ЖИТТЄВІ ПРАВА СТАРОДАВНІХ ГІДНИХ

Право до життя є одна річ, а право до вічного життя є інша річ. Адам мав право до життя, яке було б вічним, якщо б він через послух довів, що він вартий жити вічно. Так і з стародавніми гідними; коли вони встануть з мертвих, то матимуть право жити, але лише через Посередника. Вони не матимуть своїх власних життєвих прав, бо нема жодних таких прав, крім тих, які визнані Отцем і справедливістю. Апостол Павло говорить нам, що стародавні гідні вже мають божественне схвалення. Але хоча вони догодили Богу, Він не дав їм вічного життя; і хоча вони будуть до вподоби Посереднику, Він не передасть їх Отцеві, справедливості, доки не закінчиться Тисячолітній вік.

Святе Письмо говорить також, що всі в Бога живуть (Луки 20: 38), бо з Його точки зору вони лише сплять (Див. 5 М. 31: 16; Ів. 11: 11 і т.д.). Не тільки стародавні гідні, але й решта світу в тому ж сенсі в Бога живе, хоча вони не були пораховані прийнятними для Нього. Він вчинив приготування для них через Посередника, але це приготування не буде закінчене, доки не закінчиться Тисячолітній вік. Стародавні гідні, схвалені Богом, отримали засвідчення, що вони "Богу догодили" в тому, що вони досягли мірила – досконалості намірів серця і послуху по мірі здатності. Хоча Він схвалив їх, вони все-таки не мали вічного життя, даного їм, ані будь-якого визнаного права на вічне життя.

Однак Бог вчинив приготування, через яке всі з Адамового роду будуть відкуплені і матимуть нагоду здобути вічне життя. Це приготування включатиме, звичайно, не лише стародавніх гідних, але й решту людства.

ЖИТТЯ ЧЕРЕЗ ПОСЕРЕДНИКА

Це вчинене Богом улаштування не є, однак, осторонь Посередника, бо тільки через Посередника людство, включаючи стародавніх гідних, отримає вічне життя. (Єдиним винятком в цієї справи Посередника є клас церкви, яка приходить до Отця через чинність Христа як її Заступника.) Тому стародавні гідні не можуть прийти яким-небудь іншим шляхом. Вони повинні бути визнані Отцем через Посередника; бо оскільки вони не є співспадкоємцями з Христом, вони повинні входити в інший клас, на протязі періоду, в якому Посередник буде діяти з світом в цілому. Процес діяльності з світом в цілому буде продовжуватися, і доки не скінчиться Тисячоліття, Христос не передасть нікого з них Отцеві.

Господь Єгова уклав план, за допомогою якого Він, через Свого Сина, може мати справу з людством. Цей план полягає в тому, що "Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові" (Івана 5: 22). Тому Отець не судив стародавніх гідних без Свого Сина. Але вони можуть сподіватися благословення в Божий власний час і пору – в "свій час" – коли Месія візьме Свою владу і почне Своє правління; і особливо в кінці цього правління, коли Син передасть царство Отцеві (1 Кор. 15: 24).

Бог не займається цією справою благословення світу, а залишає всю її для великого Месії, Який буде їхнім Посередником, їхнім великим Первосвящеником, чинячи примирення, посередництво. Коли посередництво, приготоване перед закладинами світу, буде завершене, це буде задовільняючим для стародавніх гідних, котрі будуть "володарями по цілій землі", а також для людства в цілому.

