ВСЕ МОЖЛИВЕ
Марка 9: 14-29

"Ісус же рече йому: "Якщо можеш у те вірувати, то все можливе віруючому" (Марка 9: 23, Кул.).

Коли Ісус і троє привілейованих апостолів зійшли з гори Преображення, де вони втішалися видивом прийдешньої слави, то побачили біля підніжжя гори решту дев’ятьох апостолів, оточених натовпом. Вони зробили кілька невдалих спроб вигнати демона з хлопця, якого з цією метою привів батько.

Так буває з деякими з Господнього народу. Інколи вони піднімаються вірою на гору, до царства; вірою вони бачать об’явлену славу Господа і знову чують, що мусять страждати з Господом, якщо хочуть увійти в Його славу. Потім, зійшовши з піднесених висот роздумів про славні речі, вони стикаються з реаліями теперішнього часу – противник все ще володіє світом, багато хто є його рабами і жертвами, здається, що ніяка земна сила не здатна прогнати його – вони знову є разом з рештою церкви. Але якщо Учитель буде з ними, перемога в кінцевому результаті буде досягнута.

Це був випадок короткочасного опанування злим духом, тоді як багато інших були довготривалими. Злий дух час від часу входив у цього хлопця, викликаючи припадок, піну з рота, кидав ним об землю, інколи намагаючись кинути його в огонь чи у воду, або іншим способом знищити його. Батьки привели дитину до Ісуса для зцілення. За Його відсутності вони знайшли решту дев’ятьох апостолів, але їхні спроби були безрезультатними; вони не могли вигнати цього духа.

Учні, які зазнали невдачі, зніяковіли; ніколи раніше не траплялося, щоб демони не шанували ім’я Учителя. Книжники також допікали їм питаннями, коли, спускаючись з гори, з’явився Ісус та троє інших. Натовп став вітати Ісуса і рушив до Нього, але Він негайно прийшов на допомогу апостолам і запитав про суть їхньої проблеми. Батько втрутився і пояснив: "Привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, – і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, – та вони не змогли".

А Ісус відповів: "О, роде невірний, – доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його". І вони привели його, і негайно дух затряс ним, і він повалився на землю, став качатися і заливатися піною. Ісус запитав як довго він таким є. Батько відповів: "Із дитинства, і почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи".

"Тому, хто вірує"
Ісус відповів: "Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому". Який великий наголос Господь робить скрізь на вияв віри в божественну силу! "Без віри догодити Богові неможливо" (Дерк.). Ті, котрі не можуть проявити віру, не можуть мати благословення, яке можуть мати інші, які дійсно проявляють віру. І наше благословення зростатиме в міру того як ми виявлятимемо віру. Таким чином Господь заохочує цю рису характеру і робить її суттєвою для отримання Його ласки.

Це не означає, що люди, котрі тепер не можуть проявити віру, ніколи не отримають жодного благословення. Навпаки, хоча Господь дав деякі надзвичайно великі та цінні обітниці тим, хто може вірити і хто дійсно вірить, і хто слухняно і в міру спроможності поступає згідно зі своєю вірою, Він пообіцяв також, що незабаром, протягом царства Месії, дорога віри та послуху буде вчинена такою зрозумілою, такою простою, що всі будуть здатні йти нею і осягнути нагороду – але нагороду меншу, ніж та, яка сьогодні надається тим, хто може і проявляє віру та послух.

Причина цього очевидна. Бог тепер шукає особливий клас особливо вірних і слухняних дітей, щоб були спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом в Його славному Месіанському царстві. Тепер Він вибирає клас, який незабаром вживатиме в роздаванні Свого благословення по всьому світу. І Він бажає, щоб в цьому класі були тільки такі, які можуть проявити абсолютну віру в Нього. Отож тепер Божим правилом в діяльності з церквою є: "Нехай станеться вам згідно з вашою вірою".

В цьому та в інших чудах Господь, мабуть, вимагав віри як умови зцілення. Таким чином Він проявляв Свою прийдешню славу і силу Свого царства. Протягом цього царського правління такі прояви божественної сили і така допомога будуть дані тим, хто охоче проявлятиме віру, щоб усі могли отримати з неї користь і зазнати оздоровлення свого тіла і відкинути будь-яку владу сатани та гріха.

Бідний батько зрозумів з Ісусових слів, що відповідальність лежить на ньому, що він мусить проявити віру, інакше його син не може бути оздоровлений. Зі слізьми він закричав: "Вірую, Господи, – поможи недовірству моєму!" Його віра була винагороджена. Ісус наказав злому духу вийти з хлопця і більше не входити в нього. Останнє було особливим пунктом цього зцілення. Злий дух часто залишав хлопця, але щоб знову повернутися. Господнім наказом було, що він повинен вийти і ніколи не повертатися.

Може здаватися дивним, що Учитель дозволив, що злий дух, виходячи з хлопця, мучив його і завдав йому болю тощо. Якщо Він мав силу вигнати його, то, без сумніву, мав також силу контролювати спосіб, яким той виходив. Тому можемо лише припустити, що Ісус при цій та інших нагодах, давав злому духу якусь міру свободи в методі, яким той виходив зі своєї жертви, і що це було з особливою метою показати, яким лютим і злим був дух, який мав контроль над особою, і тому чудо було більш очевидним, і тому зацікавлені більше славили Господа.

"Багато хто стали казати, що помер він"
Хлопець став, немов мертвий, але Ісус взяв його за руку і підвів його. Для нас у цьому є урок, що бідний світ потребує не лише того, щоб противник і його сила були вигнані з людей і не контролювали їх, але вони потребують божественної допомоги, руки божественної сили, щоб піднятися з болота гріха та смерті. Згідно зі Святим Письмом, ми недалеко того часу, коли сатана буде зв’язаний, коли всі впливи зла між людьми будуть стримані. Також згідно зі Святим Письмом, це зв’язування сатани закінчиться у великому "часі утиску, якого не було від існування люду", і людство залишиться у майже мертвому стані. Гордість, надії, амбіції людей зникнуть у тому жахливому часі горя, але Учитель буде присутній у силі царства, щоб підняти їх.

Царство Месії не лише зв’яже противника і не даватиме йому знову входити в людей, щоб шкодити їхнім справам, але сила царства впродовж тисячі років буде виконувати працю підняття між зіпсутими, деградованими членами нашого роду, піднімаючи їх вгору, вгору, вгору, аж доки вони повністю не піднімуться до божественного критерію, який представлений в батькові Адамі – до стану, від якого той на початку відпав через непослух, і повернення до якого буде гарантоване для всіх через заслугу Ісусової жертви, довершеної на Голгофі.

Учні запитали Ісуса, чому вони не могли вигнати цього демона. Так само Божий люд багато разів запитує себе: чому ми не можемо зробити більше, ніж робимо, на шляху опору сатані, гріху та їхньому пануванню зла? Відповідь Ісуса відповідна тут, як була там: "Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту". Без сумніву, Божий народ міг би звершити набагато більше у своїй особистій сутичці з гріхом і сатаною, а також у допомозі іншим звільнитися від влади гріха, якщо б ми завжди проявляли повну віру в Господа, і якщо б ми постійно жили більше за духом, а менше за тілом. Це означатиме піст, або самозречення, і молитву, або спільність з Богом. Тому, хто вірить, належать всі благословення, які Бог обіцяв Своїм вірним, але ми маємо умови, висловлені Ісусом в іншому місці: "Коли у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам".