“ВОСКРЕСІННЯ ПРАВЕДНИХ І НЕПРАВЕДНИХ”
Воскресіння праведних не може означати воскресіння тих, хто досконалий, бо немає досконалого, немає справедливого, “ані одного”. “Воскресіння праведних”, отже, повинно означати воскресіння виправданих; а про виправданих сказано у Святому Письмі, що їхнім прикладом був Авраам. Авраам повірив Богу і був виправданий з віри. Віра виправдала його, а вчинки підтвердили віру.
Так само з Церквою цього віку. Апостол каже: “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої” (Рим. 5: 1, 2). Ми не тільки виправдані від гріха, але й приведені через прояв нашої віри до славного становища членів Христа і можемо мати надію брати участь із Христом у славі Його Царства в майбутньому. Одна річ – звільнитися від вини, й інша – піднятися до становища синів Бога, спадкоємців Бога і співспадкоємців із Христом, нашим Господом.
Про воскресіння мертвих також сказано в Івана 5: 28, 29, де читаємо: “Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують і повиходять”. Господь не має на увазі тільки добрих, бо Він включає сюди всіх, хто в гробах. Читаємо в контексті, що ті, хто робив добро, повиходять на “воскресіння життя”, а хто робив зло – на “суд”. Слово “суд” в грецькій мові означає “криза, поворотний пункт, рішення”.
ВОСКРЕСІННЯ ЦЕРКВИ
Ті, чия віра дозволяє вистояти у наклепах і добрій славі, хто виконує Божественні вимоги, схожі характером на Ісуса. Вони тепер переходять від стану осуду смерті до стану життя. Апостол каже: “Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя, бо любимо братів” (1 Ів. 3: 14). Цей перехід від смерті в життя не є в повному значенні тепер. Вірою ми вважаємося мертвими з Христом, членами Його Тіла. Це майбутнє життя нам приписане. Вважається, що ми його маємо, і таким є наше становище завдяки Божественному схваленню.
Оскільки немає ані одного доброго, то єдине значення, в якому можна “робити добро”, це – прийти до згоди з Богом через слухняність, як було під Угодою, що існувала з Авраамом, Ісаком і Яковом, або під ще вищою Угодою, яка існує з Церквою в цьому Євангельському віці. Ми маємо свідоцтво, що ми подобаємося Богу, Який показує Своє схвалення через зачаття нас Святим Духом. На відміну від нас люди у світі є чужими, приходьками (Еф. 2: 19). Завдяки цьому Святому Духу, цьому “помазанню від Святого” ми маємо доказ прийняття Отцем.
Як наслідок, ті, які мають це схвалення Бога, які перейшли свої труднощі та випробування (бо Він не приймає жодного сина, якого не карає (Євр. 12: 6)) і показали вірність до кінця, будуть підняті Господом до найвищого становища – до слави, честі та безсмертя. Це і є вінець, тобто найвищий рівень життя, який можна собі уявити. Отже, ті, які матимуть частку в цьому Першому Воскресінні, будуть царювати з Христом тисячу років. Це і є перший клас, згаданий апостолом. Вони отримали похвалу; вони вийдуть до “воскресіння життя”.
У чому суть “воскресіння життя”? Відповідаємо, що вони миттєво вийдуть до досконалого життя. Св. Павло каже: “Сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає, сіється тіло звичайне, встає тіло духовне”. Тобто ці благословення дістануться їм умить. Своє випробування вони мають в даний час, тому їхнє воскресіння буде головним.
ВОСКРЕСІННЯ СВІТУ
Але воскресіння будуть мати всі. Тож яким чином воскресіння світу буде відрізнятися від воскресіння, призначеного Церкві? Світ ще не мав Божественного схвалення; язичники ще не мали Божественного схвалення. Апостол каже: “А як увірують у Того, що про Нього не чули?” (Рим. 10: 14). Вони не придатні до того, щоб бути в небі. Вони не придатні до того, щоб бути з ангелами або зі святими, якою б не була причина цього. А вони дійшли до такого стану по спадковості як діти Адама. Тому вони не можуть мати такого самого воскресіння, як ті, які мають схвалення від Бога зараз, у час своєї смерті: “Будь вірний до смерті, і Я тобі дам вінця життя”.
Саме так є з більшістю в християнських землях. Вони не можуть сподіватися бути відповідними для неба або мати Боже схвалення в якомусь значенні слова. І вони це знають. Вони самі в цьому признаються. Ніхто не може заперечити, що дев’ятсот дев’яносто дев’ять осіб із тисячі живе “за плоттю” (Гиж.). Вони не святі, а мають Божественний осуд, хоча деякі з них чули більше з Божого Слова, а деякі – менше.
