“СВІТЛО СВІТУ”

“Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло” (Матвія 4: 16).
У Біблії символи світла представляють Бога, Христа, Церкву, Правду, впливи, що ведуть до праведності, яка, мов Сонце Праведності, незабаром зійде зі зціленням у своєму промінні, щоб вилікувати всі людські маси на землі. Вона розпорошить темряву гріха, неуцтва та забобонів – діла князя темряви, який буде в той час зв’язаний на тисячу років, “щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років”. Про небесного Отця читаємо, що “Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви”.
Про Ісуса читаємо: “Я Світло для світу”. Про Церкву в її теперішньому стані сказано: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі”. “І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі”. Тим не менше, “кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла”, і “ввесь світ лежить у лихому” (Хом.) – у темряві. Не дивлячись на вірність Ісуса та нечисленних носіїв світла, осяяних Святим Духом, яким вони зачаті, “темрява [далі] землю вкриває, а морок народи”.
Ця сама думка пронизує Святе Письмо від початку до кінця, тобто, що впродовж шести тисяч років, відколи увійшов гріх і до другого приходу Ісуса, світ мав підлягати пануванню гріха та смерті – знаходитися під покривалом темряви, неуцтва, забобонів, гріха тощо. Єдині, хто бачив стежку праведності виразно, були ті, кого вів “світильник” – Боже Слово. Вони кажуть: “Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї”. Св. Петро писав до Церкви з такого ж погляду: “І ми [Церква] маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися” (Пс. 119: 105; 2 Петр. 1: 19).
Князь темряви століттями був при владі. Єдиними світильниками минулого були шляхетні пророки з юдейського роду, світло яких вплинуло на декого в їхньому народі, проте було зовсім непомітним серед язичницького світу. Іван Христитель, сказано, був яскравим, сяючим світлом. Ісус був ще блискучішим світлом, а Його нечисленні вірні під час минулих вісімнадцяти століть сяяли, віддзеркалюючи світло свого Учителя. Але всі вони мали відносно мало впливу у світі, який далі лежить у лукавому – у темряві, не розрізняючи, ані не розуміючи Божественних речей, далі “очікує з’явлення синів Божих”.

ПРИХІД КРАЩОГО ДНЯ

Наш вірш розповідає про те, що обов’язково прийде кращий день. Він не прийде через дію закону еволюції, бо природний закон, здається, суперечить такій думці. Темрява веде до ще густішої темряви, і як світло породжує світло, так темрява породжує темряву, тому людські маси є в темряві, в лукавому, в князі темряви. Отже, ми ніколи не можемо сподіватися зникнення темряви, хіба що шляхом, передбаченим Богом – через встановлення Царства Месії, через сяєво Сонця Праведності – Церкви в славі (Мт. 13: 43).
Наш вірш є цитатою зі Старого Завіту і почав виконуватися в нашому Спасителі та апостолах. Народ Палестини, довго знаходячись у сумнівах, у непевності і т. д., побачив велике світло в Ісусі та Його вченнях. Увесь Євангельський вік, понад вісімнадцять століть, це велике Світло мало мізерний вплив між людьми. Саме Світло було чистим – Божественним Словом і принципами Божественної праведності, – та, на жаль, небагато було вірних, щоб прийняти це світло в його чистоті й віддзеркалити його на інших.
Загалом світло було спотворене людським самолюбством, гріхом. Відповідно, назва “християнин” сьогодні не є відстоюванням усього блаженного світла, правди, благодаті та вірності Богу й принципам любові, які Учитель показував та прищеплював. Замість цього назву “християнин” сьогодні носить приблизно чотириста мільйонів людей, багато з яких, якщо казати про їхні “плоди” на основі Божественного критерію, є дітьми лукавого, дітьми темряви, які лише беруть одежу світла, назву “християнин” як небесну ліврею, щоб заспокоїти власне сумління і збільшити можливості для самолюбства та нагромадження всупереч Вождю, Якого вони тримаються на словах, – “Правдивому Світлу”.

“ХТО ПРОСВІЧУЄ КОЖНУ ЛЮДИНУ”

Апостол говорить, що Ісус є “Світлом правдивим,.. Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Ів. 1: 9). Вираз “світло правдиве” натякає на те, що є фальшиві світла, імітація, і, як ми знаємо, їх є багато в язичництві та в християнстві. Однак єдиним правдивим є світло, яке сяє в ученнях та прикладі нашого Спасителя. Досі воно осяяло тільки деяких, “Малу Черідку”. Їм, як і їхньому Учителю, сказано дозволяти своєму світу світити перед людьми, щоб інші дізналися, що вони були з Ісусом і навчалися в Нього – що вони є Його учнями, Його послідовниками і несуть, слідом за Ним, те саме світло, яке сяяло від Нього.
Після вісімнадцяти століть досвіду боротьби світла з темрявою, коли темрява часом гасила його майже повністю, ми можемо запитати: де надія, що це пророцтво колись виконається – що Ісус, Світло світу, освітить кожну людину, народжену на світ? Біблія відповідає, що Бог виконає цю річ у Своєму часі. Але Божий час неможливо пришвидшити: перед тим як світ осяє світло, воно має осяяти святий клас, Церкву, Наречену Христа, яка повинна бути завершена і прославлена разом з Господом.

СОНЦЕ ПРАВЕДНОСТІ СЯЯТИМЕ ТИСЯЧУ РОКІВ

Тоді, і не раніше, Спаситель і Його Церква в славі будуть великим Сонцем Праведності, яке підніметься над землею і буде світити, щоб уздоровити людей, щоб розпорошити темряву гріха й брехню неправди, щоб принести життя, мир, радість і благословення всім, хто прийме цю милість на основі Божественних вимог, щоб завдати поразки Ночі й цілковито знищити її, а також усіх, хто далі любитиме темряву і нищитиме землю.
Тисячу років це славне Сонце Праведності (Христос і Церква, Його Наречена) буде сяяти яскраво і проникливо. Адам та кожна його дитина буде цілковито приведена до знання Правди і радітиме з блаженної нагоди повернутися до єдності з Богом через реституційний процес, про який св. Петро розповідає нам у Діях 3: 19-23. Це не означає, що світ колись стане членами класу Нареченої або що він здобуде духовну природу. Ні, це означає реституцію до стану, який мав Адам, який втратив через гріх і який був відкуплений жертвою, завершеною на Голгофі. Це означає людську досконалість всіх охочих і слухняних з Адамового роду через небесного Другого Адама та небесну Другу Єву.
Це означає рай у всьому світі, повний благословень від Господа, Який обіцяв, що Його підніжок, земля, стане славним. Це означає, що після знищення свідомо неслухняних земля буде мов небо. Молитва Спасителя виконається; Божа воля буде діятися на землі так, як діється на небесах. Це, у свою чергу, буде означати, що “схилиться кожне коліно... і визнає... кожен язик” речі на небі й на землі на славу Богу. А це означає, що більше не буде зітхання, плачу, смерті на землі, так само як жодної з цих речей немає на небі.
Тоді наш вірш отримає повноцінне виконання: все людство побачить велике Світло, дане Богом. Навіть ті, які знаходяться в “тіні смерті”, повинні вийти, щоб їх освітило “Світло правдиве”, яке “просвічує кожну людину, що приходить на світ”. Який щасливий день чекає на нашу нещасну, прокляту через гріх землю! Дякувати Богу, більше не буде прокляття! Замість прокляття буде Божественне благословення, і “кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею,.. чув я, говорило: «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки»”.

R4987 (1912 р.)