ЧОМУ ХРИСТОС УСТАВ ІЗ МЕРТВИХ

“Коли ж бо Христос не воскрес [не встав], то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими... Тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись” (1 Коринтян 15: 14, 15, 18).

Віра щодо воскресіння мертвих, раз передана святим через Ісуса та апостолів, у цілому була втрачена. Християни кажуть, що вони вірять у воскресіння, бо знаходять, що так стверджує Біблія, однак вони постійно натрапляють на труднощі у своєму намаганні погодити вчення Святого Письма про воскресіння з деякими небіблійними теоріями, прийнятими Церквою і впровадженими в численні віровчення у “Середньовіччі”.
Св. Павло застерігав Церкву від цих людських філософій, називаючи їх “знанням, неправдиво названим так”, яке нищить Боже Слово. Ці неправди стали знаряддям, яке поділило віру Божого народу на шість сотень віровизнань із шістьма сотнями різних віросповідань. Коли б увесь Божий народ міг повернутися до простоти вчення Біблії щодо воскресіння мертвих, то всі відмінності одразу б зникли. Усі би побачили, що Боже Слово гарне і гармонійне, задовільне для посвяченого інтелекту, як жодне з наших сектантських віровчень.
У дійсності вчення про воскресіння мертвих відкинули всі віросповідання – не свідомо, не навмисне, а вимушено, так би мовити. Протилежна теорія, яка проникла в розуми і укорінилася в них, не залишає місця для доктрини воскресіння, як її представляє Біблія. Остаточно ми перекрутили доктрину воскресіння, повторюючи напам’ять: “Я вірю у воскресіння тіла”.
Та навіть цей перекручений погляд на воскресіння не задовольняє тих, хто його тримається. Їм не раз хотілося, щоб цієї доктрини воскресіння в Біблії взагалі не було, настільки вона створює розбіжності. Наприклад, здається зовсім непослідовним казати: “Я вірю у воскресіння тіла”, а тоді говорити, як багато хто робить: “Смерть – це тільки повернення додому, полишення смертного тіла, визволення від його обмежень”. Якщо померти і звільнитися від обмежень тіла – благословення, то як може бути благословенням вдруге увійти в тіло і примусово утримувати його цілу вічність? Таким непослідовним виглядає воскресіння з погляду віровчень людей.

ВОСКРЕСІННЯ В БІБЛІЇ – РОЗУМНА, ОБҐРУНТОВАНА РІЧ

У тому, як Біблія представляє воскресіння, немає нічого непослідовного. Твердження про воскресіння тіла походить не з Біблії, а від людей. Біблія незмінно посилається на воскресіння душі. Помирає душа, як читаємо: “Та душа, що грішить, вона помре”. Адам був створений як жива душа, але його жива душа потрапила під вирок смерті, бо він не послухався Бога. І саме його душа була відкуплена від смерті, а не тіло: “Від могили життя твоє Він визволяє” (Пс. 103: 4).
Щоб здійснити це відкуплення, читаємо, Ісус Христос “на смерть віддав душу Свою”, “душу Свою поклав Він як жертву за гріх”. Більше того, нам особливо сказано, що зі смерті була піднята душа Ісуса: “Бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі” (Гиж.). Св. Петро цитує це як пророчий вираз про воскресіння Ісуса, що Його душа не залишиться в гадес. Тож Бог підняв Ісуса з мертвих на третій день.
В який тілах вийдуть мертві? – зовсім інше питання. Деякі мертві душі, згідно з Біблією, вийдуть у воскресінні з духовними тілами, а інші – з людськими тілами. Важливо, що саме душа, істота виходить у воскресінні, а не тіло. Якщо помирає душа, як стверджує Біблія, то, зрозуміло, повинна і воскреснути душа.
Наша трудність полягала в тому, що ми “знищили Боже Слово” нашими “традиціями”. Ми перейняли від грецьких філософів традицію, яку відстоювали Сократ та Платон, що коли людська істота помирає, вона насправді не помирає. Душа, кажуть, не може померти, та як тільки душа виходить з тіла, тіло помирає. Як дивно, що ми, розумні, мислячі істоти, прийняли цю язичницьку філософію без жодного слова на її підтримку зі Святого Письма і зі сотнями віршів, які її засуджують!
Можемо тільки уявити, як ці язичницькі філософи додумались до такої теорії: через своє бажання вірити в майбутнє життя і через відсутність одкровення від Бога про майбутнє життя. Тому вони постарались зробити все, щоб переконати себе в тому, що людина насправді не вмирає, що жодна людина не може померти. Біблійна теорія зовсім протилежна, а саме: людина помирає, вона – душа, мисляча, чуттєва істота. Також вона не є істотою без тіла і взагалі не може бути істотою без тіла. Її тіло може змінитися, і це, як стверджує наука, відбувається з тілом поступово, година за годиною, аж повна зміна настає через сім років.
Ця людина, ця душа, ця чуттєва істота може за п’ятдесят років життя поступово скинути зі себе матерію, достатню для семи тіл. Та в мить, коли скинення цієї мертвої матерії та її заміна на живу матерію припиняється, настає смерть, а як тільки помирає тіло, то помирає душа – інтелігентна істота перестає існувати. Не може бути мислення без мозку, дихання без легень, підтримки життя в якомусь значенні слова без тіла.
Настало б цілковите знищення душі, коли би Бог особливим чином не подбав, як стверджує пророк, про відкуплення людського життя від знищення через викупну працю, яку здійснив Ісус, коли Він, віддавши Свою душу як жертвоприношення за гріх людини, зробив можливим воскресіння людини з мертвих.
Тому, як результат цього Божественного задуму через Христа з метою воскресіння людства, Святе Письмо говорить про смерть тільки як про тимчасовий сон, щоб дочекатися нового тіла у воскресінні, замість того, щоб казати, що ми вмираємо як безмовні тварини. Слово “спати” наводить на думку, що в Божественному задумі передбачене майбутнє життя, яке буде дане в кінцевому підсумку.

“ТЕПЕР ЖЕ ХРИСТОС УСТАВ ІЗ МЕРТВИХ”

Св. Павло не залишає справи воскресіння Христа непевною. Він однозначно стверджує, що “Христос устав із мертвих” (Кул.), а, вставши, Він – “Первісток серед покійних”, що означає, що в той час, коли Він встав, інші ще спали. Ісус спав неповні три дні – відколи помер і до часу, коли Отець підняв Його з мертвих, з гадес, з шеолу, з гробу на третій день. Він, Первісток серед покійних, є прикладом і гарантією виконання Божественної обітниці, що “настане воскресіння праведних і неправедних”.
Тому нам належить зайняти рішуче становище: чи то на боці грецьких філософів та їхніх теорій, чи на боці Біблії. Ці обидві сторони перебувають у конфлікті, і той, хто намагається триматися обидвох, заплутується. Якщо мертві не є мертві, тоді жодна людська істота не є мертвою. А якщо ніхто не є мертвий, то як може бути воскресіння мертвих?
Непослідовність теорії про воскресіння тіла викликала цілком розсудливу і справедливу критику. Скептики запитують: “Як тіло може воскреснути, якщо воно перетворилося на порох, а порох розвіяло на всі чотири сторони?” Вони розповідають про гріб, розкопаний поруч з яблунею. Виявилося, що коріння дерева проросло крізь труну і практично увібрало в себе труп. З яблуні зібрали тисячі яблук і перевезли їх у різні частини світу. Гіршими з ним годували свиней, м’ясо з яких заготовили і відправили всюди, де його споживали інші люди, і воно стало частиною ще інших людських тіл. Запитання цілком логічне, але на нього неможливо дати відповідь з погляду нашого колишнього неправильного розуміння і жалюгідного намагання поєднати людську філософію з Божественним Об’явленням.
Проте таке запитання зовсім не лякає дослідника Біблії, який тримається Святого Письма. Святе Письмо ніколи не говорить про воскресіння нашого тіла. Воно розповідає про воскресіння душі і про те, що в цьому воскресінні Бог дає (душі) тіло, яке Йому подобається.
Наскільки розсудливо, що світ прокинеться практично в такому самому стані, в якому поринув у смерть! Ці люди зазнають (якщо будуть охочі та слухняні) поступового воскресіння, будуть підняті до образу та подоби батька Адама в його досконалості. Та дехто у воскресінні отримає духовне тіло, яке мають ангели, а тіло декого буде схоже на тіло Христа в Його воскресінні, яке бачив Савло з Тарсу і яке було “ясніше від світлості сонця”.
Класом, якому обіцяно воскресіння в духовних тілах, є Церква – нечисленні святі, які йдуть слідами Ісуса. Зачаття Святим Духом, яке вони отримують, змінює їхню природу зі земної на духовну. Якщо вони будуть вірні своїй угоді, то воскреснуть до слави, честі та безсмертя, як пояснив св. Павло в контексті, кажучи: “Сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне, встає тіло духовне”.
Це опис воскресіння, яке Бог обіцяв усім членам Тіла Христа, яким є Церква. Св. Павло стверджує, що члени цього Тіла засинають, щоб прокинутися славним ранком Нової Епохи. Але він додає: “Не всі ми заснемо”, – дехто буде живий і позостанеться до другого приходу Ісуса. Але вони не випередять тих, які спали, бо “перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались”, “раптом, як оком змигнути”, бо “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть”. Як смерть Ісуса (ціна примирення за людський гріх) була абсолютно необхідною, так і воскресіння Ісуса було абсолютно необхідним, щоб Він не залишився мертвим на всю вічність, але прославився і у властивому часі прийшов знову, щоб здійснити воскресіння Своєї Церкви, а згодом пробудження та підняття всіх племен землі.
Послухаймо особливу обітницю, дану Церкві: “Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років” (Об. 20: 6). Також зверніть увагу на обітницю воскресіння світу: “Настане воскресіння праведних і неправедних” (Дії 24: 15). Ще сказано, що “ті,.. котрі зло чинили”, повиходять, щоб мати воскресіння, яке буде через “суд”, покарання, різки, які розвинуть у них характер; натомість славою, яку вони здобудуть, буде досконалість – підняття до всього, чим на початку володів батько Адам, але втратив через неслухняність, і що відкупила дорогоцінна кров Христа (Ів. 5: 28, 29).

