МОЙСЕЙ – ПОСЕРЕДНИК

Угода Закону, встановлена на горі Синай, була укладена не з Мойсеєм, а з народом Ізраїлю, як про це сказав Мойсей: “І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього: Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх. Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі” (5 М. 5: 1-3).
Мойсей був тільки виразником цієї Угоди. Слово “посередник” означає “той, хто стоїть між двома сторонами”, як про це говорив Мойсей: “Я того часу стояв між Господом та між вами” (5 М. 5: 5). Умови Угоди й порядок посередництва покладали відповідальність на Посередника як представника народу, а також як представника Бога перед народом.
Відповідно, Христос є Посередником Нової Угоди. Він ще не завершений. Голова закінчив Свою працю, піднявся до слави і став Заступником тих, які бажають стати членами Його Тіла. Вже вісімнадцять століть Бог приймає членів Тіла Христа, Посередника, до єдності зі Собою. Скоро останній член з передбаченого наперед і визначеного числа вибраних буде покликаний, прийнятий і виявиться вірним. Тоді цей Вік закінчиться, тому що великий Пророк, Священик, Цар, Суддя та Посередник буде завершений. Більше того, Він закінчить Свою жертву – жертву плоті, заслуга якої має перейти до Ізраїлю та світу на умовах Нової Угоди: “Бо як ви... тепер помилувані,.. так і вони... щоб самі були помилувані” (Рим. 11: 31).
Саме так було в образі. Перед запровадженням Угоди Закону Мойсей взяв тельців та козлів, забив їх і використав їхню кров, щоб покропити Таблиці Закону, які представляли Всевишнього та Його зобов’язання щодо Угоди, а тоді покропив людей, покладаючи на них зобов’язання Угоди. Позаобраз цього такий: як тільки Христос буде прославлений за завісою, Він застосує заслугу Свого примирення за гріх (на Голгофі) для задоволення вимог щодо всього світу і як основу Нової Угоди, яка буде запроваджена з Ізраїлем, як це і було обіцяно (Єр. 31: 31).

БОЖЕСТВЕННИЙ ПОРЯДОК: СПОЧАТКУ ДЛЯ ЮДЕЯ

Спочатку буде кроплення Ізраїлю – “юдеєві перше”. Такий Божественний порядок, так само, як пропозиція привілею стати членами духовного Ізраїлю спочатку була запропонована юдеям. Але на них вона не закінчиться. Покроплені будуть багато народів – усі, хто захоче. Знання про славу Господа наповнить цілу землю, і багато народів скажуть: “Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону [небесного, духовного Царства] Закон, і слово Господнє з Єрусалиму [земної фази Царства, представленої Стародавніми Гідними, яких Месія зробить Князями, правителями по всій землі]”.
Хоча, як відомо, потрібна була тільки мить, щоб покропити Таблиці Закону, Мойсею зайняло досить багато часу покропити весь народ, який налічував мільйони. Так і в позаобразі ця праця триватиме тисячу років. Під час усієї тисячі років панування Христа на Його Посередницькому Престолі відбуватиметься праця кроплення людей – праця виправдання їх, вчинення придатними, очищення від гріха, приведення до єдності з Угодою та її вимогами досконалої слухняності. У кінці тисячі років, коли всі люди будуть покроплені – коли всі, хто прагнув скористатися з милостивого Божого задуму через Христа, зроблять це, – Посередницьке Царство прийде до свого кінця, виконавши передбачену для нього працю. Невірні та неслухняні будуть знищені Другою Смертю. Відтоді Нова Угода між Богом і людьми залишиться постійною Угодою. Усю вічність буде відомо, що Ісус був Посередником цієї Угоди, хоча Його посередницька посада більше не триватиме.

ДАЛІ УЛЮБЛЕНІ РАДИ ОТЦІВ

Так було і з Мойсеєм: Угода Закону, для якої він був посередником, певний час зобов’язувала Бога та Ізраїль, незалежно від того, чи Мойсей жив, чи помер. Довгий час після його смерті ця Угода згадувалася як Мойсеєва Угода Закону, а сам Мойсей вважався посередником цієї Угоди. Та оскільки люди не могли виконати вимог Закону, вони не могли мати вічного життя, яке він обіцяв, а замість цього отримали його прокляття, тобто осуд смерті. День Примирення щороку нагадував про цей факт і образно задовольняв вимоги за гріхи цього року, даючи ізраїльтянам можливість протягом ще одного року перебувати в Божій милості, щоб переконатися, чи вони можуть слухатися Закону й здобути вічне життя. Та відколи храм був зруйнований, а юдейське священство згубилося, жертви Дня Примирення більше не повторювалися ось вже понад вісімнадцять століть. Тому весь цей період часу вони були цілковито позбавлені проявів Божественної милості. Апостол, однак, запевнює нас, що вони далі “улюблені ради отців” і що в Божественному Плані вони ще повинні мати благословення.
Це благословення вони здобудуть під Новою Угодою, встановленою Кращим Посередником. Усі, хто прийме Його та ласкаві порядки Його Посередницького Царства, здобудуть найвищі благословення, обіцяні їхньому народові, і приєднаються до Царства, яке впродовж тисячі років благословитиме всіх людей благодатною нагодою повернутися до Божественної милості на тих самих умовах: бути слухняними в міру здатності й мати віру у Відкупителя.

R4999 (1912 р.)