ДУША ІСУСА ВОСКРЕСЛА
1 Коринтян 15: 1-11

"Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми" (Дії 2: 32).
В сьогоднішньому дослідженні ми залишимо слова та діла Ісуса і, як подобає в пору Пам’ятки, обговоримо воскресіння нашого Господа. На самому початку ми зіткнулися з деякими помилками, які поступово кристалізувалися довкола центральних правд Божого Слова. Однією з цих помилок є припущення, що воскресіння з мертвих, яке Святе Письмо показує як надію церкви і світу, повинно бути воскресіннями тіл, які померли.
Ця помилка дала атеїзму підґрунтя, щоб насміхатися з цього чудового вчення Біблії. Нас запитували: як може порох, який колись утворював тіла тисяч мільйонів людей, коли-небудь знову зібратися і перетворитися так, щоб ми могли сказати, що ці тіла воскресли? Невіруючий переконує, що багатьох людей з’їли риби і тварини, а трупи багатьох інших були поглинуті рослинністю, яку, в свою чергу, раз і другий з’їдала людина і тварина, і яка потрапляла до багатьох організмів. Очевидно, що це твердження неспростовне, однак воно заперечує не біблійне вчення про воскресіння, а лише неправильні уявлення наших віровизнань про вчення Біблії. Біблія навчає, що реальна людина є душею, істотою, і що вона продовжує існувати, в той час як її тіло поступово зазнає зміни – оновлюється.
Вчені підраховують, що людське тіло зазнає повної зміни кожних сім років, так що людина віком п’ятдесят років втратить сім різних тіл внаслідок природного зношування. Жодне з цих тіл не було власне людиною, бо вона є душею, розумною особистістю, яка використала ці різні тіла. Згідно з Біблією, процес відмолодження тривав би вічно, якщо б людина через слухняність перебувала в божественній милості і втішалась обіцяним вічним життям. Гріх привів до покарання смертю – до смерті душі. Душа Адама згрішила, душа Адама померла. "В день їди твоєї від нього ти напевно помреш", "душа, що грішить, – вона помре".
Наслідком цього божественного покарання на людину було відмирання – людина опинилась би на тому самому рівні, що й тварина, без забезпечення для вічного життя, якщо б Бог з великої милості не приготував відкуплення – що Ісус Христос, з ласки Божої, повинен був скуштувати смерть за кожну людину. Смерть, якої зазнав Ісус, була смертю точно такого самого роду, як смерть, яка знищила Адама, – душа Ісуса померла як викупна ціна за душу Адама (включаючи Адамове потомство). Тому читаємо про Ісуса: "[Він] на смерть віддав душу Свою", "душу Свою поклав Він як жертву за гріх".
Через силу цієї відповідної ціни, яку заплатив Ісус, в кінці кінців Адаму і всьому його потомству, кожній людській душі, буде дане звільнення від покарання смертю – воскресіння з мертвих. Це буде воскресіння не мертвих тіл, а мертвих душ. В воскресінні Бог дасть кожній душі тіло, яке захоче (1 Кор. 15: 38).
Деяким, які протягом цього віку стали послідовниками Ісуса, зачатими святим Духом, будуть дані духовні тіла, подібні до тіла Спасителя. Решті людства, які не були зачаті святим Духом, у воскресінні будуть дані людські тіла, такі самі, як вони попередньо мали, і їхнє підняття в кінцевому рахунку приведе їх до всієї досконалості першого Адама, хіба що вони відкинуть Божу ласку, в випадку чого помруть другою смертю, з якої не буде ніякого воскресіння.
Оскільки Бог передбачив для таких воскресіння людських душ, Святе Письмо не говорить про людство як про мертвих в тому самому сенсі, в якому є мертві тварини, – насправді. Навпаки, воно говорить про людські душі як про заснулі – які чекають воскресіння, коли будуть оживлені до життя разом з тілами, які Бог дасть в той час, – земними тілами для людства загально, небесними тілами для небагатьох святих, котрі отримають царство.
Св. Петро в День П’ятидесятниці заявив, що святий Дух, злитий тоді, прийшов як наслідок смерті нашого Відкупителя, Його воскресіння і вознесіння на висоту. Це доказує, що Він з’явився в небі за тих, котрі бажали бути Його послідовниками, класом Його нареченої. Св Петро аргументує з другого боку, доводячи, що хоча жертва Ісуса, завершена на Голгофі, повинна була заплатити за божественне примирення, однак не могло бути ніякого примирення, якщо б Ісус залишився мертвим. Тому він зробив натиск на факті воскресіння, і нагадує нам, що воно було провіщене. Пророк Давид сказав: "Не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління" (Дії 2: 27).
В цій цитаті св. Петра грецькою мовою замість слова "шеол" вжито слово "гадес", що показує, що два слова мають те саме значення – гріб, стан смерті. Св. Петро вказує, що пророк не міг вжити це слово до себе, тому що його душа залишилася в гадес, і його тіло побачило тління. Св. Петро сказав: "Не зійшов бо на небо Давид, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня" (Дії 2: 34, 29). Він продовжує свідкувати, що ці слова були пророцтвом про воскресіння Ісуса, що Його душа, вилита на смерть як викупна ціна за душу Адама і його рід, не була залишена в смерті, в шеолі, в гадес, але Він був піднятий з мертвих.
Св. Петро говорить нам, що Він був "умертвлений тілом, але Духом оживлений". Св. Павло заявляє, що Ісус в Своєму воскресінні був піднятий до вищої, ніж людська, природи, до вищої, ніж ангельська, природи – набагато вище ангелів, і панувань, і сил – до божественної природи.

