ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА

"Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах" (Рим. 13: 12, 13).

Св. Письмо звертає увагу на факт, що ніч плачу є противагою дня радості (Пс. 30: 5). "Ніч" є періодом темряви, яка залягла після падіння Адама. Через непослух однієї людини в світ увійшов гріх і, як наслідок гріха, смерть (Рим 5: 12, 19). Зло принесло смуток і темряву неуцтва та забобонів між людством, аж поки людські справи не стали розбещені. Як говорить пророк Ісая: "Темрява землю вкриває, а морок - народи" (Ісая 60: 2).
Однак обіцяно ранок. Цей ранок має бути запроваджений Сонцем Праведності, яке сходить з лікуванням в проміннях Його (Мал. 4: 2). Цим Сонцем Праведності є Христос і Церква з Ним. "Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця" (Мат. 13: 43) - Христос як голова Церкви, яка є Його Тілом.
Інший текст говорить про сьогодення як про час дня: "Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе виконувати" (Івана 9: 4). Хоча протягом багатьох століть був час темряви, однак від першого приходу нашого Господа славне світло правди мало більший вплив на світ, ніж в будь-якому попередньому часі, бо з приходом нашого Господа на світ зійшло благословення. В тому часі прийшло так багато світла, що Євангельський вік міг бути названий днем в порівнянні з попередніми досвідами. Цей день, в свою чергу, поступився місцем довгому періоду, знаному як середньовіччя. Далі, від часу Реформації, через певні впливи знову прийшла деяка міра світла, яке принесло благословення для Господнього народу. Тепер є час на те, щоб Сонце Праведності зійшло з лікуванням в проміннях Його.
Ми віримо, що цей день є справді поруч, що ми живемо на зорінні нової епохи, що, як тільки буде зібране жниво Євангельського віку, "царства цього світу" стануть, в часі великого горя, "царством Господа нашого і Христа Його" (Об. 11: 15, Дерк.).
Св. Письмо повідомляє нам, що період часу, на протязі якого теперішнє володіння сатани стане царством дорогого Божого Сина, буде винятково злим днем. Це буде пора, в якій всі діти світла будуть грунтовно випробувані; день, який випробовуватиме віру і діла кожної людини; день огняної проби, з якої лише "золото, срібло і дорогоцінне каміння" вийде неушкодженим і яка повністю поглине все "дерево, сіно, солому" помилок, гріха і людських традицій (1 Кор. 3: 12, 13; 1 Петр. 4: 12).

"ВСЕ Ж ІЩЕ НІЧ"

Коли ми помічаємо славне зоріння нової епохи, то зауважуємо також хмари. Біблія застерігає нас, що перед повним встановленням небесного царства буде дуже темна година для світу - період, в якому гріх матиме велику свободу дій і протягом якого святі Бога зазнаватимуть переслідувань. Одночасно можемо бачити відблиск "Сонця", хоча воно ще не зійшло; тепер ми є на початку світання. Але темрява, яка надходить, змусить речі виглядати так, мовби ранок не прийде, мовби ніч запанувала знову, мовби божественний догляд над усім зник.
Однак хмари мають срібну облямівку. Незабаром зійде Сонце Праведності з лікуванням в променях Його. Церква в славі з її Господом усуне гріх, розвіє забобони та зло, яке тепер затемнює розум людей і дасть людям ясне світло стосовно Бога і Його Слова. "Бо тоді уста [повідомлення] чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому" (Соф. 3: 9). Повідомлення початково було дане чистим, але ця відсутність домішок не збереглася. Воно більше чи менше затемнене несвідомістю і забобонами. Коли через Царство Месії Господь зробить це послання чистим і ясним для людства, тоді кожне коліно приклониться і кожний язик визнає. Однак ті, які відмовляться розвивати сердечну відданість царству, помруть другою смертю (Іс. 45: 23; Дії 3: 23).
Хоча цей день ще не прийшов, однак є такі, які названі Біблією дітьми світла (1 Сол. 5: 5) і які не належать до царства гріха. Ми, які належимо до цього класу, зложили своє життя в посвяченні для того, щоб стати слугами праведності. Ми є в гармонії з Богом і є ворогами гріха. Ми були сплоджені з Святого Духа до нової природи, і нам є обіцяне співспадкоємство з нашим Господом в майбутньому. Отже, нехай кожний з нас, хто є сином дня, відкине забобони і неуцтво - вчинки темряви - і зодягнеться в зброю світла (Рим. 13: 12).

