КАРТИНА ЦАРСТВА
Марка 9: 2-13

“І почувся голос з хмари, що промовляв: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!» І коли голос пролунав, Ісус зостався Сам” (Луки 9: 35, Дерк.).

Наше дослідження, як і раніше, стосується слави Месіанського Царства. Нинішня лекція розповідає про його наочну ілюстрацію, яку Ісус дав Своїм учням. Ця лекція справила глибоке враження на трьох апостолів, свідків видіння, а саме: Петра, Якова та Івана. Св. Петро згадав про неї згодом у своєму Посланні (2 Петр. 1: 16-19), кажучи: “Бо ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі,.. як із Ним були на святій горі”.
Ісус приготував учнів до цього видіння преображення, говорячи: “Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерті, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі”. Згадаймо обставини цього. Ісус провістив Свою смерть, що цілковито суперечило недавнім сподіванням апостолів, і тепер Він намагався поступово схилити їхній розум до думки, що Його смерть не буде відмовою від обітниці Царства та його слави, але здійсненням їхніх сподівань на вищому рівні. Ісус ще має формально предстати перед Ізраїлем як Цар, коли буде їхати на осляті за п’ять днів до Свого розп’яття; Ним знехтують, Його відкинуть і розіпнуть; та це тільки підтвердить Його царську посаду та працю. Усе Його право бути Царем землі, звільнити людство від влади гріха та смерті, підняти людей і привести всю землю до райського стану ґрунтується на Його жертовній смерті на Голгофі.
Усе це було представлене трьом вибраним учням шість днів згодом. Ісус узяв їх на вершину гори і преобразився перед ними. Його плоть та одежа сяяли і були сліпучо білими, немов ангелів, а саме видіння представляло Господа після Його зміни у воскресінні від земного до небесного стану. “І ось два мужі з Ним розмовляли”, – каже св. Лука, “що з’явилися в славі” – випромінювали світло, менше, ніж Ісус.
Якимось чином вони упізнали цих двох мужів із видіння як Мойсея та Іллю. Вони чули, як ті розмовляли з Ісусом про Його смерть, “яку в Єрусалимі Він мав докінчити”, – подає св. Лука. Як довго тривало видіння, не сказано, але св. Петро, вважаючи, що він повинен якось прокоментувати ситуацію, але не знаючи, що казати, запропонував поставити три намети: один для Ісуса, один для Мойсея і один для Іллі. Він, очевидно, вважав, що Учитель радітиме такому благословенному товариству і був готовий щось зробити, щоб Йому допомогти.

“ЦЕ СИН МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ”

Тоді почувся голос із хмари, яка заслоняла, що казав: “Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!” Несподівано видіння зникло, і вони побачили, що з ними залишився тільки Ісус, і Його зовнішність вже не сяє. Що все це могло означати? Мабуть, із цього випливає кілька гарних лекцій: (1) протягом шести днів, відколи Учитель розповів про Свої майбутні страждання, безчестя та смерть, апостоли, як можна здогадатися, були засмучені та спантеличені. У такому стані було би великим полегшенням і зміцненням для їхньої віри бачити видіння, яке свідчило про Ісуса те, чого вони не знали, але яке показувало, що смерть, яку Він провістив, була безсумнівним фактом, знана Богу і мала Божественне схвалення.
(2) Голос із хмари мав бути ще одним підбадьоренням для їхньої віри. Вони повірили, що Ісус був тим, ким Себе називав – Сином Всевишнього. Вони повірили, що Він не є пересічним членом людської сім’ї, народженим у гріху, але народився особливим, винятковим чином згори Божественною силою. Далі, вони повірили Його свідченню, повірили, що Він прийшов від Отця і повернеться до Отця, та тепер їхня віра отримала підтвердження; сам Бог засвідчив чудесним чином, що Ісус є Його Сином, Улюбленим, Єдиним.

