ЛЕГІОН ДЕМОНІВ
Марка 4: 35; 5: 20
“Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів” (Пс. 46: 2, 3).
Вступна частина нинішньої лекції є розповіддю про бурхливий вітер на Галілейському морі. Ісус, втомлений навчанням та зціленнями, під час яких із Нього виходила життєва сила, щоб дати людям полегшення, сів до одного з човнів, з якого учні раніше ловили рибу і який далі був їхнім. Він збирався переплисти озеро, щоб там якийсь час перепочити та набратися сил. Умостившись на кормі на м’якій підстилці, Учитель одразу заснув. Несподівано здійнялася сильна буря, яка налякала навіть тих, хто звик до таких сцен. Вітер налягав і хвилі переливалися через краї човна. Опинившись в небезпеці, не встигаючи вичерпувати воду, учні дивувалися, що Учитель спить, наче нічого не діється. Підійшовши до Нього і розбудивши Його, вони проказали: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?”. Звівшись, Він докорив вітрові, наказавши: “Мовчи, перестань!”. І негайно “тиша велика настала”.
Ця подія стала цінним уроком для апостолів, показуючи, як могутня сила Бога діяла через Учителя. Та сама лекція є для нас сьогодні. Часом життєві бурі переходять над нами, над братами і над усім домом віри, наражаючи на небезпеку, коли здається, що нас здолає відчай. Тоді настає пора проявити віру в Того, Хто сказав: “Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе”. Настає пора пригадати слова Учителя: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Хто вірою здатний вхопитися Господа, той здобуде великий мир. Великий спокій увійде в його серце і буде в усіх його справах. Тоді він зможе пригадати собі обітницю Учителя, що “тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре” (Рим. 8: 28).
Заголовний вірш цього дослідження звертає нашу увагу на іншу бурю. Він змальовує велику бурю утиску, яка в кінці цього Віку несподівано вибухне над усім світом і в якій “Вавилон великий, мати блудниць” (Хом.), немов “великий камінь, як жорно, буде кинений до моря”. Про цей самий “час утиску” в деяких віршах Писання сказано як про “вихор”, як про наслідок відпущення “чотирьох земних вітрів”, стриманих до того часу (Об. 17: 5; 18: 21; Єр. 25: 32; Об. 7: 1).
Далі цей утиск символічно показаний як “вогонь”, який спалить не тільки землю (символ організованого суспільства), але й небеса (символ церковництва). Цей символічний вогонь, велике полум’я анархії, перетворить теперішні інституції на “порох”. На руїнах, на поросі розбитих надій та прагнень суспільства (політичних, наукових та релігійних) постане славне Царство Месії, щоб благословити світ. Буде так, як пророковано: “І прийде Бажаний всіма народами”. Цього справді бажають усі народи, хоча не розуміють, як їхні бажання можуть виконатися шляхом Божественного втручання через Царство Месії.
Наш вірш змальовує грядущий “час утиску” як велику “бурю”, яка цілковито усуне, тобто змінить, землю, теперішню громадську будівлю, і переставить “гори”, царства теперішнього часу, у море анархії. Божий народ частково матиме відношення до усіх цих утисків, але він не повинен боятися, розуміючи, що Бог тримає все під контролем. “Коли мене лишають всі, уся моя надія – Він”. Навіть якщо вони опиняться з іншими у великому нещасті, ці лиха не зможуть вдертися до їхнього серця. Їх супроводжуватиме віра в Бога та в славні обітниці Його Слова, і вона берегтиме їх у мирі.
“І ДОЗВОЛИВ ВІН ЇМ”
У заголовку ми пов’язали це дослідження з демонами, оскільки Святе Письмо дає зрозуміти, що демони будуть значною мірою причетні до розпалювання великого “часу утиску” та невдоволення, яким завершиться цей Вік, і буде встановлене Царство Месії.
На другому боці озера, коли вони пристали до берега, один чоловік, побачивши їх здалека, прибіг до них. Він був одержимий, тобто над ним захопили владу (підкорили його) демони, злі ангели, про яких згадують св. Юда (Юд. 1: 6) та св. Петро (2 Петр. 2: 4). Це були ангели, які визнали Ісуса і устами чоловіка промовили: “Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене”. Такою була відповідь злих духів, коли Ісус наказав їм вийти з нього. Бувало так, що когось опанував не лише один демон, а багато, легіон.
Демони розуміли, що вони повинні коритися наказам Ісуса, і вимагали дозволити їм увійти у свиней – заволодіти ними. У цьому дослідженні ми не маємо місця для пояснення з Біблії того, як деякі ангели покинули первісну досконалість та єдність із Богом, чому вони намагалися захопити контроль над людством і спілкуватися з ним через медіумів, і чому вони видають себе за мертвих. Та оскільки багато хто сьогодні перебуває під тим чи іншим впливом демонізму – спіритизму, ми на прохання вишлемо додаткову інформацію поштовою листівкою.
Ісус дозволив демонам те, про що вони просили – перейти з чоловіка у свиней, яких налічувалося близько 2000. Свині, як і чоловік, збожеволіли від незвичайного зовнішнього впливу, який заволодів їхнім розумом. Вони у нестямі кинулися з кручі в море і втопилися. Тим часом чоловік, звільнений від їхньої влади, повернувся до свого розуму і славив Бога за своє звільнення. Він хотів іти з Ісусом, щоб стати одним із Його учнів і проповідувати іншим про велике визволення, якого зазнав, та розповісти їм про ще один доказ того, що Ісус – Месія. Та це, на думку Ісуса, не відповідало волі Отця, і Він відмовився від його товариства, порадивши тому вернутися додому і розповісти своїм приятелям про великі речі, які Господь зробив для нього.
Так він і учинив. Люди з усіх околиць, які знали його як божевільного і опанованого демонами, дивувалися з його одужання і запам’ятали, що його зцілив Ісус. Особи, знайомі з такими речами, твердять, що приблизно половина усіх мешканців притулків для божевільних, не маючи якихось фізіологічних захворювань мозку, опанована злими духами, демонами. На жаль, ми з усіх сторін бачимо докази, що ці злі духи готують шлях для великого нападу на людство.
Сьогодні спіритизм під назвою “Парапсихологічні Явища” вивчають деякі найбільш відомі професори коледжів. Вони, як і інші спірити, зазнають обману, думаючи, що різні прояви, з якими вони стикаються, походять з боку їхніх мертвих земних приятелів. Тільки Біблія робить цю річ цілковито виразною. Вона запевняє нас, що мертві не мають ніякої можливості спілкуватися і що всі такі спілкування походять від демонів, які не збираються казати, ким вони є, бо коли б вони це зробили, людство було б дуже обережним щодо них. Тому вони, намагаючись бути в тісному контакті з людством, різним чином вдають і уособлюють мертвих.
Гіпнотизм, а також сам гіпноз, здатність сприймати звуки, які є за межами чутності, і ясновидіння – все це частини одного і того ж обману.
R5058 (1912 р.)