ПОВСТАНЬ І СЯЙ У ВІЧНОМУ СВІТЛІ

Яким тоді є обов'язок християнина під час цього періоду темряви? Чи ми житимемо в гріху в той час, коли наші серця є в гармонії з праведністю? Апостол говорить, що ми не повинні жити в гріху (Рим. 6: 15). Відкиньмо все, що, на нашу думку, буде неприємним Господу, все, що є всупереч світлу нового дня - світлу, яке ми побачили, але якого не побачив світ. Зодягнімось у повну "зброю світла", у "повну Божу зброю, щоб могли ми дати опір дня злого". І, вкладаючи на себе цю зброю, пам'ятаймо, що це не є зайвий тягар, але найнеобхідніший захист в битві (Рим. 13: 12; Ефес. 6: 13).
Ніхто не зодягається в зброю, якщо він не збирається воювати. Якщо він є воїном Хреста, то "меч Духа" є важливою зброєю, з допомогою якої він доводитиме свою вірність і силу. Брати повинні будувати один одного в найсвятішій вірі, змагаючись добрим змагом і показуючи свою відданість Господу і правді (Юди 20; 1 Тим. 6: 12). Ті, котрі піддаються під впливи темряви, виявляються негідними нового порядку речей і не можуть сподіватися мати частку з Христом в Його царстві, а будуть між тими, яких Господь відкине як негідних.
Пам'ятаймо, що ми вже є в годині спокуси, про яку було провіщено, що вона має прийти на світ, щоб випробувати мешканців землі (Об. 3: 10). "Вища критика", "Еволюція", "Християнська наука", "Наука про гіпноз", "Нові думки", "Лікування розуму" й інші вигадки темряви кидають густу тінь на всіх тих, котрі не є вповні посвячені Господу і тому не є бережені Його силою через Його Слово і Його провидіння.

"ЯК УДЕНЬ, ПОСТУПАЙМО ДОБРОЧЕСНО"

Хоча ми ще не є повністю в цьому дні, однак ми належимо до нової епохи і тому повинні жити якомога ближче до досконалого критерію майбутнього. Так жити означатиме, що світ не буде нас розуміти, що про нас думатимуть як про нерозумних, що нас вважатимуть ворогами не лише ті, котрі є в повній темряві, але особливо ті, котрі, називаючись Господнім народом, насправді віддають перевагу темряві замість світла та неправді замість правди.
Ми хочемо зробити особливий наголос на слові "доброчесно", бо віримо, що апостол вживав його як пораду, а також в особливому значенні. Коли дивимось довкола, то бачимо, що нечесність має перевагу не лише в світі, де ми можемо сподіватися певної міри дволичності, перекручування, обману та лицемірства, але навіть між тими, котрі називають себе християнами.
Кожна правдива Божа дитина повинна слідкувати за тим, щоб бути чесною не лише в справах грошей, але й в ставленні до своїх ближніх і братів у церкві, а найбільше в своєму визнанні щодо віри. Випробування проходить по цій лінії, і тим, котрі люблять ласку в людей більше, ніж ласку в Бога, буде дана нагода довести, що вони є непридатні до царства, хоча до чогось іншого можуть бути придатні. Апостол каже нам (2 Сол. 2: 11), говорячи про цей злий день, що Бог пошле "дію обмани", щоб певний клас повірив у неправду, тому що вони не були чесними, але поступали облудно, лицемірно.

ЧЕСНІСТЬ Є ОСНОВОЮ ХАРАКТЕРУ

Можливо, найбільш вартісною рисою характеру є чесність. Там де є мало чесності, там є мало характеру, а де є велика чесність, там є великий характер. Ми не маємо на думці лише чесність щодо доларів і центів, фунтів і шилінгів, але щодо самих думок і намірів нашого серця, як також щодо наших слів.
Ми завжди повинні намагатися не мстити, а робити другим те, що ми хотіли б, щоб вони робили нам. В першому приході головним звинуваченням нашого Господа проти релігійних учителів Його днів було те, що вони говорили про велику святість, а насправді не були святими. Він говорив, що вони поїдали вдовині хати, - не буквально їли хати, але що вони намагалися заволодіти майном виходячи з більш-менш беззахисного становища вдів. В той же час вдови і сироти ставали легкою здобиччю жадібності тих, сповідування побожності котрих повинно було захищати слабих і безпорадних.
Можливо, наш Господь осудив би значну частину мудрості сьогодення, як Він зробив це за тих днів. Але ми не здатні читати серце і тому не можемо говорити так категорично, як Він. Однак стосовно великих служителів сьогодення ми відверто бачимо, що деякі з них утримують своє становище шляхом обману. Вони відкрито визнають, що отримують платню як служителі Христа, хоча зовсім не вірять в Біблію. Деякі з них писали до нас, що мають великий клопіт, що, усвідомлюючи своє становище, вони хотіли б вибратися з нього, але не можуть легко здобути іншу посаду, таку ж привабливу, як теперішня; таким чином вони є досить нечесні, щоб зберегти свою платню.
Апостол говорить "поступаймо доброчесно". Займаймо властиву позицію щодо правди. Хоча ми завжди повинні говорити правду в любові - чи то до наших ворогів, чи до наших приятелів, хоча ми завжди повинні поважати думку інших, все ж таки ми повинні твердо тримати нашу позицію. Ми сумніваємось, що Господь хотів би взяти до царства кого-небудь, хто не є чесний. Тому побоюємося, що ті, котрі мають високі становища, зводять, "зведені бувши" (2 Тим. 3: 13). Це так само, як самообман є повторюванням думки доти, поки в неї не повіриш.
Наука для нас є в тому, що, не дивлячись на те як можуть поводитись інші, ми повинні старатися, "як удень, поступати доброчесно" (Рим. 13: 13), так немовби ми жили при денному світлі, так, що коли б світ знав все про ведення будь-якої з наших справ, він пізнав би, що ми є чесні - так як Господь все про це знає. Який-небудь інший шлях є небезпечний і не є ходінням "за дня" (Івана 11: 9).

ЯКОСТІ, ШКІДЛИВІ ДЛЯ ТІЛА ХРИСТА

Перекладачі Біблії, мабуть, забули, що Послання були писані "до святих" (див. початок різних Послань), а не до світу, отож, згадуючи деякі гріхи, вони вживали слова, які відносяться до злочинів найбільш деградованого класу людей, замість такої мови, яка б властиво представляла помилки, яких можна було б сподіватися між святими. Переконуючи Господній народ уникати перелюбу та розпусти і т.п., ми не повинні розуміти, що апостол мав на думці неморальність, практиковану найбільш деградованими і відсталими дітьми цього світу. Швидше, ми розуміємо, що він звертає ці слова до святих, переконуючи їх бути стриманими в їхніх стосунках з суспільством, так щоб думки про царство в великій мірі відвертали їхній розум від земних почуттів.
На основі загальних мовних правил Св. Павло не починав би від більших гріхів, щоб закінчити меншими, а, навпаки, закінчував би більшими, так як робить це, подаючи перелік гріхів, згаданих в 13-ому вірші нашого тексту. Тут він закінчує пересторогою, що святі, ходячи, як удень, повинні уникати сварні і заздрості. Іншими труднощами були б їхні відносно особисті справи, а також можливості не чинити шкоди іншим. Але сварня і заздрість є двома якостями, які вказують на поганий стан серця з боку грішника і які остаточно відсторонять його від царства.
Тут слід звернути увагу, що різні нахили, згадані в 13-ому вірші, - гульня, п'янство, перелюб, розпуста, сварня та заздрощі - є наслідком напоєння духом світу. Життєва легковажність в будь-яких земних справах і відсутність самовладання в подружніх відносинах найбільш схильні йти в парі з невластивим духом в церкві - з духом сварні, суперечки, свавілля, не корячись божественному Слову і провидінню, а навпаки, збуджуючи заздрість та честолюбство в собі чи в інших для тілесного вивищення.

