ЦАРСТВО ЯК ПРЕДМЕТ БАЖАНЬ
Матвія 13: 44-53

“Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться” (Матвія 6: 33).
Перед нами ще одна цінна лекція Великого Учителя про Його Царство. Притчі про “Захований у полі скарб” і “Дорогоцінну перлину” змальовують нам велику вартість Царства Слави, яке остаточно має бути встановлене між людьми, щоб благословити світ. Притчі також показують уроки того, скільки коштуватиме здобуття частки, здобуття місця в цьому Царстві. Третя притча нашої лекції стосується Царства в зародку: притча про “Невід, у море закинений” змальовує стан теперішнього віку, в якому відбувається пошук і збирання через Господнє провидіння вибраних, класу Царства, Нареченої.

“ЗАХОВАНИЙ У ПОЛІ СКАРБ”

Оскільки ця притча була однією з тих, які Ісус не пояснив Своєму народові, нам залишається самим проаналізувати її зміст під проводом Святого Духа і світла, яке проливають на неї інші вірші Писання. Дійсно, може бути більш ніж одне правильне її застосування. Наприклад, ми могли б застосувати цю притчу до нашого Господа Ісуса і сказати, що Він купив увесь світ ціною всього, що мав; що Він купив світ задля “скарбу”, який той містив, і що цей скарб міг складатися з багатьох скарбів різної вартості, наприклад, Церкви, класу Нареченої, особливого Господнього “скарбу”, тих зі світу, хто остаточно прийме Месіанське Царство і матиме з нього благословення.
Та ми вважаємо за краще думати, що Великий Учитель мав на увазі зовсім не Себе, а тих, кого Він навчав. Завдяки Його угоді жертви Царство вже було обіцяне Йому, і Він, своєю чергою, запрошував у імені Отця тих, хто мав вуха, щоб слухати, і серце, здатне цінувати, стати членами класу Його Нареченої – членами класу Його Царства.
Він радить їм дивитись на Царство за посередництвом цієї притчі. Припустимо, що під час подорожі вони дізналися, що продається поле за відповідну ціну, і вони, оглядаючи його, виявили в ньому великий скарб. Цим скарбом міг бути дуже добрий ґрунт, надзвичайно придатний для їхніх потреб, або ж він міг містити жилу цінного металу чи гроші, заховані багато століть тому і забуті, які тепер належали власнику поля не більше, ніж тому, хто міг їх знайти. У такому випадку, підказує притча, будь-яка особа, навіть пересічного розуму, була б готова інвестувати все, що в неї є, щоб набути права власності.
Так само Учитель звертався до тих, хто Його чув, і до тих із нас, хто приймає Його слова зараз, що Він знає про Великий Скарб, Цінний Скарб, який можна здобути тільки витративши на нього багато енергії та інвестувавши все, що ми маємо вартісного. Великим Скарбом є участь у Месіанському Царстві. Через прийняття умов учнівства ми можемо стати не тільки синами Бога, але й, як Його діти, спадкоємцями Бога і спадкоємцями з Ісусом Христом, нашим Господом, Його небесної спадщини. Спадщина є тією самою, яка обіцяна Насінню Авраама, якою ми зацікавилися і в якій маємо частку не тому, що є дійсним насінням Авраама та дійсними спадкоємцями Царства, а тому, що стаємось Нареченою та Співспадкоємицею Месії.
Якщо згадати, скільки потрібно вкласти часу та енергії і видати грошей та впливу, щоб здобути якусь малу, незначну земну почесть світської популярності та слави, а згодом усвідомити, що вона триватиме щонайбільше декілька років і в кращому випадку виявиться незадовільною, тоді ми здатні краще оцінити славу, честь та безсмертя, яке Бог зберіг для “покликаних і вибраних, і вірних”, для Нареченої, Дружини Агнця.

