“БОРОТИСЬ ЗА ВІРУ”

“Я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим” (Юди 1: 3).

Святе Письмо засуджує боротьбу з самолюбних мотивів – боротьбу за місце, за владу, за своїх друзів проти чужих друзів, за власні ідеали проти ідеалів інших. Річ у тому, що той, хто так бореться, ніколи не увійде в Царство, бо такий сварливий дух свідчить про поганий стан, погану вдачу.
Щоправда, одна річ – бути звабленим у щось, помилятись, і зовсім інша – боротися самолюбно. Серед Господнього народу, навіть за днів апостолів, інколи була тенденція боротися радше один з одним, ніж з дияволом чи з духом світу та слабостями в собі. Ділянки руйнівності та войовничості в мозку, які б мали стати християнину-воїну в пригоді, якщо їх задіяти проти власних слабостей та вад, є відверто шкідливими, якщо він, ігноруючи власні слабості, починає боротися тільки з братами – часто в дріб’язкових речах або в справах, важливість яких перебільшує через сварливого духа. Такі особи повинні пам’ятати біблійний вислів: “Хто панує над собою самим, ліпший від завойовника міста” (Притч. 16: 32).
Апостол Павло засуджує таке хибне використання християнської енергії, яке “гризе та їсть” один одного, перестерігаючи проти нього, бо воно веде до руйнування всього духовного серед Господнього народу. Не подумайте, що апостол радив млявість стосовно важливих принципів Божественного Об’явлення, адже він сам завжди виявляв рішучість у боротьбі за праведність. Пригадуємо, як він докорив одному з апостолів, старшому, ніж він сам, у християнській вірі: “Відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд”.

БОРОТЬБА, ГІДНА ПОХВАЛИ

Хоча весь Господній народ повинен остерігатися духа боротьби, пильно стежачи, щоб жодну річ не робити уразливим та уїдливим чином, а проявляти терпеливість, довготерпіння, братню доброзичливість, любов, цей народ як Нові Створіння, духовно зачаті, постановив ходити за Духом, і тому повинен постійно усвідомлювати цей факт і пильнувати, щоб завжди ходити в згоді з духом Правди. Наш вірш говорить про боротьбу, яка не тільки правильна, але й обов’язкова для всіх, хто ходить таким чином. Вони повинні “боротись за віру”, за Боже Слово, за обітниці, які Бог дав, за добрі речі, які Він влаштував.
Потреба в такій поведінці виникає з факту, що світ не є приятелем благодаті і, відповідно, не є приятелем Божого народу. Самолюбство, яке є духом цього світу, перебуває на боці, протилежному до Святого Духа любові, а наші власні самолюбні інтереси в цілому співпадають з інтересами світу. Зрозуміло, ніхто не може належним чином боротися за віру, якщо він має самолюбні мотиви, бо “віра, раз дана святим”, заперечує такі мотиви і негайно засуджує. Господь дозволив, щоб світ, а особливо злі духи у світі, ставились до Його справи байдуже і атакували її. Одна з причин цього полягає в тому, що Він хоче, щоб Його народом була “мала черідка” тих, які випробувані, які мають характер. Характер означає таку твердість цілі та намірів, що особа буде боротися “доброю боротьбою” (Кул.) проти всякого впливу, який намагається відвести від Господнього Слова і Господніх братів.
Світ і його теорії протистоять святим, тому ми повинні боротися з егоїстичними людськими та диявольськими задумами, які переважають сьогодні. Хтось може бути завзятим у релігійних справах і “наполегливо боротися ” (WBT), проте така поведінка не буде боротьбою “за віру, раз дану святим”. Можна боротися за якусь власну улюблену теорію, а не за ті принципи праведності, які прищеплює Біблія.
Часом переконування один одного в біблійних питаннях може здатися боротьбою за віру, однак справжнім мотивом може бути пиха. Пиха – частина самолюбства, тому боротьба за власні переконання може бути розвитком пихи. Боротьба, яку схвалює Бог, є щирим бажанням дізнатися про те, чого навчає Боже Слово. Ми не повинні боротися, вживаючи язик на зло, ані говорити образливо. У всій нашій боротьбі ми повинні проявляти плоди Святого Духа – лагідність, братню доброзичливість, любов. Отже, властива боротьба не буде послуговуватися гнівом, ненавистю, злістю або суперечками.

R5056 (1912 р.)