ПРОЩАТИ СІМДЕСЯТ РАЗ ПО СІМ
Матвія 18: 15-35

"А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив" (Еф. 4: 32).
Добре засвоїти сьогоднішню лекцію означає благословення на життя для кожного справжнього християнина і, можна сказати, гарантує йому вічне життя – настільки повно він буде в згоді з божественними вимогами. Ця лекція звернена спеціально до посвячених, до членів тіла Христа, церкви, для якої Він є Головою, хоча, звичайно, може бути корисною і для інших.
Ось правило Учителя для Його послідовників: якщо брат кривдить тебе, іди з цією справою до нього самого, стараючись досягнути згоди, розуміння. Правдоподібно, все, що сталось, є непорозумінням. Але якщо цього недостатньо, і ти вважаєш цю справу досить серйозною, то попроси двох інших піти з тобою до кривдника без пояснення їм їхньої місії – звільни їхні розуми від того, щоб наперед вислуховувати твою справу і давати пораду тобі і кривднику.
Рішення цих братів і їхньої поради повинні дотриматись обидві сторони. Якщо вони не погоджуються з тобою, ти повинен визнати, що ти помилявся і що дану справу, очевидно, слід тлумачити саме так. Якщо вони погоджуються з тобою, а твій опонент відмовляється триматися поради і продовжує кривдити тебе, і ти далі вважаєш справу достатньо важливою, щоб турбувати нею церкву, то ти маєш вільність зробити це. Рішення церкви щодо цього питання повинно бути остаточним, обов’язковим для обох. Той, хто відмовляється послухатись церкви, повинен вважатися стороннім, не в сенсі, щоб завдати йому шкоди, а утриматись від призначення його на будь-яке становище чи почесті в церкві, доки його поведінка не зміниться. Яка проста божественна вказівка! Яким благословенням було б її дотримання!

ПРОЩАТИ "СІМДЕСЯТ РАЗ ПО СІМ"

Св. Петро поставив гіпотетичне питання, скільки разів брат може грішити, просити прощення і бути прощеним – чи не сім разів було б межею? Учитель практично проголосив, що не може бути жодної межі, що будь-який брат, який визнає свою провину і просить прощення, мусить бути прощений, якщо б це повторювалось навіть чотириста дев’яносто разів. Не залишається ніякої іншої можливості. Прощення є обов’язковим, коли про нього просять. Ми не повинні надто лякатися наслідків слідування за вказівкою Учителя. Ми повинні покласти відповідальність за цю справу на Нього, будучи впевненими, що Його мудрість не скерує нас неправильно.
Далі наш Учитель, щоб проілюструвати цю справу, дав притчу про клас небесного царства – церкву в теперішньому зародковому стані. Один цар захотів зробити обрахунок зі своїми слугами і привести до порядку всі рахунки. Між іншими був один, винний йому десять тисяч талантів. Його пан наказав продати його, його дружину і все, що він мав, доки все не буде заплачено. Але цей слуга впав до ніг свого пана і благав змилосердитись над ним, і він заплатить борг. Пан пожалів його і призупинив судову справу щодо боргу.

"БУВ ВИНЕН ЙОМУ СТО ДИНАРІЇВ"

Цей слуга, звільнений таким чином, вийшов і почав шукати когось з тих, хто мав борг перед ним, і знайшов співслугу, який був винен йому сто динаріїв, дуже незначну суму в порівнянні з тою, яку він був винен пану. Він схопив свого співтовариша за горло, говорячи: "Віддай мені сто динаріїв, які ти винен". Його співтовариш впав йому до ніг і благав милосердя, говорячи: "Потерпи мені, – і я заплачу тобі все". Але той не хотів дати відстрочку і вкинув його у в’язницю, доки не буде сплачений борг. В кінці кінців справа дійшла до вух пана, котрий покликав його і сказав: "Рабе лукавий, – я звільнив тебе від покарання за борг, тому що ти благав мене! Ти повинен був також змилосердитися над своїм співтоваришем, так само як я зглянувся над тобою". І пан розгнівався і передав слугу на покарання, доки той не заплатить все, що був винен.