СТАРОДАВНІ ГІДНІ ПІД ПОСЕРЕДНИКОМ

Питання, чи стародавні гідні матимуть життєві права, коли вийдуть, можна розглядати з різних точок зору. Згідно з вченнями Святого письма, кожний, хто є досконалий, є гідний вічного життя. Ми розуміємо, що Святе Письмо навчає, що стародавні гідні вийдуть з гробу досконалими, не маючи ні в чому недостачі. Тоді ми були б схильні говорити, що, будучи досконалими, вони підпадають під божественне улаштування, що кожен, хто досконалий, житиме. Але ми повинні пам'ятати, що Бог є Суддею всіх (Євр. 12: 23). Однак, навіть наскільки це стосується стародавніх гідних, вони на протязі Тисячолітнього віку не матимуть справи безпосередньо з Богом. Особисто вони будуть готові до такої діяльності; але Бог в Своїй мудрості вважав відповідним мати справу з ними через Відкупителя, Пророка і Учителя, Священика, Посередника цілого світу людства. А оскільки цілий світ людства не є готовий, щоб бути переданим Отцеві, стародавні гідні повинні чекати, доки решта буде передана в руки Отця, Великого Судді всіх.

В кінці Тисячоліття цілий світ досконалого людства буде повернений Отцеві (1 Кор. 15: 24). Як тільки Він прийме їх, вони опиняться в тому ж становищі, в якому був Адам, коли він був досконалий. Але як Адама потрібно було випробувати, так і цілий світ людства буде випробуваний в такому ж стані досконалості, в якому був Адам. Божественна справедливість повинна випробувати, чи вони гідні вічного життя, перш ніж воно буде дароване їм.

ДРУГИЙ РАНГ ПРАЦІ СПАСІННЯ

Різні вирази про стародавніх гідних справляють враження, що, завдяки їхньому добровільному шляху, вони досягли рівня, де були до вподоби Богу. І апостол Павло говорить, що ці стародавні гідні всі повмирали за вірою, не отримавши благословення вічного життя, тому що Бог мав дещо краще для нас, церкви, щоб вони не без нас досконалість одержали (Євр. 11: 13, 39, 40). Іншими словами, хоча вони отримали засвідчення, що вони подобаються Богу, вони не повинні займати першого рангу в праці спасіння, а другий. Вони не можуть отримати свого благословення, своєї досконалості, доки, в виконанні божественного плану, Месія не візьме Свого царства і Його наречена не буде вдосконалена. Тоді вони одержать свої реституційні благословення.

Факт, що апостол говорить також, що стародавні гідні бажали "кращого воскресіння", дає зрозуміти, що воскресіння, дане їм, буде кращим, ніж воскресіння, дане решті людства, і що вони будуть гідні отримати досконалість життя в момент, коли першими вийдуть із гробу, тоді як воскресіння інших буде поступовим, після того, як вони вийдуть. "Авраам, Ісак і Яків і всі пророки" – всі стародавні гідні – будуть підняті з смерті повністю відновленими до людської досконалості; і не потребуватимуть, як решта людства, "воскресіння через суд", довжиною тисячу років.

Стародавні гідні повернуться в точно такому самому стані, в якому був Адам перед упадком; але вони матимуть перевагу більшого досвіду, ніж мав він. Адам був досконалим; вони будуть досконалі. Адам не мав жодного досвіду гріха; вони мали великий досвід гріха. Ці досвіди схиляли до розвитку характеру; іншими словами, вони привели до схвальної наполегливості щодо праведності; проба, яка прийшла на них, була, щоб продемонструвати їхню слухняність Богу, їхню відданість Його волі. Щоб втримати цю відданість, багато з них віддали своє життя.

Хоча ці стародавні гідні не матимуть ані частки, ані наділу в духовному царстві, тому що вони не були покликані до нього (цей високий, або "небесний поклик" не був можливий до того, як наш Господь Ісус склав викуп), однак вони займуть становище, вище від світу, підтвердивши свою віру і любов на протязі панування зла таким способом, який схвалює Бог. Таким чином вони були приготовані і довели, що гідні бути земними правителями і представниками духовного царства. В гармонії з цим пророк Давид написав, як звертання до Христа: "Замість [далі вважатися за] батьків Твоїх, [вони] будуть сини Твої, – їх по цілій землі Ти поставиш володарями [головними, провідниками]" (Пс. 45: 17).

Воскресіння цих стародавніх гідних буде також "кращим", ніж воскресіння решти людства, в тому, що вони були суворо випробувані протягом свого життя і отримали "засвідчення вірою" і осягнуть нагороду цієї вірності. Вони будуть досконалими людьми, маючи повністю відновленим все, що було втрачене в Адамі, – розумову і моральну подобу Бога і досконалість фізичних можливостей.