ТВЕРЕЗІСТЬ МАЄ СХВАЛЕННЯ

Ми не йдемо на жодні п?ступки в нашій протидії п'янким напоям та огидності жахливих наслідків, які вони тягнуть за собою. Жодний святий ніколи не повинен бути п'яним. Слово Боже говорить, що жодний п'яниця не вспадкує Божого Царства (1 Кор. 6: 10). Святе Письмо не говорить, що помірковане вживання алкоголю приносить горе, страждання, заплакані очі і т.п., і ми не повинні нічого додавати до слів Письма. Але ми добре пам'ятаємо, що той, "хто запізнюється над вином", правдоподібно, дійшов до такого стану через звичку, і що більшість таких почала вживати алкоголь з наміром випивати лише помірковано (Прип. Сол. 23: 30).
Стережіться рабства звички! Навіть сила "великих і дорогоцінних обітниць" не є достатньою, щоб тримати в руках наші зіпсуті апетити, коли вони постійно підтримуються і кують кайдани звички. Безперечно, що нова природа не може процвітати в умовах, які розбещують навіть стару природу! Нехай кожний, хто є новим створінням, наполегливо протидіє звабливим впливам зла, якщо він хоче чинити своє покликання та вибрання до царства певним.
Існує виразний контраст між духом та почуваннями світу і духом та почуваннями правдивого християнина. В світі є загальна тенденція часом випивати на маленьких бенкетах, і багато є явно схильні до пияцтва. Навіть між стриманими існує думка, що час від часу випити є не лише допустимо, але майже необхідно.
Однак християнин має виставлений перед собою високий критерій здорового розуму з покорою, добротою, терпеливістю, братерством, любов'ю. Чим більше християнин має духа праведності, Святого Духа, тим більше в нього свідомості, що він перейшов від темряви до світла. Божественним критерієм є завжди мати Його точку зору. Замість наперед тішитися вечіркою, він, натомість, повинен відвернутися від неї з каяттям, розуміючи, що такі обставини панують між людьми. Світ вважає вживання алкоголю властивим - якщо не надто часто собі на це дозволяти. Християнин, навпаки, вважає випивання та бенкети невластивими, яким треба опиратися - наскільки це торкається його та його впливу.
Християнин щораз в більшій мірі повинен показувати духа правдивої святості. Апостол говорить: "Ваша лагідність хай буде відома всім людям" (Фил. 4: 5). Самі обітниці, дані нам в Святому Письмі, мають властивість робити нас тверезими. Наш Бог є наймилосердніший!
"Чи ж більше Він може сказати, ніж те, що сказав,
До вас, хто притулок в Ісуса шукав?"
Отже, все, що може відвести наші кроки від духа святості, потрібно вважати чимось згубним, бо це може коштувати нам божественної милості, нашого вічного життя і частки в царстві.
Світ, навпаки, не має жодного такого стимулу, який впливав би на нього. Його звичаєм є потурати гулянкам настільки, наскільки вони не будуть надто серйозно засуджені суспільством. Бенкети проводять з метою, так би мовити, "добре провести час". Коли світські люди збираються разом, то створюється загальна тенденція до пиятики та певної міри вседозволеності. Все це має деморалізуючу дію на суспільство.

