АПОСТОЛЬСЬКЕ ПРАВОНАСТУПНИЦТВО НЕ Є БІБЛІЙНИМ
Марка 3: 7-19; Матвія 5: 13-16

“Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід” (Івана 15: 16).
Нинішній урок показує подробиці обрання дванадцятьох апостолів. У різні часи у Відкупителя було багато послідовників, чоловіків та жінок, та тільки Дванадцять були особливо призначені як Його речники та представники між людьми. Деякі речі, сказані до них і про них, однаково стосуються кожного з Ісусових послідовників, та інші речі, сказані до Дванадцятьох і про них, не стосувалися нікого іншого за їхніх днів та з того часу. Наприклад, Спаситель сказав Дванадцятьом (і нікому іншому): “І що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі” (Мт. 16: 19; 18: 18).
Важливість цих слів однозначно полягає в тому, що особи, згадані тут, отримали запевнення, що Божественне провидіння так особливо вестиме їх у всіх їхніх справах, що вони нічого не представлять людям як Божественну волю, якщо на це не дадуть згоди Небеса. З іншого боку, вони не накладуть на послідовників Ісуса жодних зобов’язань, які не будуть зобов’язувати в Божих очах. Тільки ці дванадцять, бачимо ми, були повністю натхнені, тобто особливо ведені, що не характеризувало такою ж винятковою мірою інших “братів”.
Не забуваймо, що на початку Юда був одним з Дванадцятьох, але, виявившись зрадником, “пішов на своє місце” (Гиж.). Пам’ятаймо також, що про нього особливо згадував пророк Давид, через якого й прийшло Божественне послання, що хтось інший прийде до апостольства, яке втратив Юда. Ми стверджуємо, що про наступника Юди було сповіщено пророчо, щоб навчити нас, що призначення його наступника було винятком, а не правилом: що крім цього одного випадку не буде жодних наступників.
Дійсно, у Новому Завіті нічого не сказано, що після того, як апостоли повмирають один за одним, інші люди прийдуть їм на зміну. Навпаки, Писання не раз звертається до “Дванадцяти Апостолів Агнця”. Більше того, як юдейська Епоха почалася від смерті Якова визнанням дванадцятьох його синів, так християнська Епоха почалася від смерті Ісуса визнанням дванадцятьох Його апостолів. І як одне з поколінь Ізраїлю було відтяте й не згадувалося в переліку Апокаліпсису, а було замінене на покоління Манасії, так серед Ісусових апостолів Юду відсторонено й призначено його наступника.

СВ. ПАВЛО НАСТУПНИК ЮДИ

У минулому ми, мабуть, читали надто неуважно розповідь про те, як одинадцять вірних апостолів перевищили свої повноваження, обираючи Маттія на місце Юди. Для них було властиво вивчити пророцтва й звернути увагу (що вони й зробили) на Боже висловлювання про невірність Юди і про те, що інший мав зайняти його особливе місце в Церкві. Та вони мали б пам’ятати, що вони все ще не були відповідні як апостоли, і якою б не була апостольська чи особлива сила, яку вони виявляли під час служіння Ісуса, вона походила від Нього, а не від Небесного Отця. Ісус наділив їх нею як Своїх представників. Вони мали б пам’ятати, що Учитель казав їм нічого не робити до отримання небесного благословення: “А ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти”.
Навіть маючи найкращі наміри в серці, вони повелися самовпевнено, вибравши двох і визначивши, хто з них, один чи другий, повинен бути наступником Юди. Вони не мали права цього робити. Що стосується Маттія, на якого випав жереб, ми більше нічого не чули про нього. Навпаки, у відповідному в Бога часі, Бог сам вказав на Савла з Тарсу, справжнього ізраїльтянина, фарисея з фарисеїв, який, хоч і поводився уперто, був добросовісним і справді думав, що служить Богу.
Св. Павло сам розповідає, що він нічим не поступався найголовнішим з апостолів, а щодо видінь та об’явлень, мав їх більше, ніж усі вони. Він згадує той час, коли Христос з’явився йому по дорозі в Дамаск і коли промовив до Ананії: “Бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїлю”. Св. Павло розповідає, як він бачив докази того, що Бог обрав його для особливої служби ще з материнської утроби. Таке особливе приготування і такий догляд, без сумніву, стосувався всіх Дванадцяти, а також Івана Христителя в його праці (Дії 9: 15; Гал. 1: 15).