ЕЛЕМЕНТИ РОЗВИТКУ ХАРАКТЕРУ

Якщо ці гідні минулого мали великий досвід гріха і довели свою вірність тим, що залишились вірними Богу аж до смерті, то чому вони не повинні отримати життєвих прав, а також досконалості життя відразу? Чому б вони мали чекати до кінця Тисячолітнього віку на визнання Єгови, замість того, щоб отримати це на початку? Відповіддю є, що Бог включив цілий світ в посередницьку працю Месії, як Він включив всю церкву в працю приготування царського священства через великого Заступника, Відкупителя; а посередницька праця буде продовжуватися протягом тисячі років. Тому всі, хто підпадає під цю працю, будуть зобов'язані чекати на кінець цієї епохи, перш ніж буде здійснене визнання кого-небудь з них.

Стародавні гідні "були засвідчені, що Богові вони догодили". Вони догодили Йому тим, що, встановивши, яка є Божа воля, вони починали її виконувати, навіть перед тим, як Він передав їм її у вигляді закону, обов'язку, навіть перед тим, як Він міг вимагати від них слухатися Його і обіцяв їм вічне життя за їхній послух. Авраам, один з цих мужів, показав свою віру в Бога, хоча в світі ще не було ніякого завершеного відкуплення. Христос ще не прийшов. І хоча Авраам не був на випробуванні життя або смерті, Бог дарував йому свою ласку і проголосив, що він Йому догодив. Він і всі ці стародавні гідні отримають це воскресіння до людської досконалості. Але оскільки людська досконалість – для світу людства – приходитиме лише під посередницьким пануванням Христа, стародавні гідні не можуть бути приведені до Отця, доки не закінчиться Тисячолітній вік.

Отже, вони не матимуть життя в його найповнішому сенсі до часу, коли при закінченні Тисячолітнього віку царство буде передане Отцеві. Те, що вони матимуть тим часом – протягом тисячолітнього періоду – буде досконалість людської природи і всі благословення, які Бог забезпечив людям через великого Посередника.

МІЦНО ЗАСНОВАНИЙ ХАРАКТЕР Є ОБОВ'ЯЗКОВИЙ

Якщо досконалість організму творить характер, то в цьому відношенні Адам був досконалий. Він був створений досконалим розумово і тілесно. Його розум був на образ Божий; не було жодної вади, жодної переваги для гріха, а протилежність до нього; він високо оцінював праведність і мав схильність до неї; він був такою доброю людиною, бо його так створив Бог.

В іншому сенсі Адам ніколи не мав досконалого характеру, тобто він не мав характеру розвинутого, випробуваного і перевіреного. Бог випробував Адама, і через свою недосвідченість він упав, хоча його характер був добрий, а його організм досконалий. Він вхибив в найпершому пункті своєї проби. Отож ми хотіли б знати, яким чином стародавні гідні отримали випробування, яке складало б повну перевірку характеру. Коли ми вивчаємо записи про цих людей, то бачимо, що вони виявили велику віру і що вони перенесли деякі суворі проби і випробування їхньої відданості Богу і довір'я до Нього. Тоді нас не дивує, що про них було дане свідчення, що вони догодили Богу. Це запевнює нас, що вони мали значно розвинутий характер. Бог мусив бачити, що їхні серця були дуже лояльними, інакше Він ніколи б не вважав їх гідними кращого воскресіння. Однак ми віримо, що їм буде потрібний додатковий досвід і випробування.

Ці стародавні гідні не були сплоджені з Святого Духа, як є церква; але нам відомо, що "потому" Бог "виллє Духа Свого на кожне тіло" (Йоіл. 3: 1; Дії 2: 17). Стародавні гідні жили перед часом злиття Святого Духа, тому, якщо вони отримають якусь міру цього благословення, яке приходить на "кожне тіло", це мусить бути в майбутньому, і давання їм Святого Духа матиме багато до справи з встановленням, утвердженням, кристалізацією їхніх вже досконалих характерів. Вони будуть приведені до більшого знання і, вже перенісши суворі випробування і довівши свою повну серцеву відданість, вони навчаться, як вживати свої таланти і сили в найповнішій відповідності з божественною волею.

