ВМИВАННЯ НІГ ЯК УРОК ПОКОРИ

"Повинні ви один одному ноги вмивати" (Івана 13: 14).

Ми пам'ятаємо обставини, при яких наш Гос­подь умив ноги Своїм учням. Господь і Його дванадцять апостолів зібралися в горішній кім­наті, щоб святкувати Пасхальну вечерю. Закінчення цього святкування було ознаменоване введенням Пам'яткової Вечері, хліб і вино якої представ­ляли тіло і кров нашого Господа Ісуса. Учні, повні захоплення, викликаного кількома попередніми днями, розгубилися і не розуміли смутку нашого Господа. Коли Він говорив: "Обгорнена сумом смертельним душа Моя!" (Мат. 26: 38) - і бажав, щоб Його хрищення могло довершитися, вони були схильні ду­мати, що Його охопило песимістичне бачення справ.

На протязі п'яти попередніх днів учні були свідками того, як на гостині в домі Лазаря, Марти і Марії була розбита алябастрова пляшечка з пахучим миром, як при в'їзді на осляті стелили пальмове віття, щоб звірятко ступало на нього, як люди йшли і вигукували: "Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!" (Мат. 21: 9). Вони чули, як фарисеї просили Ісуса зупинити цю демонстрацію. Але Він сказав їм, що коли ці люди замовкнуть, то каміння кричатиме (Лук. 19: 40). На знак виконання пророцтва (Зах. 9: 9) мали пролунати вигуки, і вони пролунали.

Пам'ятаємо, що коли маленька групка йшла до Храму, то схвилювалося ціле місто, а правителі були вражені і злякалися людей. Пам'ятаємо, що Ісус ввійшов до Храму і вигнав тих, котрі продавали товар; що коли фарисеї, саддукеї та інші намагалися збентежити Ісуса, Він мудро обернув всі їхні аргументи проти них самих; і що вони більше не наважувалися задавати Йому якісь питання, бо, роблячи так, вони лише б погіршили свої ненайкращі справи.

Від усього цього апостолам повинно було здатися, що вони були напередодні досягнення великого вивищення, і що Ісус буде звеличений. Отож вони не могли зрозуміти Його засмученого стану. Доказом цього є факт, що Яків та Іван прийшли до Ісуса і просили про місце, яке вони могли б займати в царстві. Чи не могли б вони бути наступними після Нього? Без сумніву, вони думали, що царство було недалеко. Вони особливо любили Його і хотіли б мати милість бути близько Нього. Інші, можливо, не так сильно турбувалися, де вони будуть сидіти, але Яків та Іван хотіли б бути ближче до Учителя.

Саме ці думки переважали в їхньому розумі. Як наслідок, коли вони прийшли в горішню кімнату, то не мали покірного розуму, щоб думати про службу. Безперечно, у юдеїв був звичай мати слугу, який дбав про зручності для гостей. Але там не було ніякого слуги, і ніхто не мав покірного розуму, щоб запропонувати себе бути слугою. Очевидно, вони не лише не мали схильності служити один одному, але не бажали вмити ноги навіть Учителю.

САМОЛЮБСТВО НАВІТЬ В ЛЮБОВІ

Оскільки нам важко повністю ручатися за наші власні серця, ми повинні застосовувати велику доброзичливість при вимірюванні сердець та намірів інших, і швидше повинні помилятися на користь надто великого співчуття і поблажливості, ніж на користь надто суворого осуду. Без сумніву, якщо б апостолів запитали про їхні мотиви і поведінку, то вони заперечували б, що їхні мотиви були самолюбні , і говорили б лише про свою ревність для Господа і про своє бажання бути близько Нього. Це показує нам те, що говорить Святе Письмо, - що людське серце є надзвичайно зрадливим, і що воно вимагає старанного дослідження, щоб під маскою добрих намірів воно не затаїло якостей, які з презирством відкинуло б, якщо б розпізнало їх.

