"ХОДІТЬ, І ВЕРНІМОСЬ"
Ісаї 5: 7-16

"Горе тим, що встають рано вранці і женуть за напоєм п'янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись" (вірш 11).

Сьогоднішня лекція мала своє первинне значення в зв'язку з справами природного Ізраїлю за днів пророка. Однак, коли пригадаємо, що природний Ізраїль зображує християнство, то бачимо, що ця лекція є вартісною і дуже відповідною нашому часу. Як Господь назвав Ізраїль Своїм виноградником, так Він назвав і християнство. "Сподівавсь правосуддя [ справедливості ] , та ось кроволиття, сподівавсь справедливості [ безсторонності ] Він, та ось зойк" горя. Що стосується зойку народу і причини цього, читаємо у вірші 8:

"Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує, так ніби самі сидите серед краю!" З цього ми усвідомлюємо, що дух самолюбства переважав за днів Ісаї, як це діється і сьогодні; як тоді власність була забрана, щоб накопичуватись в руках більш удачливих, так є і сьогодні. Як тоді великі землевласники захопили володіння над безкрайніми просторами, нехтуючи фактом, що "землю віддав Господь синам людським", а не лише деяким з них, так є і сьогодні.

Лише завдяки найбільш жорстким законам, а в деяких випадках революції, люди утримували у володінні значні земельні наділи. Французька революція покінчила з великими землеволодіннями; спеціальні закони зробили доступними землі Ірландії. В Сполучених Штатах великі корпорації захопили величезні ділянки землі, деякі з яких, захоплені незаконно, були повернені людям для більш справедливого розподілу. Як за днів Ісаї багато заможних, здається, нехтували правами людей і були байдужі до їхніх потреб, так є і сьогодні. Ми не повинні ігнорувати факту, що серед багатіїв є багато шляхетних, щедрих душ, як також серед бідних; ми лише звертаємо увагу на паралель між станом Ізраїлю і станом тут, в наші дні.

ЧАС ГОРЯ ТОДІ

Божественне несхвалення людської туговухості, самолюбства, нехтування біднішими братами і забудькуватості стосовно факту, що всі ми є дітьми однієї крові і підлягаємо законам Того ж Творця, спровадило на ізраїльтян божественні кари, присуди. Віримо, що Святе Письмо з такою ж ясністю говорить про великий "час горя", яке тепер нависає над світом, а особливо над християнством – час, особливим чином згаданий Святим Яковом, який говорить: "А ну ж тепер ви, багачі, – плачте й ридайте над лихом своїм, що має вас спіткати" (Якова 5: 1).

Це горе є згадане в сьогоднішньому дослідженні, вірш 9: "В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, – багато домів попустошені будуть, великі та добрі [доми і родини], і не буде мешканця для них". Якщо ми правильно оцінюємо те, що Святе Письмо передбачило стосовно часів недалекого від нас майбутнього, то ми будемо бачити, що багато з великих і багатих будуть в плачевному стані в своїх сільських домах, як будуть деякі з бідніших в переповнених містах, бо проголошено, що час горя буде на всіх. Пророк продовжує показувати, що нестаток урожаю буде мати багато спільного з горем: "Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу".

Ніколи до цього світ не був так цілковито захищений від всіх особливостей обставин. Засуха і голод в одній частині світу можуть бути послаблені через надлишок в іншій частині. Не зважаючи на це, ми повинні пам'ятати, що ціла ситуація є в божественній руці, і якщо тепер станеться нестача продовольчого запасу, то це показало б божественний намір в цій справі більше, ніж в будь-який інший час світової історії.

МУЗИКА, БЕНКЕТИ, ОП'ЯНІННЯ

Перейдемо до наступного тексту, даного нам для сьогоднішнього дослідження. Він натякає, що в дні пророкування Ісаї багато багатіїв розважались п'янкими напоями, музикою, бенкетами і т.п., шкодили самі собі, а також нехтували своїми обов'язками перед Богом. Вони запитували: "Чи я сторож своєму брату?" – саме так, як задавав це питання Каїн. Через накопичення багатства вони мали більше, ніж серце могло бажати, в той час як інші мали недостатньо і були в потребі. Їхній блискучий інтелект і життєвий успіх дали їм можливість тріумфувати над прокляттям: "У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий" (1 М. 3: 19).

Але ця перемога дала їм час, за який вони також були відповідальні. Замість того, щоб використати цей час для загального благословення своїх ближніх, а свої гроші для загального підняття людства, вони нагромадили доми, землі і т.д. і постійно та надмірно напивалися на власну шкоду. Чи ж не спадало їм на думку, що такий шлях не матиме божественного схвалення? Чи ж не спадало їм на думку, що всі ці речі спровадять на них певне нещастя?

А як на рахунок сьогодення? Чи не є так само? Ми відповідаємо: так і ні. З багатьма є точно так само, але ми раді визнати, що велика кількість багатіїв наших днів є абсолютно іншою. Ми постійно маємо свідчення про шляхетний багатіїв, як також про шляхетних бідняків. Ми постійно маємо свідчення, що деякі з заможних вважають свої посілості кредитом від Всемогутнього, щоб вживати їх в Його службі, щоб вживати їх в ім'я людського роду, для його підняття, його благополуччя. Майже повсюди християнство може похвалитися деякими такими характерами, але, нажаль, їх є порівняно мало. Більшість багатіїв, схоже до більшості бідняків, є наскрізь самолюбними.