Хоча цей клас буде смертним, а тому може вмерти, це майже неприпустимо, щоб хто-небудь з них не був відповідний для вічного життя. Люди, які встояли в критичних випробуваннях в умовах неуцтва і забобонів, які перетерпіли спокусу від світу, тіла і противника і в таких обставинах довели відданість, збережуть (і це єдине розумне припущення) свою досконалість в більш сприятливих умовах Тисячолітнього віку.

Неправдоподібно, щоб вони чинили помилки, але якщо б після пробудження вони хоч на мить були передані Єгові і, як в випадку Адама, найменший недолік означав би смерть, то ми можемо бачити, що їхнє становище було б набагато менш сприятливим, ніж під розпорядженням Нової Угоди на протязі Тисячолітнього царювання Христа. Це є дуже милостиве розпорядження для їхніх найкращих інтересів, бо будь-яка помилка, яка може статись, була б покрита Христовим посередництвом і не привела б їх під присуд смерті.

Історія деяких з цих стародавніх гідних є небагатослівною і не завжди дає зрозуміти, що вони були "переможцями" в тому сенсі, в якому повинна бути церква. Візьмемо, наприклад, випадок Самсона, котрий згаданий як один з стародавніх гідних. Останнє, що ми читаємо про Самсона, який перебував в руках филистимлян, є те, що він далі був вірний Богу і молився про нагоду послужити Божій справі; Господь задовольнив його молитву, дозволивши штовхнути стовпи будівлі, в якій він розважав филистимлян; це були серединні стовпи, на яких стояв будинок, і при їх падінні разом з Самсоном було вбито більш, ніж три тисячі ворогів ізраїльтян.

Виглядає, що віра була головним елементом характеру, який розвинувся в досвідах Самсона. Ми не знаємо, як багато терпеливості, довготерпеливості, братерської доброзичливості, лагідності, покори і т.п. було розвинуто в його характері; про це нічого не сказано, і ми не маємо основи для припущення, що Самсон був дуже лагідним чоловіком. Справді, ми ніде не маємо думки про лагідність і покору як його риси характеру. Вбивство тисячі чоловіків ослячою щелепою, а також інші його досвіди, здається, не показують цього.

Тому ми розсудливо можемо припустити, що хоча Самсон буде привернений до цілковито досконалого стану і під сприятливими оточуючими обставинами Тисячолітнього віку, там, мабуть, будуть досвіди в житі, з якими він ніколи не стикався, і які будуть такими новими для нього, що він, можливо, буде в небезпеці допускати помилки. Безперечно, в днях благословення "на всяке тіло" йому потрібно буде багато чого навчитися стосовно речей Духа Божого.

Підсумовуючи, ми сказали б, що стародавні гідні не прийдуть до дійсної і особистої спорідненості з Богом, щоб бути визнаними гідними вічного життя, доки не завершиться Тисячолітній вік, тому що цей вік встановлений саме для особливої мети визначення, хто з усього людства може мати вічне життя – окрім духовно-сплоджених теперішнього часу. При завершенні Тисячолітнього віку, коли всі люди досягнуть досконалості існування, вони будуть випробувані Отцем на рахунок того, чи вони гідні, чи не гідні вічного життя – саме так, як Адам: котрий, втішаючись досконалістю, був випробуваний, гідний чи не гідний він, щоб його життя було вчинене вічним.

Оскільки стародавні гідні будуть частиною світу під розпорядженням Нової Угоди, то з цього випливає, що вони не матимуть рішення божественного суду, божественної справедливості стосовно того, чи гідні вони вічного життя, доки не закінчиться Тисячолітній вік, доки не завершиться проба в кінці цього віку, яка принесе їм, як і всім іншим, які будуть вірні, велику нагороду вічного життя.