Очевидно, що наш Господь дозволив справі йти до свого повного кінця, щоб побачити, скористається чи ні хтось з Його послідовників нагодою стати слугою для всіх. Він почекав, доки вечеря була подана; потім, вставши з-за столу, зняв Свою верхню одежу, взяв миску та рушник і, підперезавшись, щоб не захляпатися водою, приступив до вмивання їхніх ніг.

Можемо уявити собі приголомшення апостолів, коли вони спостерігали за цією процедурою і бачили, як Господь переходив від ніг одного з них до ніг іншого, до ніг, які виступали з ложа, на якому вони напівлежали. Порядок вмивання ніг в той час відрізнявся від теперішнього. Воду лили з глечика тоненькою цівкою на ноги, які мили і споліскували. Миска була тільки для того, щоб зібрати брудну воду.

ГЛИБОКА ДУХОВНА ЛЕКЦІЯ ВЧИНКУ НАШОГО ГОСПОДА

Цей вчинок був відвертим докором їхній недбалості щодо вмивання ніг Йому і один одному. Вони всі мовчали, доки Він не підійшов до Св. Петра. Коли наш Господь зупинився перед ним, Св. Петро сказав: "Ти повік мені ніг не обмиєш!" Св. Петро мав надто велику пошану, щоб бажати собі, аби Господь був йому слугою. Він, більше, ніж деякі інші, мав природну рису тої сміливості або відваги, яка спонукала його промовити. Але Господь сказав йому: "Коли Я не вмию тебе, - ти не матимеш частки зо Мною" (Івана 13: 8). Св. Петро не зрозумів, як це вмивання може дати йому частку з Господом, однак з готовністю сказав: "Господи, - не самі мої ноги, а й руки та голову", - якщо це дає мені якусь особливу частку з Тобою. Господь відповів йому: "Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь". Я чиню все, що є необхідне. Що Я роблю, ви не розумієте тепер, але зрозумієте потім (Див. вірші 7-10).

Всім цим Господь давав глибокий духовний урок - що по природі ніхто не є гідний царства. Кожний потребує бути обмитим, очищеним, перш ніж може бути співучасником страждань, перш ніж може бути співспадкоємцем. Він повинен бути співучасником страждань, щоб стати членом Христа. Ісус сказав Своїм учням: ви стали свідками Моєї покори в цій справі, і тепер Я хочу сказати вам, що ви повинні мати таке відношення один до одного. Ви мали бути уважними навіть до найскромнішого з-посеред вас. Чи то шляхом вмивання Моїх ніг, чи ніг усіх решти, чи ще по-іншому ви повинні були зробити все, що необхідно, для відсвіження зібраних.

ВЧИНОК, А НЕ ВСТАНОВЛЕННЯ ОБРЯДУ

Ми повинні пам'ятати, що тогочасні умови були інші, ніж сьогодні. Оскільки носили сандалі, ноги забруднювались навіть після короткої подорожі і тому потребували відсвіження. Звичаєм було, що слуга мав вийти і зручно влаштувати гостей - не для незручності подорожнього, а для його подальшого відпочинку. Це була принизлива служба, яка дала Ісусу нагоду навчити Своїх апостолів лекції про необхідність покори для всіх членів тіла Христа.

Нам не є даний урок про запровадження формальної церемонії. Це була лише необхідність, якою Господь скористався, щоб дати урок покори. Сьогодні жодної такої потреби немає. Наші вулиці вимощені, ми носимо взуття, яке тісно зашнуровується і достатньо захищає ноги. Отже, немає жодної необхідності вмивати один одному ноги на прилюдних зібраннях, щоб прилюдно демонструвати вмивання ніг.

Ця подія дає нам урок покори, а також дала такий урок апостолам. Ми повинні бути щасливі чини­ти яку-небудь службу навіть для найменш помітного члена Хри­ста, яким би чином не прийшла нагода. В Святому Письмі немає жодного натяку на те, що вмивання ніг було коли-небудь чинене як обряд. Однак ми маємо деякі відомості, що вмивання ніг було звичаєм в Палестині. В 1 Тим. 5: 9-16 читаємо, що якщо овдовіла сестра вмивала ноги святим, - мається на увазі, що якщо вона показала таку вдачу, - то апостол Павло відстоює, що такою сестрою потрібно особливо опікуватись, бо вона виявила відданого і правдивого духа.

