ЮДЕЙКА, ПОВЕРНЕНА ДО ЖИТТЯ
Марка 5: 21-24; 5: 35-43

“І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: «Таліта, кумі», що значить: «Дівчатко, кажу тобі встань!»” (вірш 41).

Коли Ісус та апостоли повернулися до околиць Капернаума, на них вже чекав народ, а особливо Яір – один зі старшин синагоги. Він прийшов і впав до ніг Ісуса у великій недолі, благаючи Його прийти і уздоровити його малу доньку, яка лежала при смерті. Коли вони вирушили до дому Яіра, за ними пішов натовп, юрмлячись та сповільнюючи ходу. Тим часом прибув посланець із дому Яіра, розповідаючи, що дитина вже мертва. Та Ісус промовив до батька: “Не лякайсь, тільки віруй!”.
Натовп позостався, а троє апостолів, Петро, Яків та Іван, пішли з Ісусом та Яіром. Коли вони прибули, то побачили велику метушню, яка за звичаєм супроводжувалася плачем та голосінням. Ісус здивував плакальників, кажучи, щоб вони не голосили, бо дитина не мертва, а спить. Що це означало? Чи ж Великий Учитель кривив душею? Так само Він сказав був про Свого приятеля Лазаря: “Лазар заснув”, – а тоді пояснив, що той помер. Як ми маємо зрозуміти ці слова? А як же факти? Що ж було насправді?

“БО ВСІ В НЬОГО ЖИВУТЬ”

Ключ до всієї справи поданий у словах нашого Господа до садукеїв – класу, який заперечував будь-яке воскресіння або майбутнє життя. Садукеї поставили Ісусові запитання про жінку, яка мала сім чоловіків і які повмирали один за одним. Цим запитанням вони думали насміятися з вчення Ісуса про воскресіння мертвих, та наш Господь відповів: “Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили”.
Далі Ісус навів їм доказ того, що мертві насправді не є такими ж мертвими, як тварини, тому що Бог у Своєму Плані подбав про воскресіння людства зі стану смерті, та зовсім не подбав про воскресіння тварин. Задум щодо воскресіння людини полягав у тому, що Бог подбає про Відкупителя, щоб задовольнити вимоги Божественної Справедливості щодо Адама та всього його роду. Той стане Великим Визволителем і, встановлюючи Своє Месіанське Царство, звільнить усе людство від влади смерті.
З такого погляду, з Божого погляду, жодна людська істота не є мертвою в тому значенні, що вона загинула, немов тварина. Царство Месії дозволить людям прокинутися, і тоді всі матимуть найповнішу можливість прийти до знання про Божий характер і про Його волю для них. Усі отримають допомогу, щоб повернутися до згоди з Богом, якщо в них буде таке бажання, і в такий спосіб знову досягти досконалості життя, втраченої через неслухняність. Власне, з огляду на цей Божественний намір – пробудження мертвих, Ісус говорив про смерть як про “сон”, як про час відпочинку, спокою, несвідомості.
Про це засвідчили сказані до садукеїв слова Ісуса про те, що Бог промовляв до Мойсея біля палаючого куща: “Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів”. Ісус наголосив на тому, що Бог не каже про Себе, що Він є Богом тих, хто зовсім загинув, знищений, як тварина. Цей вираз, отже, означає, судячи зі всіх Писань, що буде воскресіння мертвих і що людство загально просто спить, чекаючи на Царство Месії та на ранок пробудження, ранок кращого дня, в якому праведність запанує і в якому Месія буде Великим Царем.
Та сама думка про сон мертвих міститься в усій Біблії. Читаємо, наприклад, що Авраам “прилучився до своєї рідні”; “І, промовивши це, він [Степан] спочив” (Дії 7: 60). Св. Павло ствердив, що Церква “поснула”, але деяким її членам, які житимуть у кінці віку, при другому приході Христа, не потрібно буде “спати”, а замість цього вони “переміняться раптом, як оком змигнути” (1 Кор. 15: 52). Ще він згадує тих, які “поснули в Ісусі” (Хом.). Образно кажучи, добрі і погані сплять в Ісусі, бо все, що Бог передбачив для їхнього пробудження, міститься в Ісусовій праці Відкуплення та Реституції і можливе завдяки їй (Дії 3: 19-21).
Не подумайте, що вони сплять у небі. Ні, добрі і погані просто сплять. Наприклад, вираз, що Авраам “прилучився до своєї рідні”, показує нам два класи: Авраама, Божого приятеля, і його рідню, язичників. Крім того, небеса – це не місце для спання, а місце енергійної діяльності та життя. Також ми не можемо уявити собі людство, яке би спало в католицькому чистилищі чи в протестантському пеклі вічних мук.
Удаючись до Біблії за відповіддю на запитання, де вони сплять, ми чуємо натхненні слова: “І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться” (Дан. 12: 2). Справді: “Порох до пороху”, – як сказав Бог на початку до батька Адама, який отримав вирок і через якого ми успадкували нашу частку: “проклята через тебе земля”, “тернину й осот вона буде родити тобі” (1 М. 3: 17-19). Ось так Бог подбав для Адама та для його сім’ї про відкуплення від влади смерті та визволення з гробу силою воскресіння. Про це Ісус сказав: “Я воскресіння й життя”. Церква першою з-посеред людства отримає вічне життя. Їй буде дана частка з Ісусом у Його воскресінні до слави, честі та безсмертя як Його Нареченої, Співспадкоємиці під Його головуванням. Тоді, як сказав апостол, прийде черга людства, “кожного у своєму порядку”.