ПРАВДА ЯК СТИМУЛЮЮЧИЙ ВПЛИВ

Християнин має стримуючий вплив, який невідомий світу. Він не лише дійсно хоче мати схвалення своїх ближніх, але понад усе він бажає ще вищого рівня божественного схвалення; бо він є на пробі перед самим Господом щодо способу свого життя. Отже, у нього є принцип, який допомагає йому уникати заколоту, пияцтва, гулянок або чогось подібного. Апостол Павло наставляє християн робити прямими стежки їхнім ногам, щоб те, що є кульгаве, виправилось (Євр. 12: 13). Наприклад, якщо людина має потяг до спиртного, вона повинна уникати всього, що сприяло б збудженню цього потягу. Таким чином вона робитиме "прямими стежки ногам своїм", щоб могти бути приємною для Господа.
Господь не поводиться з Своїм народом наказовим чином. В Своєму Слові Він встановив зразок здорового розуму не лише в стосунку до гулянок і вживання спиртного, але й до загального способу поведінки. Ті, котрі люблять Його, намагатимуться досягнути цього зразка. Тому, чи ми їмо, чи п'ємо, чи робимо щось інше, ми повинні все робити на Божу славу (1 Кор. 10: 31). Але ми бачимо, що християнам, покликаним зі світу, потрібно вчитися і розвивати правдивий характер. Спочатку вони зовсім не думають про те, що згодом вважатимуть страшною помилкою. Коли християнин зростає в знанні та любові до своїх однодумців, він вчиться більш обережно порівнювати речі з божественним зразком. Таким чином ми бачимо, що ті, котрі довгий час були християнами, показують добру розсудливість стосовно всіх справ життя. Вони керуються духом здорового розуму, який є найбільш бажаною річчю в світі (2 Тим. 1: 7).
Християнин має перед собою високий зразок і надію високої нагороди участі з Христом в царстві. Ми щасливі зазначити, що з століттями розвинулась схильність до моральності та всіх добрих речей в житті. І хоча є багато зіпсуття нижче поверхні суспільства, все-таки є щось, що зберігає цю поверхню порівняно гладкою, незважаючи на те, щo може бути нижче неї.
Коли ми порівнюємо цивілізацію з язичництвом, то не знаходимо набагато більше доказів самовладання в першій. Язичники живуть, як жили їхні предки протягом століть, з дуже малим бунтарством і всякого роду пиятиками. Подорожуючи довкола світу, ми бачили лише двох п'яних чоловіків, якщо не рахувати тих країн, які називаємо цивілізованими або християнськими. Переважна кількість язичників є стриманою до спиртного. Іслам зробив велику справу для людства відносно стриманості. Так само буддизм. В одному місті ми зустріли одного християнського брата, який сказав нам, що був місіонером, який проповідував стриманість до спиртного. Коли запитали про його місію, він відповів: "О, серед тих, котрі приймають християнство, є набагато більша потреба працювати над такою стриманістю, ніж серед інших. Я веду своє життя саме так".

СКРОМНЕ ЖИТТЯ І ШЛЯХЕТНІ ДУМКИ

В усіх частинах світу звичай вживати спиртне має так звана "верхівка" суспільства. В готелях майже кожній особі за столом подають спиртне. На пароплавах вживання спиртного є настільки звичним, що прохання подати воду є достатнім, щоб викликати в офіціанта підозру. В Америці ми вельми благословенні тим, що алкогольні напої мають тут в немилості, хоча в різних громадських колах їх вживають вдосталь. Спиртне слушно вважається соромом, бо воно чинить велику шкоду і з ним потрібно навести лад.
Християни не повинні ходити у бенкетуванні, ані в пиятиці, ані в гульні, але повинні жити на високому інтелектуальному та моральному рівні. Ми не повинні знаходити задоволення в звірячому апетиті - в їжі, питті і т.п., - але повинні жити вищим життям на основі нашого знання Бога, Його плану та всіх речей, що стосуються нашого добробуту. Ця поведінка повинна містити також здоровий глузд і тверезість розуму щодо релігійних справ.
Велика "розпусниця", зображена в Об'явленні (17: 4, 5), має в руці чашу з вином фальшивого вчення, що п'янить людей, котрі його п'ють. Це сп'яніння охоплює всіх; але ми поступово позбуваємось його одурманюючого впливу. Примари, які ми бачили, коли були під їхніми впливами, зникають, і розсудливість повертається до нас. Тепер ми маємо більше задоволення в Господі, більше духа здорового розуму. Господній народ повинен бути поміркованим не лише в стосунку до дочасного харчу та пиття, але й до духовного. Той, хто вважає розумним бути дбайливим в одному, вважає за найкраще бути пильним і в іншому. Які-небудь доктрини, що не базуються на Божому Слові, повинні бути відкинені. "До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, немає для них зорі ранньої (Іс. 8: 20).