І власне в цьому напрямку ми повинні сподіватися небезпеки, яка, як говорить Святе Письмо, є неминучою. Коли самолюбні багатії і самолюбні бідняки вирішуватимуть справи в великій боротьбі, що, як виразно говорить Біблія, вони зроблять, світ побачить час провіщеного горя – "якого не було від існування люду аж до цього часу", – час горя, якого, як сказав Ісус, ніколи не буде знову, тому що після цього великого горя, на руїнах теперішньої цивілізації, Еммануїл, Месія, Син Всевишнього встановить царство Бога, уряд праведності під усім небом для благословення усіх родів землі, багатих і бідних.

ДІЯЛЬНІСТЬ БОЖИХ РУК

Боже незадоволення в вірші 12 полягає в тому, що багаті в своїх бенкетуваннях, музиці і самолюбному нагромадженні багатства не рахуються з працею Господа, не зважають на діяльність Його рук. Застосовуючи це до наших днів, не потрібно думати, що ми противимося тому, що багаті не дають достатньо для підтримки різних віровизнань християнства.

Думка, до якої ми прийшли, полягає в тому, що Бог хотів би, щоб заможні люди наших днів мали широкий погляд на Його працю, на людство в загальному. Він хотів би, щоб вони зосередили свої розумові сили і міць характеру не на особистому нагромадженні багатства, а на благородних задумах благословення і підняття цілого людського роду. "Господня земля і все, що на ній". "Він віддав її синам людським". Згідно з Святим Письмом, Він, в кінцевому результаті, задумав, що світ, як цілість, повинен розділити на основі рівноправ'я всі земні вигоди.

Таким чином соціалізм, згідно з Біблією, буде кінцевим ладом на землі, при якому все людство отримає благословення. Соціалісти не знають цього вчення Божого Слова, цих обітниць на майбутнє, або якщо знають, то сумніваються в них, пропонуючи в інтересах всього людства захопити великі благословення, які тепер є в руках порівняно небагатьох. Нам їхні заміри здаються небезпечними, непрактичними. Нам здається, як показує Святе Письмо, що, зазнавши невдачі виконати свої великодушні замисли, соціалісти стануть запеклими анархістами і ввергнуть себе і цілий світ в найбільш жахливе, ніколи не знане горе.

Але які нагоди тепер спливають між пальцями деяких дуже багатих – нагоди з'єднатися з найшляхетнішими і найкращими соціалістами і допомагати провадити маси людей не до анархії, а подалі від неї – до стану, який Боже Слово і принципи справедливості та праведності поставили перед нами як властивий стан – ідеальний стан!

Між багатьма заможними людьми наших днів є деякі мультимільйонери, котрі могли б багато здійснити для людства, і котрі справді вже багато здійснили, котрі мають необхідне багатство і чиї серця, віримо, тужать за нагодами робити добро; але цілком імовірно, що нагоди проминуть невикористаними; час провіщеного горя впаде на людський рід.

В будь-якому випадку ми повинні визнати, що навіть коли б в світі був встановлений соціалізм, то він не міг би бути підтримуваний в якій-небудь мірі досконало, хіба що людьми, які повністю навернулися до Бога – людьми, які відчували б свою відповідальність перед Богом і людьми. Іншими словами, те, чого ми потребуємо, є навернення світу, і не лише до зовнішнього преклоніння колін, але й до сердечної гармонії з Богом і принципами Його праведності.

Чи це коли-небудь настане? О, так! Це промовили уста Господа! Однак це не може настати через жодні наші зусилля. Ми можемо сприяти цьому, відстоювати це, вказувати на це; але по одинці ті, котрі люблять праведність і бачать шлях Господа, є такими незначними, що вони не можуть виконати того, що хотіли б, для своїх ближніх. "Тому то чекайте Мене, – промовляє Господь, – на той день". "Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому" (Соф. 3: 8, 9).

В Своєму власному часі, після великого часу горя, Бог впокорить світ. Тим часом вибрані святі будуть прославлені і, разом з Месією, як Його невіста, становитимуть довго обіцяне царство Бога для благословення людства. Тоді сатана буде зв'язаний, і всім добрим впливам праведності, правди та знання буде дана воля, щоб благословити світ.

"РОЗШИРИВ ШЕОЛ ПОЖАДЛИВІСТЬ СВОЮ"

Господь говорить нам, що через ці умови Його народ є в неволі, не знаючи, як допомогти собі, не маючи знання, а їхні шановані люди є голодні, безсильні, розгублені і не знають властивої дороги; і велика кількість тих, які покладаються на них, також є спраглі. Цей голод, як згадано в іншому місці, не є голодом хліба чи води, а голодом почути послання Господа, Євангелію царства Месії, яка є саме тим посланням, яке всі потребують почути.

Саме внаслідок такого стану "розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому". Тут не мається на увазі пекло вічних мук, про яке навчали в наших різних віровизнаннях, а Біблійне пекло, гріб, стан смерті. Час горя, який наближається, для багатьох буде означати втрату життя; як сказав Ісус: "І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина" (Мт. 24: 22).