ВИРІШЕННЯ НАШОЇ ПРОБЛЕМИ

Багато-хто вважали, що факт, що наш Господь після Свого воскресіння з’являвся Своїм учням як людина, доводить, що Він і далі є людською істотою, "мало меншим від ангелів". Це велика помилка. Він був предтечею церкви, і св. Павло пояснює воскресіння церкви, говорячи: "Сіється в немочі, – в силі встає, сіється тіло звичайне, – встає тіло духовне". Тому Ісус мусив воскреснути як духовна істота. Ще читаємо: "Господь же – то Дух" (2 Кор. 3: 17).
Розглядаючи вісім з’явлень Господа Своїм вірним після Його воскресіння, ми повинні пам’ятати, що Він мав дві цілі: (1) Він бажав, щоб вони знали, що Він більше не є мертвий; (2) Він бажав також, щоб вони пізнали, що воскреслий Він був духовною істотою найвищого порядку, з усіма привілеями і силами, які проявляють духовні істоти, подібні ангелам. Як ангели могли матеріалізуватися і з’являтися в тілі, а потім зникати, і робили це в минулому, так робив і Ісус. Щоб вони могли правильно зрозуміти, Він з’являвся в різних формах: у двох випадках у вигляді розп’ятої особи, в шести інших випадках в різних формах, як садівник, подорожній і т.д.
В останньому вірші нашої лекції апостол підсумовує суть своєї проповіді, говорячи: "Ми так проповідуємо, і так ви ввірували". В першому вірші нашої лекції св. Павло називає це Євангелією. А слово "Євангелія" означає "добра новина", яку св. Павло і інші апостоли проповідували, а саме, що Бог, у Своєму властивому часі, після чотирьох тисяч років гріха, який увійшов в світ, дав Відкупителя, Котрий помер як викупна ціна за чоловіка Адама. Відкупитель воскрес, щоб мати змогу, як Помазанець Єгови, Месія, осипати людський рід блаженними нагодами реституції до всього, що було втрачене в Адамі і відкуплене на Голгофі.
Але перш ніж це може виконатись, з-поміж людства мусить бути вибрана церква, клас нареченої, щоб бути нареченою другого Адама, на тому самому рівні слави, як другий Адам, для відновлення всіх охочих і слухняних до людської досконалості – всього, що було втрачене.