декому вдається витримати сотню років в боротьбі за існування.

СМЕРТЬ – ПРОКЛЯТТЯ, А НЕ ТОРТУРИ

Наші прабатьки в Середньовіччі, ще перед поширенням друкарства, Біблії та загальної освіченості, здобули дещо дивне уявлення про характер та План Небесного Отця. А помилки в їхніх ученнях природно привели до помилок у поведінці, які для нас є огидними. Помилково вважаючи, що Біблія вчить, немовби Бог приготував вічні муки для всього людства за винятком небагатьох святих, справжньої Церкви, вони намагалися копіювати неправильне уявлення про Єгову, катуючи своїх ближніх. Деяких каменували, інших перерізали пилою, виганяли з дому, катували в дибі, ще іншим виривали язик з корінням, здирали шкіру живцем, палили на вогнищі.
Та ми не повинні думати, що в наших прабатьків було люте серце. Ні, вони були зведені тим, що св. Павло називає “науками демонів” (1 Тим. 4: 1). Ми поблажливо ставимося до їхніх побожних намірів, але засуджуємо їхні диявольські методи. Відколи Божий народ почав поступово повертатися до вчення Його Слова та до його духа, ці жахливі вчинки минулого більше не знаходять підтримки. Однак багатьом ще треба навчитися чимало про справжній Божий План – про справжнє вчення Біблії. Ми повинні бути повними запалу в собі і терпеливими до інших.
Одна з перших лекцій, яку треба засвоїти: прокляття, яке Бог виніс нашому роду, це не вирок вічних мук руками демонів. Апостол просто і зрозуміло каже: “Бо заплата за гріх – смерть”. Тоді він звертає нашу увагу на засіб – воскресіння з мертвих, забезпечене всім смертю Відкупителя на Голгофі. Тому апостол додає: “А дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6: 23).
Усі відчувають на собі покарання смертю з його слабостями, болем, смутком, сльозами. Усі матимуть нагоду колись дізнатися про Божу благодать у Христі, про вияв слухняності Божественній волі і про повернення вічного життя через викупну працю Месії та Його Тисячолітнє Царство з Реституцією. Для декого (небагатьох, Малої Черідки), хто в цьому віці має вуха, щоб слухати, і серце, щоб коритися голосу Вчителя, Бог передбачив славні речі, набагато вищі від усього, що мав або втратив Адам.
Для тих, хто тепер чує, посвячується, жертвує власною волею і йде слідами Ісуса, Бог обіцяє участь у Першому Воскресінні до слави, честі, безсмертя, Божественної природи. Вони становитимуть клас Нареченої та співспадкоємиці з Учителем як Його обранці в Його славному Царстві, яке незабаром має бути встановлене, щоб забрати прокляття гріха та смерті і підняти людство (усіх, хто захоче) до всього втраченого в Едені і відкупленого на Голгофі.

УРОК ІЗ ЦЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Коли б наші християнські прабатьки належним чином вивчили і оцінили нинішній урок, вони б дізналися, що Біблія вчить про “заплату за гріх”, і одразу побачили б, як громадська думка серйозно відійшла від Божественного свідоцтва в бік “наук демонів”. Який зрозумілий біблійний опис! Як виразно Бог попередив наших перших батьків про те, що з’їсти заборонений плід буде виявом непослуху і приведе на них кару смерті!
Коли ж вони не послухалися, хіба ми не бачимо усієї дієвості вислову, що Бог вигнав їх зі Саду Едену помирати, щоб виконалося винесене покарання? Коли б вони залишилися в Едені, споживаючи життєдайні плоди, вони продовжували б жити безконечно. Тому, щоб вирок смерті виконався, вони були вигнані з Раю, і полум’яний меч ангела пильнував вхід до нього.
Більше того, вигнавши наших перших батьків з Едену, Бог пояснив їм цілу річ, кажучи: “Проклята [непридатна] через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі... У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю... Бо ти порох, і до пороху вернешся” (1 М. 3: 17-19).

ЧОМУ ДОЗВОЛЕНЕ ЗЛО

Біблія виразно каже, що Бог знав заздалегідь про гріхопадіння людини і ще перед закладенням світу передбачив у Своєму задумі Божого Агнця, щоб Той взяв гріх світу і тим самим досяг остаточного примирення за всіх з Адамового роду, хто буде прагнути жити праведно. Славний задум Бога переплівся з Його дозволом гріха, про що більшість, навіть серед дослідників Біблії, до недавнього часу мала, очевидно, зовсім слабке уявлення.
Слова Ісуса дають зрозуміти, що незадовго до встановлення Його Царства Його Церква буде немов громада дів, чистих і виправданих, серед яких деякі будуть розумними, а деякі – нерозумними. З Його слів бачимо, що в той час клас Мудрих Дів зрозуміє риси Божественного Плану, які досі були в таємниці. Мабуть, ми живемо саме в такому часі. З причини цього, а не завдяки вищій особистій мудрості, клас Розумних Дів нині здобуває розуміння Плану Бога і те, які Він мав причини дозволити Гріху та Смерті панувати серед людства впродовж шести тисяч років, а потім скасувати це Праведним Царюванням Месії під час великого сьомого Тисячолітнього Дня. На цю тему можна буде порозмовляти в наступній лекції.

СПОКУСА ЄВИ

Про те, як Люцифер і святі ангели стали невірними Богу і як Люцифер отримав назву сатана, противник Бога, ми згадаємо пізніше. У цій лекції показано, як він намагався відвернути почуття наших перших батьків від Творця і, спокушуючи їх до гріха, завести під покарання смертю, щоб поневолити їх як слуг гріха. Як духовна істота, він був невидимим для матері Єви, хіба що прийняв би на себе якесь матеріальне тіло. Для цього задуму він вирішив заволодіти змієм і через нього спокусити матір Єву.
Безумовно, змій промовляв знаками, як ми часом кажемо: “Вчинки говорять краще, ніж слова”. Змій їв заборонений плід на очах у жінки, а тоді показував свою мудрість, свою кмітливість. Жінка все зрозуміла. Вона прагнула знання. Чому Бог заборонив цей особливий плід? Він не вбив змія. То чому б Він мав убити її? Змій здається розумним. То чому б цей плід не зробив її розумнішою? Хіба можливо, щоб Бог хотів тримати їх у незнанні і для цього заборонив їсти плід?
Такі зрадливі думки треба було негайно прогнати. Довіра до Творця повинна бути цілковитою. Проте підступна отрута вже почала діяти. Все більше і більше мати Єва прагнула знання і уявляла собі, які дивні благословення воно принесе. Здогадуючись, що чоловік на це не пристане, вона їла сама. Не бувши зведеною щодо поганого вчинку, вона була зведена щодо наслідків. Побачивши, що змій не отруївся плодом, вона не здогадалася, що отрутою для неї був непослух, який приніс вирок смерті. Батько Адам споживав плід з повним розумінням наслідків. З любові до своєї дружини він їв свідомо, вважаючи за краще померти з нею, аніж жити без неї.

R5149 (1912 р.)