ЗАГАЛЬНЕ ВОСКРЕСІННЯ БУДЕ ПОСТУПОВИМ
“Котрі зло чинили”, вийдуть на воскресіння “суду” (гр. krisis), воскресіння випробування, воскресіння перевірки. Як воно виглядатиме? Святе Письмо показує нам, що це буде поступове воскресіння. Під час тисячі років Христового царювання люди будуть прокидатися від сну в гробі. Це прокинення буде підготовчою працею, не повним воскресінням, яке вимагатиме цілої тисячі років.
Але Божественний задум у тому, щоб врегулювати справи всього світу, щоб коли люди вийдуть з гробу в майбутньому, вони опинилися в руках Відкупителя, Царство Якого буде скрізь у світі. У них буде нагода піднятися до втраченого. Втраченою була людська досконалість, яка містить не тільки досконале фізичне здоров’я, але й досконалі розумові здібності, бо розумові здібності залежать від мозку, тобто мозок впливає на них, а також впливає тіло, тому люди сьогодні є в стані смерті розумово, морально та фізично.
Ніхто повністю не підніметься з недосконалості до досконалості до кінця тисячі років. Хто відгукнеться на сприятливі обставини, той забезпечить собі те, що батько Адам мав на початку – досконалу людську природу. Хто не послухається вимог Христового Царства, той буде відтятий у Другій Смерті – буде знищений як дика тварина, мавши повну міру Божественної милості (2 Петр. 2: 12).
“А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років” (Об. 20: 5). Коли батько Адам потрапив під вирок, Бог вигнав його з Едему. Усі його діти народилися вмираючими і далі перебувають у стані смерті. Тому підняття людини з гріха та смерті означатиме приведення її до повної досконалості, до досконалого життя. Це буде поступовий процес. Як минатиме тисяча років, люди будуть ставати більш живими й менш мертвими, але ніхто не прийде до воскресіння життя, доки не підніметься до стану досконалості – досконалого життя на образ Бога, втрачений Адамом.
СИМВОЛІЧНЕ СПАЛЕННЯ СВІТУ
Святе Письмо стверджує, що “земля віковічно стоїть”, що “не марно витворив її; Він утворив її для замешкання” (Ек. 1: 4; Іс. 45: 18, Гиж.). Вона ще не прийшла до блаженного стану, коли зацвіте, мов троянда, хоча є в процесі завершення. У кінці тисячі років Христового царювання вся земля буде приведена до досконалості. У пророцтвах гори є символом царств. У 2 Петр. 3: 12 слова апостола дають зрозуміти, що прийде велика пожежа, що небеса також опиняться у вогні, що буде новий порядок речей, який займе місце старого, і в цьому новому порядку речей для всіх на землі настане благословення. Слово “вогонь” у цьому контексті означає знищення теперішнього порядку речей (kosmos – не ge, землі) – суспільного ладу, теперішнього організованого суспільства.
Ми не раз чуємо, як люди кажуть: “Стає досить гаряче!” Так, битва між капіталом і працею стає щораз запеклішою, як це видно з останніх заворушень робітників, особливо у Великобританії та в Сполучених Штатах. Але час пожежі буде таким “часом утиску”, який цілковито поглине теперішній порядок речей – буде часом утиску, часом епохотворення, і ця нова епоха буде запроваджена одразу після цього.
ГОРИ ЯК СИМВОЛ ЦАРСТВ
Пам’ятаємо, як одного разу ми їхали через гори з одним адвентистом. Цей брат з адвентистів сказав: “Ви не думали про те, що настане славний час, коли ці гори понизяться?”. Ми відповіли: “Дорогий брате, гори дуже гарні, дуже корисні”. “Так, але в горах не можна вирощувати кукурудзу”, – сказав він. “Що ж, – додали ми, – їдь в прерії, якщо хочеш вирощувати кукурудзу”. Тоді він сказав: “А що на вашу думку має на увазі Святе Письмо, коли каже, що гори понизяться, а земля розтане?”. “Дорогий брате, гори є царствами. Читаємо, що «міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір», стане головною Горою, Царством” (Іс. 2: 2).
ВОСКРЕСІННЯ ВИРІВНЯЄ ВСІ КЛАСИ
Псалмист розповідає, що “гори зсунуться в серце морів”. Гори є символом царств, урядів землі, суспільства в цілому, елементи якого підтримують уряди (Пс. 46: 2-12). Св. Петро також говорить, що цілий світ буде охоплений вогнем. Це символічні речі і означають, що люди, які сьогодні є в стані пониження, будуть підняті, а ті, хто є високо, будуть понижені. Таким буде процес вирівнювання.