“ВІНОК ІЗ ДВАНАДЦЯТИ ЗІР”

Господній вибір дванадцятьох апостолів згадується по-різному. Він сказав: “Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав?”, а також: “Тоді сядете й ви... на дванадцять престолів”. У символічній книзі Об’явлення Він змальовує Церкву як жінку, зодягнену в сонячне світло, яка стояла над місяцем (поряд з ним), який символізував юдейську Угоду Закону, а на її голові був вінок з дванадцяти зір, які представляли дванадцять апостолів Агнця.
Згодом, у тій самій книзі, ми знаходимо зображення Церкви в славі за завісою, Нареченої – Нового Єрусалима. Про це Місто читаємо, що воно мало дванадцять підвалин, дорогоцінних каменів. На цих дванадцятьох підвалинах були імена дванадцятьох апостолів Агнця. Віримо, що ми не потребуємо кращого доказу.
Визнання наступників апостолів було однією з перших помилок після їхньої смерті. Кожний єпископ вважався одним з таких наступників з апостольськими повноваженнями. За якийсь час слова цих справжніх Дванадцятьох забулися. Вважалося, що єпископи, які жили тоді, говорили з тими ж Божественними повноваженнями, відповідними в часі. Пізніше були скликані великі церковні собори, на яких єпископи, вважаючи себе наступниками апостолів, вирішували, що церква може дозволити, а що не може, що правовірне, а що – ні.
Без труднощів можна побачити, що це возвеличення фальшивих апостолів (Об. 2: 2), всупереч Божественному порядку, відкрило шлях неправді, якими б добрими не були наміри всіх, хто був до цього причетний. Дивно, що стільки людей досі тримається віровчень, сформульованих псевдоапостолами. На порядку денному є усвідомлення наведених фактів, відмова від усіх цих віровчень та повернення до слів Ісуса, апостолів і пророків. Тільки так ми можемо сподіватися повернути втрачене. Тільки так ми можемо виплутатися з численних неправд, представлених у шести сотнях поділів у церкві Христа та в їхніх шести сотнях різновидів первісного Євангельського Послання. Тільки так ми можемо повернутися до “одного Господа, однієї Віри, одного Хрищення”, одного Отця, одного Спасителя і однієї “Церкви Первороджених, на небі написаних” (Еф.  4: 4-6; Євр. 12: 23).

ДОБРИЙ ЗНАК З РИМУ

Якщо когось дивує, що голова церкви Риму очолює повернення з цієї неправди, це повинно ще більше стати причиною для радості, і так справді відбувається. Папа, розуміючи, що громадськість не має більше шанобливої довіри до єпископів як натхнених людей, спадкоємців апостолів, також усвідомлює потребу в якомусь великому публічному визнанні критерію Божественної правди. Напевно, саме це змусило “святого отця” вислати циркулярний лист до кардиналів та єпископів, заохочуючи католицьку паству вивчати Святе Письмо – слова Ісуса та апостолів, а також пояснення ними Закону та Пророків.
На жаль, протестанти на даний час виглядають неробами! Багато хто з великих та вчених з-посеред них сьогодні схильний піддавати сумніву весь предмет Божественного натхнення! Вищі Критики переконують протестантів, що Ісус та апостоли виявилися обманеними, коли цитували зі Старого Завіту вірші, приписуючи їх Мойсею, Ісаї та іншим. Що ж, Вищі Критики мудріші (?) від Ісуса та апостолів.
Остання частина нашого дослідження на основі Євангелія Св. Матвія стосується переважно не апостолів, а всіх, які стали послідовниками Ісуса і вірять в Нього через їхні слова.

R5002 (1912 р.)