“І ВОНИ НАСМІХАЛИСЯ З НЬОГО”

Ісус виразно наголосив на тому, що дівча спить, щоб закарбувати великий урок: смерть не є кінцем усього, навіть якщо так здається. Пробудження, яке мало прийти через Нього, мало бути уроком та ілюстрацією Божественної сили, яка буде задіяна до всього роду під час Месіанського Царства. Ісус запевнив: “Всі, хто в гробах, Його [Людського Сина] голос почують, і повиходять”. Цей вираз стосується не лише Церкви святих, яка вийде першою, маючи частку в Першому Воскресінні, випробування та труднощі якої залишаться в минулому і яка отримає печать Божественного схвалення. Обітниця вийти стосується також решти людства. Усі, за винятком духовно зачатих, повиходять під час другого, тобто загального, воскресіння, яке включатиме майже все людство: не тільки цивілізованих, але й язичників.
Світ повиходить, як сказав Ісус, щоб мати воскресіння, тобто поступове підняття, до досконалості, до всього, втраченого в Едені й відкупленого на Голгофі. Та пробудження буде тільки підготовчим кроком. Воно настане миттєво, однак подальше підняття до розумової, моральної та фізичної досконалості буде поступовою працею, для якої виділено тисячу років і під час якої особі потрібно буде співпрацювати заради поступу та навчання в праведності. Це воскресіння людства Ісус загально назвав “воскресінням суду”, воскресінням через картання, випробування та труднощі. Хто свідомо відкине Господа і Його шлях, той помре Другою Смертю, з якої не буде воскресіння. Христос помер раз за всіх і, згідно з Писанням, більше не вмиратиме.
Не забуваймо про те, що чудеса нашого Господа були лише ілюстраціями великої праці, яку Він незабаром виконуватиме у всесвітньому, велетенському масштабі – силою та впливом Свого Царства. Він та Церква, духовні істоти, звичайно, будуть невидимими для людей, і через земні Знаряддя поступово знімуть великий тягар хвороб, смутку, болю та смерті, так що в кінці тисячолітнього царювання Месії всі охочі та слухняні досягнуть повної людської досконалості, а земля тим часом “зацвіте, мов троянда” і як підніжок Господа стане славною.

R5059 (1912 р.)