Пам’ятаємо вираз із Святого Письма із Софонії: “Чекайте Мене, промовляє Господь”. Тут Єгова звертається до Церкви, кажучи нам, що ми не повинні бути незадоволеними, не повинні бути анархістами, ані заколотниками. Він Сам впорається з цим. Ми повинні задовольнятися теперішнім станом речей. “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля”. Цей вогонь не має бути буквальним, як показано в наступному реченні: “Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому” (Соф. 3: 8, 9).
КОЛИ “ДУХ І НЕВІСТА СКАЖУТЬ: ПРИЙДИ”?
Потрібна буде праця тисячі років панування Месії, щоб ознайомити з цим чистим Посланням Бога, чистим Божим Словом. Оглядаючись, ми бачимо, що людству звіщалося не чисте Послання Бога, а взаємовиключні вчення, що вело до ще більшої плутанини. Однак Господь зіллє Свій Дух на всяку плоть, і знання про Господа вкриє землю, як води вкривають великі глибини (Іс. 11: 9; Ав. 2: 14). Об’явитель представляє це як “річку води життя”, що потече вільно (Об. 21: 6; 22: 1, 2, Хом.).
Бачимо, що Престол ще не встановлений і ще немає Нареченої. Ми чекаємо на час, коли Престол буде встановлений і від нього потече “вода життя”. У майбутньому це буде “річка води життя”. Цього не могло бути до другого приходу нашого Господа. Тож опісля, у славному часі Царства Месії, Дух і Наречена скажуть: “Прийди!” У той час обрання Церкви Бога закінчиться; кожне створіння прийде до знання Правди і матиме можливість досягти повної досконалості через викупну працю Христа.
ЗВ’ЯЗОК МІЖ ЦЕРКВОЮ І ЗЕМНИМ СУСПІЛЬСТВОМ
Про духовний стан сказано як про небесний у тому значенні, що слова “небеса” та “небесний” у Святому Письмі використовуються в значенні “вищий”. Так небеса, на які Церква буде взята, є вищим станом. Натомість місія Церкви в наступному Віці буде пов’язана з людством. Отже, ми повинні розуміти, що Господь і Церква будуть присутні, діючи через людські, земні знаряддя, будуть доглядати й керувати.
Приклад невидимої сили ми маємо в сатані, який керує тут вже понад шість тисяч років через свої знаряддя. Його працею є обман. Він керував людством через неуцтво, забобони і т. п. Але панування Христа полягатиме в розпорошенні неправди, забобонів. Світ дізнається про Правду і про те, що Правда може зробити людей вільними. Той, хто прийме Правду, прийме свободу і остаточно вийде на волю, яка належить Божим синам. Люди будуть повністю відкритими для Христа, але закритими для людей. Господь, коли говорив про них, казав, що дванадцять апостолів будуть сидіти на дванадцятьох престолах, судячи дванадцять поколінь Ізраїлю, тобто що апостоли будуть разом з Ним судити світ і керувати ним.
Є ще інший клас: “Побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім”. Але Господь ані слова не говорить про те, що побачать Його Самого чи Його апостолів. Він та Його апостоли будуть у невидимій частині Царства. Написано: “Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями” (Пс. 45: 17). Патріархи будуть вважатися дітьми. Батько дає життя. Хоча в певному значенні слова Авраам, Ісак та інші можуть вважатися батьками, однак завдяки Христовій викупній праці Він дасть їм життя, і вони будуть Його дітьми, бо той, хто дає життя, є батьком, а той, хто отримує життя, є дитиною. Вони стануть князями по всій землі, та не на небесному рівні, а на земному, здобувши “краще воскресіння” за свою вірність. Кожен з них буде зразком досконалої людської природи і кожен буде князем, правителем. Їхня мудрість буде мудрістю, за якою наглядатиме Церква в славі.
ЦІЛЬ ОСОБИСТОГО ВИПРОБУВАННЯ ЛЮДСТВА
Людство треба буде поставити на випробування, щоб побачити, чи люди приймуть Божий План разом зі знанням, яке вони отримають. Якщо вони приймуть, то вважатимуться гідними вічного життя. Якщо ж вони не зуміють прийти до згоди, то будуть заслуговувати на вічну смерть. Цей суд буде проводити Христос і Його Наречена.
Отже, бачимо, що на світ приходить великий суд, випробування, щоб дати людям можливість вирішити, чи вони прийдуть до згоди з розпорядженнями Христового Царства, чи ні. У цій праці суду Церква буде разом із Христом. Читаємо, що Бог “визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив” (Дії 17: 31), через Христа, Голову, і Церкву, Його Тіло. А ще сказано: “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2). Ось чому наш суд, наше випробування відбувається раніше, щоб ми були готові випробовувати, судити світ. А завдяки труднощам, через які ми переходимо, ми зможемо бути для них допомогою, коли вони будуть на випробуванні й під нашим контролем.
R4989 (1912 р.)