“ДОРОГОЦІННА ПЕРЛИНА”

За днів нашого Спасителя перлини були серед найдорогоцінніших та найбажаніших коштовностей, і чим більшою та досконалішою була перлина, тим більшою була її вартість. Великий Учитель використав цю знану всім річ як основу для лекції про цінність Царства. Купець з притчі знайшов Перлину, настільки виняткову порівняно з усіма іншими перлинами, що вирішив: всього його маєтку замало, щоб стати власником цієї Перлини.
Це, сказав Учитель, ілюструє вартість Царства з його славою, честю та безсмертям, які Я запрошую розділити зі Мною вибрану, святу Малу Черідку. Той, хто його дійсно прагне, покаже наскільки він його оцінює тим, скільки він буде готовий і радий за нього заплатити. Чи людина багата чи бідна, вчена чи малограмотна, впливова чи навпаки, ця дорогоцінна Перлина Царства коштуватиме всього, що в неї є. Її не можна здобути за меншу ціну.
Найбагатша чи найталановитіша особа у світі не може здобути частки в цьому Царстві, якщо збереже для себе хоча б один атом із того, чим вона володіє. Ціною Царства є самозречення до самої смерті, і меншою ціною його здобути неможливо. Також жодна жертва, яку ми можемо скласти, не забезпечить нам частки у цьому Царстві, якщо наша жертва спочатку не стане прийнятною в Божих очах через дорогоцінну заслугу жертви нашого Відкупителя, яку Він закінчив на Голгофі.

ПРИТЧА ПРО РИБАЛЬСЬКИЙ НЕВІД

Не подумайте, що Царство схоже на невід, однак Царство у зародку нагадує ловлення риби неводом, в який потрапляє усіляка риба і який витягають на берег, щоб її сортувати. Це притча про Царство у зародку, тому що вона стосується праці в цьому Віці, пов’язаної з пошуком “Малої Черідки”, яка становитиме Царство в славі. Господь у цьому Віці не ловив усіляку рибу. Він не шукав усіляких людей. Він кликав, особливим чином притягував і вів тільки вибраних, тільки святих.
Тим часом багато усілякої риби потрапило у Євангельський Невід: деякі через світське честолюбство, деякі через те, що релігійні системи є добрим місцем, щоб одружитися, деякі задля громадських привілеїв та становища, деякі з бажання вдихнути моральної атмосфери, деякі з намагання використати релігію як прикриття для заняття бізнесом і т. д. Але придатною рибою, яку Господь шукає і яка єдина становитиме клас Царства, є ті, хто слухає Його Послання з радістю, підраховує видатки, оцінює ситуацію та прагне бути “співслугою Господа Ісуса Христа”. Вони готові страждати з Ним тепер, щоб прославитися разом із Ним у Його Царстві.
Притча говорить, що “коли він [невід] наповниться, тягнуть на берег його” і сортують рибу. Це, мабуть, означає, що в кінці цього Віку надійде час, коли Господь збере достатнє число святих, які б служили Його задуму, щоб довершити призначене Отцем число членів вибраної Церкви в славі. Тоді ловля риби припиниться. Хто скаже, що нагода потрапити до “невода” в якості однієї зі справжніх “риб” потрібного Господу виду не закінчується? Хто скаже, що Євангельський Невід, з усім його повним асортиментом духівництва усілякого різновиду, не буде скоро витягнений на берег, щоб ті, які придатні, вибрані, були зібрані до Царства?
Непридатна “риба” з цієї притчі відповідає “куколю” з притчі, яку ми розглядали тиждень тому. “Огняна піч” – це той самий “час утиску”, який прийде на весь світ людства дуже скоро. Непридатна риба в неводі – це всі церковні члени, бо світ, який не називає себе християнами, не представлений у притчі взагалі.
Ісус запитав учнів, чи вони зрозуміли притчу. Вони відповіли: “Так”. І Він сказав їм ставитися до Його притч так, як господар ставиться до запасу їжі, з якого він від часу до часу бере “нові і старі” правди.
Наш вірш надає особливого значення цьому дослідженню. Якщо Царство є Перлиною, Скарбом, як на це вказав Учитель, якщо ми віримо Його свідоцтву, тоді всіляким чином проявляймо нашу віру не лише визнанням, але й кожним вчинком та словом. Шукаймо Царства як найважливішої речі в нашому житті, порівняно з якою всі інші речі другорядні і, як сказав св. Павло, “нічого не варті у порівнянні” (Гиж.). Якщо пошуки Царства можуть перешкоджати деяким нашим земним перспективам, тим краще. Учитель сказав, що це має коштувати нам усього. Наші земні справи ми залишили в Його руках. Нехай Він наділить нас земними благословеннями відповідно до Своєї мудрості і того, що найкорисніше для нас, щоб зробити наше “покликання ти вибрання певним” для місця в Царстві.

R5047 (1912 р.)