“ЖНИВА – КІНЕЦЬ ВІКУ”

“Тоді він каже своїм учням: «Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива»” (Матвія 9: 37, 38, Хом.).

Чимало років поспіль багато хто з нас думав, що згадка в Біблії про жнива (включно з нашим віршем) стосується кожного часу. Тоді ми ще не знали, що для розуміння Біблії її треба досліджувати по Епохах. Тепер ми збагнули, що час першого приходу нашого Господа був Жнивами Юдейського віку, і цей вірш, говорячи про Жнива, стосувався тільки цього народу. Майже шістнадцять століть між Богом та Ізраїлем діяла Угода Закону. Під нею вони отримували покарання, виховання та навчання через Закон та Пророків.
Ісус прийшов не тільки для того, щоб стати Відкупителем людства в цілому, але й щоб запропонувати Себе юдеям як Царя і зробити їх Своїми спадкоємцями у Своєму Царстві. Коли б юдеїв, готових у серці прийняти Євангельське Послання (згідно з Божественною постановою) була достатня кількість, то весь клас Нареченої був би обраний (вибраний) з-посеред цього одного народу, і жоден поганин не був би запрошений до участі в почестях духовно зачатих, названих у Святому Письмі духовним “Насінням Авраама” (Гал. 3: 29). Тим не менше, Господь знав, що Ізраїль не буде готовий прийняти Його і передбачив відкинення ізраїльтян і відкриття дверей до членства в класі Нареченої для тих поган, які цього заслуговували.
При кінці Юдейського віку – у той час, коли цей народ мав би досягти і насправді досяг найбільшої міри зрілості та приготування, – наш Господь представ перед ним і почав жнивну працю. Він послав учнів по двоє як Своїх представників, а згодом послав “інших Сімдесят”. Коли вони повернулися, наш Господь звернувся до них: “Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли” (Ів. 4: 38).
Великий Учитель виразно каже, що хоча Його праця полягала в тому, щоб жати, Він вів її упереміш зі сіянням. Бачачи, що юдеї не готові до Царства, що потрібно вісімнадцять століть для покликання та розвитку святих, духовних, Він розпочав працю сіяння Нової Епохи. Тоді, судячи з притчі нашого Господа, Він залишив працю в руках Своїх слуг і відправився “у далеку країну” – у саме небо. З того часу Він доглядав за Свою працею і був представлений вірними членами Своєї Церкви, Своєї Нареченої. Він та апостоли сіяли “добре насіння“ Царства, одночасно збираючи дозрілу пшеницю юдейського народу до Класу Царства через зачаття Святим Духом. За якийсь час жнива Юдейського віку закінчилися повністю, коли вся пшениця цього народу була зібрана до Євангельської Церкви духовно зачатих, а тоді відбулося “палення полови” – великий час утиску, яким закінчився Юдейський вік у 70 р. н. е.
Відтоді проходила праця сіяння (євангелізації і т. д.) серед поган, щоправда, не без труднощів. Як показує притча нашого Господа, сатана, противник, прийшов, коли “люди спали” – уночі, у “Середньовіччі”, і пересіяв пшеничне поле насінням куколю. Як результат, поле виглядало буйнозеленим, хоча насправді “кукіль” заглушив “пшеницю” і мав згубний вплив на неї. Тим не менше, Господь не дозволяв відокремити пшеницю від куколю до самого кінця Віку, до Жнив. Біблія дає зрозуміти, що кукіль був настільки численним і перемішаним із пшеницею своїми різними інтересами, що вирвати весь кукіль означало привести жахливий “час утиску” занадто скоро. Тому був даний наказ, щоб обоє росли разом аж до Жнив. “Жнива – кінець віку” (Мт. 13: 39).

“ТОДІ ПРАВЕДНИКИ, НЕМОВ СОНЦЕ, ЗАСЯЮТЬ”

Спільні дослідження привели більшість із нас до висновку, що ми живемо тепер у часі Жнив – у кінці цього Віку. Якими радими були би ми, коли б це була правда! І які ми раді вірити, що це правда! Вважаємо, що для цього є добра підстава. Якщо справді є так, як ми віримо, що сорок років “жнив” цього Віку почалися в 1874 році, то це означало б, що випробування Церкви майже закінчилися; що вірні скоро будуть зібрані до небесної стодоли. Через славну “переміну” Він дасть, щоб вони “немов сонце, засяяли у Царстві свого Отця”, щоб розсіяти морок ночі світу і запровадити Новий День. День Месії має принести славні нагоди земних благословень для Ізраїлю і через Ізраїль для всіх племен землі. Якщо наші сподівання правильні, тоді вони означають благословення не тільки для самої Церкви, але й для всього стогнучого створіння, яке, за умови готовності та слухняності під пануванням Месії, звільниться від рабства тління на славну свободу, яка личить Божим дітям (Рим. 8: 21).
Як дослідники Біблії, ми вже бачили, що юдейський народ був у багатьох відношеннях прототипом духовного Ізраїлю, що період від смерті Якова до падіння Єрусалима в 70 р. н. е. є точною паралеллю періоду Євангельської Церкви від смерті Ісуса до 1915 р. н. е.
Зрозуміло, не випадково, що ці два Віки відповідають один одному, ані не випадково, що Ізраїль як народ образно зображував духовний Ізраїль. Не буде також випадковим, якщо події 1915 року відповідатимуть подіям 70 р. н. е. Іншими словами, як Жнива Юдейського віку закінчилися часом утиску, так слова нашого Господа запевнюють, що цей Євангельський вік та його жнива закінчаться “часом утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу” (Дан. 12: 1; Мт. 24: 21). Те, що криза поруч, визнає кожен. Ніхто не заперечуватиме, що соціалісти та анархісти становлять загрозу для суспільної будівлі. Тільки Біблія пояснює ситуацію і показує нам, що праця теперішнього Віку незабаром завершиться, що вже знайдені майже всі вибрані члени Нареченої Христа, що вони приготувалися. Благословення світу будуть матеріальні і будуть запроваджені “часом утиску”, який завершиться в анархії, як про це говорить Святе Письмо. Загальне вирівнювання людської сім’ї буде вступним кроком царювання славного Месії, Якого люди в короткому часі побачать і впізнають очима свого розуміння.

R5018 (1912 р.)