БІБЛІЙНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ВИРАЗУ “СПАСІННЯ”

Вищі критики та еволюціоністи натрапляють на великі труднощі у своєму наганні приховати від простих людей факт, що їхні теорії діаметрально протилежні усім вченням Святого Письма про спасіння людей. Ці сучасні філософи не люблять, щоб їх називали “недовірками”, “невіруючими”, а вважають за краще брати вірші з Біблії для своїх щотижневих намагань руйнувати віру. Коли б еволюціоністські теорії були правдиві, слово “спасіння” було би цілковито невідповідним. Коли б людство протягом шести тисяч років піднімалося від стану мавпи до людської досконалості і поступово мало би стати ангелами в процесі еволюції, тоді слово “спасіння” було б цілком недоречним у їхньому випадку. Людей радше треба було би залишити у спокої в їхньому славному просуванні вгору. Їм не потрібен жодний Спаситель, жодний Відкупитель, бо, згідно з цією теорією, людство ніколи не заблукало, ніколи не відпало від досконалості.
Натомість пропозиція Біблії зовсім протилежна до теорії Еволюції. Святе Письмо навчає, що людина створена досконалою і святою, на моральну подобу свого Творця. Вона стверджує, що Адам, знаходячись на випробуванні щодо того, чи його життя та милості триватимуть вічно, згрішив і був засуджений на смерть. Вона розповідає, що через Ісуса Бог подбав про повернення людства зі стану гріха та смерті, в який воно опустилося; що завданням Ісуса є передусім задоволення Справедливості; що Він помер, Справедливий за несправедливих, щоб грішники поєдналися з Богом через смерть Його Сина. Біблія навчає, що цей викупний процес, це спасіння людства від гріха та смерті вже почалося в тому, що Христос вже віддав Своє життя як ціну викупу, був звеличений і названий Спасителем, Життєдавцем світу.
Але світ ще не спасенний. Він лежить у лукавому. Сатана далі є “князем цього світу”. Гріх та смерть далі панують. Світ має тільки Божественну обітницю, дану Авраамові, про яку більшість людей навіть не знає. Ця обітниця, однак, є певною: у кінцевому підсумку Месія благословить всі племена землі; і щоб досягти цього спасіння, Він у своєму часі запровадить славне царювання праведності, Боже Царство під усіма небесами. Воно пануватиме; воно переможе; воно знищить гріх, смерть і все, що противиться Божественній праведності, та принесе користь людству. Ось так знання про Господа остаточно наповнить цілу землю (Іс. 11: 9), усяке коліно вклониться і усякий язик присягне Господу (Іс. 45: 23). Так прийде славна нагода спасіння через знання про Господа і Його волю (Єр. 31: 34).
У кого буде бажання чинити Божу волю, той матиме допомогу Відкупителя, щоб виховати праведний характер. Ця допомога полягатиме у піднятті з гріха та смерті (спасіння від них), а також з усіх супутніх жахливих розумових, моральних та фізичних недосконалостей. Це буде спасіння до життя, здоров’я та сили – розумової, моральної та фізичної. Земля також спасеться – відновиться від Божественного вироку, тобто “прокляття”. Більше не виступатиме піт на чолі від терня та будяччя, а земля дасть свій врожай і назветься “Господній Садком” (Зах. 8: 12; Іс. 51: 3). Земля є Божим підніжком, і Він зробить його славним (Іс. 60: 13).
Натомість перед цим спасінням людини, її земної домівки і майбутнього панування є інший етап, інший різновид спасіння. Перш ніж мати справу зі світом, Бог вибирає, кличе, притягує і напоумляє святий клас. Ті, які належать до нього, можуть із вірою сказати про себе, що вони спаслися, хоча їхнє спасіння насправді не відбудеться, доки вони не матимуть участі в Першому Воскресінні. Тепер вони, вважається, перейшли від смерті до життя, є Новими Створіннями, братами в Христі, Божими дітьми. У славний стан святі увійдуть при своїй переміні у воскресінні, коли будуть перенесені з людської природи та умов до духовної (небесної) природи та умов.
Остаточно буде два класи спасенних, два класи будуть врятовані від умов гріха та смерті, які зараз панують:
(1) Церква, яка зазнає зміни від земної до божественної природи (1 Кор. 15: 51-54).
(2) Охочі та слухняні зі світу, які під час тисячі років славного царювання Месії зазнають поступової зміни, та не до іншої природи, а від недосконалої до досконалої людської природи (Дії 3: 19-21).
Тим часом усі свідомо злі, неслухняні, тобто бунтівні, будуть цілковито знищені “Другою Смертю”, “немов звірина нерозумна” (2 Петр. 2: 12).

R5078 (1912 р.)