СВІТСЬКА МУДРІСТЬ НЕ Є СВІТЛОМ

З божественної точки зору діють два великих принципи - правда і неправда, світло і темрява. Всі діти Бога, оскільки вони отримали Святого Духа сплодження, є дітьми світла. Стан світу не є цим світлом, а темрявою (Еф. 5: 8; 1 Сол. 5: 5). Однак є різні відтінки темряви. Святе Письмо говорить, що "темрява землю вкриває, а морок - народи"; "Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би"; "Отак нехай ваше світло світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі" (Іс. 60: 2; Ів. 15: 19; Мат. 5: 16).
Ні філософи, ні їхні моральні почуття не є світлом. Правдиве світло сходить згори; і лише ті, котрі сплоджені з Господнього Духа, мають це світло. Для таких стародавнє минуло, і все стало новим (2 Кор. 5: 17). Елементи темряви, які панують в наших смертних тілах, потрібно зламати і прогнати звідти. Застереження: "Коли світло, що в тобі, є темрява", - є звернене лише до класу церкви і означає, що коли світло Святого Духа нашого сплодження згасне, то якою великою буде темрява! (Мат. 6: 23)
Коли апостол говорить: "І не засмучуйте Духа Святого Божого, яким ви запечатані на день викупу" (Еф. 4: 30), він, очевидно, застерігає нас від втрати світла, яке освітлює нас, - Духа нашого прийняття за синів. Засторога "не засмучуйте Святого Духа" має на думці, що він не відійде несподівано, без засмучування. Ми дійсно можемо бачити, що малі речі можуть бути поворотним пунктом в витісненні Духа.

САМОЛЮБСТВО ВЕДЕ ДО ТЕМРЯВИ

"Любов є виконанням Закону" (Рим. 13: 10). Ми, перебуваючі в Христі Ісусі, маємо виправдання Закону виконане в нас, тому що ходимо не за тілом, а за духом (Рим. 8: 4). Виконанням закону є найвища любов до Бога і любов до наших ближніх, як до себе самих. В природі самолюбства все має схильність витісняти любов. Самолюбство в його різних формах є працею диявола. Самолюбні прагнення мають відволікаючий вплив і з часом відсунуть нас від Господа. Апостол згадує, яким чином з'являються галузки з цього кореня самолюбства: гнів, злоба, ненависть, заздрість, сварки, - кожна з яких є працею тіла і диявола, на відміну від плодів Духа, якими є покора, терпеливість, доброта, братерська доброзичливість і любов (Гал. 5: 22, 23).
До якої міри ці сплоджені з Святого Духа, як дорогі діти Бога, дозволяють, щоб цей Дух був витіснений з їхніх сердець злим духом, до такої міри приходить темрява. Дещо гніву усуває відповідну кількість любові; трохи заздрості, підозріння або суперечки є дуже нищівними. Любов не може перебувати там, де є чвари. Тому, якщо хто-небудь, отримавши Господнього Духа, дозволяє поганому духу тіла повернутись і витісняти Духа нового створіння, такий відповідно йтиме до темряви.
Ця темрява не тільки спричинюватиме, що особа ставатиме більш сварливої вдачі, але впливатиме також на те, що стосується її духовного бачення. Так як просвічення Святим Духом дає особі краще знання глибоких Божих речей, так, відповідно до втрати цього Духа, зникатиме знання глибоких речей, аж поки не настане суцільна темрява. Дана особа, щодо духовних речей, буде тоді в такому самому стані як світ. Незважаючи на те, що вона знала і розуміла колись, від цього часу вона не зможе розуміти цих речей, бо "приязнь Господня до тих, хто боїться Його" (Пс. 25: 14). До якої міри ми втрачаємо Господнього Духа, Духа любові, відданості і послуху, до такої міри ми втрачаємо Його просвічення.
Апостол Павло говорить про "таємницю", яка є пояснена як особливе споріднення між Христом і Церквою (Еф. 3: 3-6). Ніхто не може оцінити цієї таємниці, якщо він не є сплоджений з Святого Духа. Якщо хтось втрачає Духа свого сплодження і йде до темряви, то яка ж велика та темрява! Він втрачає все знання цієї таємниці (Мат. 6: 23).
Можливо, всі помітили, що ми можемо сидіти в тьмяно освітленій кімнаті і особливо не звертати уваги на темноту. Але якщо ми заходимо до сусідньої кімнати, яка є яскраво освітлена, а потім повертаємося до тьмяно освітленої кімнати, то вона буде здаватися нам темнішою, ніж тоді, коли ми залишили її. Принаймні деякий час ми не зможемо нічого бачити. Очі повинні поступово звикнути до темряви. Схоже є з тими, які одержують світло правди, а потім втрачають його. Вони, здається, йдуть до більшої темряви, ніж перед тим, як мали світло.