“ЯКИЙСЬ ПЕРВОПОЧИН”

Кожна неділя є згадкою про воскресіння з мертвих нашого Господа. І якщо мати правильну уяву про воскресіння Учителя, то ми не будемо сперечатися з виразом “Великодня Неділя [Easter Sunday]”. На жаль, ця назва “Easter” пов’язується з язичницькою філософією та ідолопоклонством, яке стільки зробило, щоб Боже Слово стало непотрібним. Також треба пам’ятати, що це – ім’я грецької богині. Дух компромісу підштовхнув декого в першій Церкві до того, щоб прийняти язичницькі філософії та змішати їх із натхненними вченнями Біблії. Та тепер лунає голосний клич до справжніх християн позбутися науки та філософії, “неправдиво названих так”, і повернутися до біблійної простоти Божественного Об’явлення.
Про це Об’явлення св. Петро каже, що воно “може зробити... мудрим на спасіння” і “має силу будувати та дати спадщину серед усіх освячених”. Ще сказано: “Усе Писання Богом натхнене,.. щоб Божа людина була... до всякого доброго діла готова”. Тому сьогодні радіймо в Тому, Хто помер за наші гріхи і встав третього дня для нашого виправдання.
Викиньмо з розуму безглузду думку, що Він насправді не помер, що Він тільки вдавав, що вмирає, що коли римські воїни розпинали Його, Він просто позбувся Свого тіла, висміяв їх і сказав: “Я зовсім не помер; Я не можу померти; ви не можете Мене вбити”. Краще пам’ятаймо Божественне Слово: “Христос був умер ради наших гріхів”, “на смерть віддав душу Свою”, “душу Свою поклав Він як жертву за гріх”. Пам’ятаймо запевнення Біблії, що остаточно “Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься”. Радіймо запевненням апостола, що Його душа не позосталася в гадес, шеолі, смерті, а Бог підняв Його з мертвих на третій день.

ДОДАТКОВИЙ ДОКАЗ

Якщо Христос не помер, тоді Адаму та його роду не винесено кари смерті. Хто твердить, що Він не помер, що померло тільки Його тіло, той думає нелогічно. Він тільки каже, що вірить, що Христос виконав для нас викупну працю, що Він помер, “Праведний за неправедних”. Якщо Христос, Відкупитель, “на смерть віддав душу Свою”, і Його воскресіння означало повернення Його душі, тобто істоти, зі смерті, то де логіка висловлювань, що цього не буде з Церквою, ані зі світом? Якщо Ісус не пішов до неба, коли помер, якщо Він пішов до гадес, до гробу, до шеолу, у смерть, то хто матиме сміливість казати, що інші йдуть просто до неба чи пекла, чи чистилища? Будьмо послідовними. Заплатою за гріх є не чистилище, ані пекло з його муками в якомусь віддаленому місці. Навпаки, “заплата за гріх – смерть”. Відкупитель помер і встав. Це дає запевнення, що Той, Хто підняв Ісуса з мертвих, підніме також нас через Ісуса, через Його дух і силу, і не тільки нас, але й світ людства – усіх, хто потрапив під вирок смерті, даний першій людині.
Тому плата за гріх, яку дав Великий Відкупитель, охоплює весь світ: “Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”. Та, каже апостол, хоча кожна людина, яка прийде до Христа, оживе, проте кожен вийде “у своєму порядку”. Громада Христа вийде першою – “Церква первороджених, на небі написаних”. Після цього вийдуть ті, які стануть Його під час (у) Його присутності – під час тисячі років слави Його Царства. Нагода цієї тисячі років полягатиме в тому, що кожна людина буде мати привілей прийти до єдності з Відкупителем і Царем, Еммануїлом. Хто прийме цю нагоду, той отримає благословення входження в сім’ю Месії. Як каже апостол, вони стануть Його. Під цим небесним проводом та благословенням, під відновлюючим впливом усі такі зможуть знову досягти повного образу та подоби Бога, втрачених в Едені та відкуплених на Голгофі.

R5016 (1912 р.)