“НЕ КАЖІТЬ НІКОМУ ПРО ЦЕ ВИДІННЯ”

Коли апостоли спускалися схилом гори з Ісусом, запитуючи себе про значення видіння, яке вони бачили, Ісус промовив до них: “Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне” (Мт. 17: 9). “І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих”. Ось так, мало-помалу, Великий Учитель прищепляв Своїм вірним учням великі істини, яких вони не могли навчитися інакше, бо ще не були зачаті Святим Духом, адже Святий Дух ще не був даний і благословення П’ятидесятниці ще не настали, бо Ісус ще не постраждав, ще не встав з мертвих і не з’явився в присутності Бога, щоб учинити Примирення за гріх заради них.
Факт, що Мойсей та Ілля з’явилися апостолам як справжні, немов живі, не суперечить словам Ісуса, що побачене ними було видінням. Ми повинні пам’ятати про численні видіння, дані пізніше одному з цих апостолів, св. Івану, і записані в Книзі Об’явлення. У цих видіннях св. Іван бачив ангелів, людей, коней, тварин, вінці і таке інше і чув голоси, спів, розмови і т. д., саме так, як у цьому видінні.

ЗНАЧЕННЯ ВИДІННЯ

На підтвердження згаданого фрагменту маємо слова св. Петра (2 Петр. 1: 16), що побачене ними на горі представляло царську велич Месії – Царство Месії. Мойсей представляв вірних тілесного Ізраїлю, “Дому Слуг”: “Мойсей вірний був у всім домі Його як слуга”. Ілля представляв Христа у плоті, Дім Синів, який розвивався протягом усього Євангельського віку. Він представляв увесь посвячений, духовно зачатий народ Бога (у цьому віці), і мав, як Бог обіцяв, прийти перед тим, як Месія встановить Своє Царство. Іншими словами, клас Іллі складається з Ісуса та всіх Його послідовників протягом Євангельського віку в їхньому земному, тілесному, стані, зачатих духом, проте ще не народжених із духа.
Ця громада Іллі повинна, як одне ціле, розвиватися і виконувати працю у світі перед тим, як може бути встановлене справжнє Царство Месії. Прославлення Ісуса після Його смерті та воскресіння було заслуженим. Прославлений, Він знаходився між класом Мойсея, покликаним раніше, і класом Іллі, поклик якого до співспадкоємства з Ним у Царстві тільки почався. Він був посеред них, і розп’яття в Єрусалимі мало виконати всі умови, потрібні для запровадження месіанського царювання.
Та прославлення Ісуса не було єдино необхідною річчю. Уся Церква (Тіло) повинна страждати з Ним, бути завершеною і тоді приєднатися до Нього за завісою перед повним настанням слави Царства. Ця праця покликання і приготування класу Іллі тривала понад вісімнадцять століть і, віримо, зараз майже завершилася. Як Іван Христитель був предтечею Ісуса в плоті, так цей більший Ілля, Церква в плоті, є Предтечею великого Месії на духовному рівні. Ми повинні страждати з Ним, якщо хочемо мати частку в Його воскресінні та славі. Таким був урок видіння преображення.
Учні зі здивуванням запитували: “Що це книжники кажуть [з Писань], ніби треба Іллі перш прийти?”. Ісус відповів, що в певному значенні для тих, які могли це прийняти, Іван Христитель прийшов і представив Ісуса як Месію. Отже, Іван Христитель у певному значенні виконав це пророцтво, коли представив Відкупителя-Царя.
Вже згадані слова св. Петра повністю переконують нас у тому, що сцена преображення була видінням прийдешньої слави Христа: “Ми сповістили вам,.. бувши самовидцями Його величі”, що обіцяне Царство остаточно настане. Видіння на горі підтверджує це. Однак пророцтва давнини, які провіщали прихід і царювання Месії, ще вірогідніші, ще “певніші” і не можуть не виконатися. Царство тільки чекає на завершення страждань тих, які будуть членами Тіла Христа. Тоді, у Другому приході Ісуса, вони отримають благословення і будуть прославлені. Також клас, який представляє Мойсей, буде мати благословення і буде вжитий як знаряддя Царства. Ось так у видінні було показане все Царство: по-перше, в Ісусі, по-друге, в Іллі, який представляв клас Церкви, і, по-третє, у Мойсеї, який представляв вірних на земному рівні, через яких Небесні благословення проллються на все людство.

R5121 (1912 р.)