ТВОРЕННЯ ЗЕМНИХ РЕЧЕЙ
1 Мойсея 1: 1-31; 2: 1-3
“На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею” (1 Мойсея 1: 1, 2).
У минулому дослідники Біблії не були достатньо критичними у вивченні Божого Слова. Це ілюструє нинішня лекція. Опис 1 Книги Мойсея не починається, як свого часу припускали, з творення фізичної землі. “Початок” стосується лише праці, виконаної Божественною Силою, щоб привести пусту та безжиттєву землю до стану, придатного до використання людиною
Земля вже існувала і була створена Божественною Силою перед часом, згаданим в описі 1 Книги Мойсея. Прочитайте наш вірш декілька разів, доки він не стане цілком зрозумілим. Вищі критики (вказуючи назад на мільйони років) обговорюють різні теорії формування земної кулі, відводячи на це мільйони років. Дослідники Біблії, натомість, задовольняються словами, що земля вже була “на початку” опису 1 Книги Мойсея.
Біблія згадує про дні різної довжини, наприклад: “день випробовування на пустині” – сорок років (Євр. 3: 8, 9), “у Господа один день немов тисяча років” (2 Петр. 3: 8), “день” нашого Господа і т. д. (Ів. 8: 56). Хоча Бог міг виконати велику працю впорядкування землі за шість 24-годинних днів або за шість хвилин, немає підстави думати, що мова йде про такі короткі дні, як ми це побачимо згодом.
Бог влаштував великий Тиждень зі Семи Днів для Свого великого діла приведення людини до досконалості. Шість з цих Днів готували нашу планету до прийняття Адама, її пана і земного царя на образ Творця. Сьомий День, який почався тоді, ще не завершився – йому ще не вистачає тисячі років для завершення. Під час того періоду, каже нам Біблія, Земля буде приведена до стану Раю, а людина – відновлена її Відкупителем до Божого образу.
Згідно з біблійною хронологією, шість великих Тисячолітніх Періодів, тобто Днів, минули від створення Адама. Зараз ми є на світанку великого Сьомого Дня, тобто Суботнього Дня людської історії. Бог обіцяв, що цей Сьомий День, який триватиме тисячу років, буде дуже відрізнятися від попередніх Шести, під час яких людство зазнало панування Гріха та Смерті. Цей Сьомий День (тривалістю тисяча років) названий у Біблії “Днем Христа”, а багато називає його Тисячоліттям (Millennium). У цьому Дні сатана та Гріх мають бути повалені, Відкупитель повинен запровадити праведність, а людство, куплене дорогоцінною кров’ю на Голгофі, – отримати повну нагоду піднятися з теперішньої деградації і знову здобути образ та подобу Бога, втрачену в Едені через непослух Адама.
Сьомий День Творчого Тижня почався створенням Адама, тривав шість тисяч років і має завершитися тисячею років Христового Царювання. Сьомий Творчий День буде довжиною сім тисяч років. Той, хто вважає це логічним висновком, може спокійно припустити, що шість попередніх Днів з опису 1 Книги Мойсея схожим чином тривали сім тисяч років кожен. Рахуючи так, бачимо, що загальний період часу, відколи Божественна Енергія почала діяти на пустій Землі, і до часу, коли вся праця творення та реституції повністю завершиться, буде 7 разів по 7000 років, або 49000 років.
Згідно з Біблією, цей час триватиме тисячу років, коли Христос повністю виконає Свою працю для людства і передасть Царство Богу, Отцю. У цю мить почнеться період п’ятдесятої тисячі років, коли кожне створіння на небі та на землі віддасть хвалу Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві навіки. Як це доречно, особливо, якщо згадати, що в Божому задумі п’ятдесят є найвищим числом! У Біблії число сім використовується як символ досконалості, а 7 разів по 7 представляє завершеність досконалості, тоді як п’ятдесят, або Ювілей, має найвище значення.
“ХАЙ СТАНЕТЬСЯ СВІТЛО”
Ми вважаємо, що опис, поданий у 1 Книзі Мойсея, повністю погоджується з усіма фактами, знаними науці. На Землі не було світла до того, як Божественна Енергія ширяла над поверхнею вод. Опис, мабуть, свідчить про певний електричний вплив і про світло на зразок полярного сяйва Aurora Borealis. На Землі була темрява, бо землю обкутував непроглядний туман, водна запона вгорі, мінералізовані випари і т. д. Це цілковито ховало світло сонця, місяця та зір, які не світили на Землю до Четвертого Дня. Юдейський день, подібно як і день, описаний в 1 Книзі Мойсея, починався звечора. У Першому Дні (7000 років) поступово, під впливом Божественної Енергії, це електричне світло зростало і готувало Землю до наступної епохи. Працею Другого Дня, тобто Епохи, було встановлення тверді, яка відокремлювала води на небі і води на Землі. Безсумнівно, світло природним чином мало зв’язок з появою цього додаткового чинника в приготуванні Землі. Утворення тверді починалося дуже повільно і завершилося в кінці Другого Дня.
У Третьому Дні, тобто Епосі, під Божественним керівництвом почалися землетруси, піднялися гірські пасма, від чого води на Землі зібралися в моря, висушуючи поверхню землі і готуючи її до рослинності. З’явилися рослини: трава, кущі, дерева з насінням та плодами. Опис не говорить, що Бог створив ці численні різноманітні види трав, плодів, дерев і т. п. Він стверджує, що ці різні види Земля видала з Божественного наказу. Ніщо в описі 1 Книги Мойсея не суперечить еволюціоністській теорії щодо рослинності. Ось так, під Божественним доглядом, Третій День досяг своєї мети.
Згідно з теорією Вейла, Земля колись була оточена кільцями та поясами, схожими на ті, які мають Сатурн та Юпітер. Вони складались із мінералів та води, що були викинуті на велику відстань у той довгий період, коли Земля була в розтопленому стані. Ці кільця, притягнені Землею, поступово наближалися до неї, одне за одним. Підтримані твердю, вони розходилися немов велика запона, наводячи темряву. Тоді, під впливом обертання Землі довкола осі, вони тяжіли до полюсів і ставали щораз важчими. Врешті вони обривалися одне за одним, сходячи вниз у вигляді великих потопів і ховаючи під собою рослинність; вона з часом перетворювалася на пласти вугілля, а також поклади різних корисних копалин, які з тих пір використовує людина.
Кожний наступний потоп накопичував мінерали на земній корі і воду в морях, внаслідок чого вага морської води ще більше витісняла гори і т. д. Останнє з цих кілець впало у вигляді потопу за днів Ноя. Раніше, протягом століть, воно простягалося як велика водна запона. Через неї виднілися сонце, місяць та зорі, хоча не так виразно, як зараз. За таких умов не було бурь ані жодного дощу (1 М. 2: 3). Уся Земля під цією запоною була немов теплиця з однаковою температурою. Цим пояснюється наявність рослинних та тваринних решток, знайдених біля полюсів, довгий час заморожених у кризі, що сформувалась у момент, коли запона впала як потоп.
Після падіння кількох земних “кілець”, атмосфера стала чистою, і небесні світила могли сприятливо впливати на тваринний світ, який мав бути створений. Ці світила, визначаючи дні, місяці та роки, стали великим годинником для людства. Ось так виконалася праця Четвертого Дня-Епохи.
На П’ятий День води почали роїтися від рухомих живих створінь. Потім прийшла черга на птахів та великі морські чудовиська. Тут знову певною мірою мається на увазі еволюція у виразі “нехай вода вироїть” (під Божественним наглядом) різні види. Тільки у випадку людини Біблія виразно каже про особисте творення.
Поява тварин на суші позначає Шостий День-Епоху. Вчені погоджуються, що риби та птахи з’явилися раніше. Читаємо: “Нехай видасть земля”, але також дізнаємось, що Господь керував розвитком різних видів, тобто всього різноманіття.
У самому кінці Шостого Дня Бог створив людину. Її не видала земля. Вона була створена на подобу характеру свого Творця, щоб бути царем Землі, щоб панувати над створіннями на суші, у повітрі та в морі. Інший опис дає зрозуміти, що матір Єва була взята з боку батька Адама на початку Сьомого Дня, щоб бути помічницею на його рівні, і це була остання особливість творення. Читаємо, що Бог закінчив Свою працю на Сьомий День і відпочив. Він відпочив, тобто припинив Свою творчу працю під час Сьомого Дня, залишаючи завершальні штрихи для виконання Відкупителю в часі Його Месіанського Царства, яке завершить Сьомий День – 49000 років відтоді, як Бог сказав: “Хай станеться світло”.
R5139 (1912 р.)