ВАЖЛИВА ЛЕКЦІЯ В ЦЬОМУ

В чому полягає лекція? В тому, що ми повинні мати співчуття до інших, саме так, як ми бажаємо, щоб Бог в ім’я Христа мав співчуття до нас. Лекція добре виражена в нашому вірші. Ми повинні бути ласкаві один до одного, милостиві, прощаючи один одному, саме так, як Бог в Христі простив і день за днем продовжує прощати наші провини. Проступки інших проти нас насправді є дрібницею порівняно з нашими боргами перед Господом. Тому ми повинні бути дуже охочими прощати всіх, хто просить нас, – "аж до сімдесят раз по сім". В такому застосуванні милосердя ми будемо копіювати божественний характер. Це матиме шляхетний вплив на наші серця і життя. Наш Господь Ісус є відображенням образу Отця, і ми, копіюючи чесноти великодушності і любові, стаємо більше подібними до Христа, а тому більше подібними до Бога.

ТАК САМО БОГ УЧИНИТЬ ІЗ ВАМИ

Наш Господь Ісус пояснює, що Його притча вчить принципів, за якими Небесний Отець поступає з членами тіла Христа, яким є церква. Якщо вони жорсткі, неспівчутливі, якщо вони вимагають від своїх братів точного розрахунку по лінії справедливості, то Небесний Отець так само поступатиме з ними, і вимагатиме від них розрахунку за всі їхні недоліки. Це означатиме, що якщо б Божий народ усвідомлював силу цієї лекції, то звичка прощати братам їхні провини і недоліки стала б загально і охоче прийнятою, бо хто з нас міг би дозволити собі вимагати від Небесного Отця повного покарання для себе за кожну недосконалість і відмовився б від пом’якшення якого-небудь з цих покарань?
Ми показуємо своє високе оцінювання Божої милості до нас, виховуючи в собі Його характер і стаючи більше і більше милосердними і великодушними до всіх домочадців віри. І якщо ми милосердні до братів, то природно будемо великодушними також до всіх людей. Інакше кажучи, коли ми пам’ятаємо і розуміємо наші власні слабкості і вади, це чинитиме нас співчутливими до братів і до всього людства. А милосердя, великодушність, співчуття Богу дуже до вподоби. Розвиваючи ці чесноти Духа, такі будуть приємними Божим очам, і через це вони будуть придатними і приготованими мати частку з Ісусом на Його престолі слави, тому що це велике Месіанське царство буде встановлене власне з метою виявити милосердя для тисяч з людства, котрі повернуться до божественної ласки і благословення під яснішим знанням і з допомогою, яка тоді буде надана.

ЦЕ НЕ СТОСУЄТЬСЯ АДАМОВОГО ГРІХА

Ми не повинні розуміти, що ця притча говорить про божественне прощення первісного гріха. Гріх Адама не є прощений просто тому, що ми благаємо милосердя. Адам і цілий його рід міг би просити милосердя і нічого не отримав би, хіба що божественним шляхом – через Ісуса – через віру в Його кров. І це прощення не могло бути дароване до того, як Ісус закінчив Свою жертву, і вознісся на висоту, і з’явився в присутності Бога за тих, хто приходить до Отця через Його заслугу.
Ця притча говорить виключно про подальші гріхи – гріхи, згадані в молитві нашого Господа: "Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим" (Дерк.). Це показано також в факті, що ця притча говорить про слуг, тоді як світ, будучи грішниками, не є Божими слугами, а чужинцями, сторонніми, чужими. Лише ті, кого Бог визнає слугами, мають прийти назад до спорідненості з Ним через Ісуса – через віру і посвячення. Вони є слугами Бога, і від них вимагається мати милосердя до своїх співтоваришів – до інших братів.
Всі до єдиного нові створіння, сини Бога, прийняті через заслугу Ісуса, вважаються відповідальними за свої власні слабкості. Але божественна сила подбала про вільне скасування їх в ім’я Христа, якщо ці слабкості визнаються і за них проситься прощення. Але прощення цих провин Божих дітей залежить від того, чи мають вони духа прощення до братів, бо "якщо ви не прощаєте з серця провин один одному, то й ваш Небесний Отець не простить вам". "Яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою" доброзичливості будете відміряти іншим, такою відміряють вам. Яким чудовим є божественне розпорядження, яким блаженним, яким корисним для нас, яким помічним в нашому приготуванні до царства!