Але є деякі дуже добрі християни, які прийня­ли вмивання ніг як релігійний звичай. Ми не повинні аж надто картати їх, бо вони поступають згідно свого сумління. Швидше, ми повинні сказати їм, що доки вони ду­мають, що чинять Господню волю, то є праві, дотримуючись цього звичаю. Однак Святе Письмо згадує лише один цей випадок, де вмивання ніг було зроблене прилюдно, і тому дуже малоймовірно, щоб церква коли-небудь робила це прилюдно, крім згаданого випадку. Як заповідь "не вбивай" має глиб­ше значення, ніж вказівка не забирати життя іншому, так само вмивання ніг має глибше значення. Протягом всієї Своєї місії Ісус показував цю глибшу думку Своїм відношенням до інших. Він полегшував тягар і покращував стан тих, з ким спілкувався. Так само й ми повинні робити все, що в наших силах, для посвячених осіб, для членів тіла Христа.

НАША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОДИН ЗА ОДНОГО

Ця лекція навчає, що члени Христового тіла повинні взаємно пильно дбати про благополуччя один одного; берегти невинність один одного, святість, чистоту і допомагати один одному в доланні проб, спокус і перешкод цього теперішнього злого світу, які випливають з трьох джерел спокуси - світу, тіла і диявола. Лише тоді, коли ми розвиваємо різні чесноти Духа - покірливість, лагідність, терпеливість, братерську доброзичливість, любов - ми можемо сподіватись бути особливо помічними для інших, щоб допомагати їм приодягти ці прикраси характеру і чистоти життя і позбутися скверни світу і тіла.

Потрібне особливе вміння, яке б вчинило нас здібними допомагати один одному в цьому відношенні. Перш ніж ми можемо допомагати іншим очистити їхній життєвий шлях в кожній маленькій деталі, так щоб кожна думка, слово і вчинок були приведені до підпорядкування божественній волі, необхідно, щоб ми здобули досвід в цих напрямках. Лише тоді, коли ми розвиваємо чистоту думки, слова і діла в нашому власному житті, лише тоді, коли ми зодягаємось в різні чесноти Духа, ми можемо вмивати ноги святим.

Багато з тих, котрі б не сприйняли критики своєї поведінки, зробленої з добрим наміром, котрі б обурилися спробами з добрих намірів сприяти їхньому вищому рівню характеру, вважаючи це втручанням в їхні особисті справи, були б дуже податливими на вплив тієї ж особи, коли б вона звернулася до них з доказами правдивого посвячення і люблячої зацікавленості, показаними через виконання якоїсь принизливої послуги. Співчутливі особи мають більший успіх в допомозі різним членам тіла Христа усувати перешкоди і труднощі, які трапляються послідовникам Господа в теперішньому часі. О, вчімось, намагаймось і молімось, щоб ми могли бути дуже успішними в послуху вказівці Учителя: "Повинні й ви один одному ноги вмивати".

Як багато нагод ми маємо для заспокоєння, відсвіження, потіхи і допомоги один одному в деяких найскромніших справах повсякденності або ж в деяких неприємних обов'язках, випадках або пробах життя! Ми повинні служити один одному з любові, а не з простої формальності. Можемо бути певні, що будь-яка служба, вдала чи невдала, зроблена в любові, з бажанням зробити добро комусь з Господнього народу, має схвалення Голови Церкви.

Не втрачаймо жодної нагоди такого роду; пам'ятаймо приклад Учителя. Не просто приймаймо вигляд покори, але дійсно маймо цю чесноту характеру, яка зробить нас здатними робити послуги і служити всім, з ким ми маємо справу. Тоді всі ми будемо ще більше радіти цим привілеєм, коли знаходимо тих, які мають стати членами тіла Христа - Христом.