КРИТЕРІЙ ХРИСТИЯНИНА Є ДУЖЕ ВИСОКИЙ

В язичницькому світі є велика темрява. З кожним кроком цивілізації приходить ясніший погляд на різницю між правильним і неправильним і загальне просування до того, що є правильне. Часом ми знаходимо людей у світі, котрі не були сплоджені з Святого Духа і, не маючи світла в собі, є ще в темряві, але котрі стараються регулювати свою поведінку певними принципами. Вони говорять: "Це є добре, а це погано. Ми будемо чинити це, а не те". Вони беруть для себе правила праведності, хоча не бажають жити згідно суворих законів, які Господь встановив як Свій критерій. Вони говорять: "Ми будемо чинити те, що більшість людей вважає правильним". Ці люди формують свій власний моральний кодекс, який грунтується на тому, що думають інші. Вони не мають зразка іншого, ніж громадська думка. Куди б вони не пішли, вони практикують те, що більшість їх ближніх вважає правильним.
Але християнин приймає крайній погляд, який встановив перед ним Бог - повне посвячення аж до смерті. Для світських людей, які ненавидять і вважають безглуздим його шлях, він є людиною крайностей, фанатиком. Вони говорять: "Ви, християни, піднімаєте критерій надто високо. Ми хочемо жити згідно критерію більшості нашої громади, а не вашої. Ви маєте такі дивацькі погляди".
Але люди Господа вимірюють свої погляди не думкою інших, а згідно того, що навчає Боже Слово. Вони говорять: "Я мушу бути вірним для свого Господа". Всі інші речі вони пристосовують до цього. Таким чином вони є ведені Святим Духом, Духом правди, Духом любові, який їх спонукує. Але якщо цей Дух погасне, то розум, який колись був під його контролем, буде в гіршому стані, ніж розум світської людини, бо цей останній, не маючи особливого керівництва Господнього Духа, має за зразок думку інших. Господній народ позбувся страху перед людиною, і коли хтось з-поміж нього втрачає також Господнього Духа, такий не має жодного стійкого принципу, який би керував його шляхом. Тоді заявлятиме про себе його природна вдача, а світло в ньому ставатиме темрявою, і "яка ж то велика та темрява!"
Св. Павло говорить нам (Євр. 6: 4-6), що "не можна бо тих… відновляти покаянням", які самовільно згрішили проти повного світла і знання. Такі чинять "гріх на смерть" - другу смерть, - з якої не буде жодного повернення (1 Івана 5: 16).
Тому, втішаючись божественною ласкою, стараймося поводитись обережно. Наша поведінка в житті не повинна бути "за тілом", яке більше чи менше веде в напрямку смерті, але "за духом", який веде до вічно триваючого життя з нашим Великим Відкупителем. "Бо це воля Божа, - освячення ваше" (1 Сол. 4: 3).