ДОСКОНАЛИЙ ОРГАНІЗМ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ НА ЖИТТЯ

“Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! Як ворог останній смерть знищиться” (1 Коринтян 15: 25, 26).
Божественний порядок щодо Царства Месії, судячи зі всього, дуже чітко викладений у Святому Письмі. Наведений вірш, мабуть, доказує (як жодний інший вірш), що Царство Месії не буде мати справи з досконалими умовами. Запечатавши Нову Угоду, Він задовольнить вимоги щодо гріхів світу, і ті зі світу, хто на це заслуговуватиме, мають запевнення від Бога, що вони здобудуть вічне життя. Потрібна буде велика праця, щоб підняти людство з умов гріха та смерті. Для цього Він пануватиме як Цар і займатиме посаду великого Священика. Підставою є факт, що наш Господь купив світ заслугою Своєї жертви.
“А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці, куди деревина впаде” (Екл. 11: 3). Тож, коли людство поринає в смерть, воно там і залишається. Під час прокинення зі смерті буде повернення до життя практично в такому самому стані – розумовому, моральному та фізичному, – в якому люди знаходилися, коли йшли до гробу. Якби людство повернулося з гробу досконалим, ніхто не міг би себе впізнати. Коли би хтось був піднятий досконалим у кожній думці, слові та вчинку, він не впізнав би себе, бо все, що характеризує особистість, залишилось би позаду, і він не знав би як відрізнити себе від решти людства. Світ повернеться до життя з таким самим рівнем свідомості, з яким поринув у смерть. Та люди є в стані смерті, і мета Царства Месії – підняти їх із цього стану і поновити втрачене до досконалості людської природи.
Святе Письмо показує нам, що в кінці тисячі років Христового царювання весь світ буде переданий Отцю. Тоді для людського роду буде час випробування, проби, яку мав Адам, коли знаходився в Едемі. На “короткий час” сатана матиме право спокушувати людство так, як він спокушував матір Єву. Але в той час світ мав би бути настільки утвердженим у праведності серця, щоб жодна річ, яку сатана або якась інша істота представила би їм у вигляді спокуси, не змусила би їх до гріха. Ті, які не навчаться ненавидіти гріх і любити праведність, не будуть придатні до вічного життя. Читаємо, що вогонь (суди) зійде з неба і знищить таких.

СТО РОКІВ ВИПРОБУВАННЯ

Але треба пам’ятати, що є ще інше випробування – перед тим, яке буде в кінці Тисячолітнього віку. Від часу встановлення Царства світ буде на випробуванні. Під милосердним Христовим правлінням деякі скористаються з нагоди піднятися поступово до досконалості людської природи, втраченої в Едемі. Натомість інші, як подає Святе Письмо, далі залишаться в стані бунту, люблячи гріх і ненавидячи праведність. Їм буде дано сто років (Іс. 65: 17-25) випробування, навіть якщо за цей час вони не прийдуть до досконалості розуму та тіла через свій бунтівний стан серця.
Про таких сказано як про дітей у порівнянні з іншими (в той день), які будуть жити далі й стануть досконалими. Месія, великий Суддя, спровадить на них смерть у вигляді прокляття, осуду, позбавлення подальшої нагоди здобути життя, бо вони не взяли для себе користі зі заслуги Христа і Царства Христа. А якщо таким буде їхній стан після сотні років, то можемо припустити, що коли би хтось, виявившись вірним під час першої сотні років, зайняв під час другої сотні років становище, вороже до праведності, він буде позбавлений життя.

“СВЯТІ СВІТ СУДИТИМУТЬ”

“Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2). Знаємо. Праця надання людству потрібного знання і допомоги буде поручена Христу та Церкві. Кінцевим вироком грішникам буде знищення, смерть, як це виразно показано в притчі (Мт. 25: 31-46), де Ісус (із Церквою) зображений зі силою і великою славою як той, Хто судить світ: “Бо Він [Бог] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив” (Дії 17: 31) – День великого Месії, позаобразного Мойсея, Ісуса (Голови) і Церкви (Його Тіла). Притча показує, що діяльність Тисячолітнього віку цілковито відокремить клас “овець” від “козлів”. “Вівці” будуть поставлені праворуч (місце милості), а “козли” – ліворуч (місце немилості). У кінці Віку Месія знищить клас козлів і благословить в імені Отця весь клас овець. Немає сумніву, що випробування стосовно життя або смерті продовжуватиметься протягом усього Тисячолітнього віку – усього тисячолітнього Судного Дня.

ЗАСЛУГА, ПРИПИСАНА ВЕЛИКИМ ПОСЕРЕДНИКОМ

У даний час Церква є на суді щодо життя або смерті, і Христос приписує нам Свою заслугу, ховаючи наші вади та недоліки. З часом Він дасть світу справжню досконалість на умові досконалого послуху. Але зараз, коли великий Заступник приписує праведність, рішення у справі Церкви наступає через кілька років, відколи ми досягаємо пункту посвячення до смерті. Якщо цього часу достатньо для випробування Церкви, то можемо бачити, що сотня років є достатнім часом для світу, щоб побачити, чи люди зроблять хоча б малий поступ вгору Святою Дорогою.
Випробування Церкви ми сприймаємо як факт, бо на це звертає нашу увагу апостол. Коли б ті, хто тепер посвячений, потрапили в гріх, то вже не знаходиться жертви за гріхи (Євр. 10: 26, 27). Чому? Бо приписання заслуги Христа більше не повториться. Якщо нам приписана заслуга Христа в теперішньому житті, наступного приписання вже не буде. Хто не отримає приписання Христової заслуги тепер (як Церква), той не отримає його ніколи, а замість цього здобуде користь з Нової Угоди. Однак наслідком в обох випадках є випробування життя або смерті та вирок життя або смерті.

“БУДЬ ВІРНИЙ”

Коли б у випадку Церкви хтось був вірний у своїх випробуваннях до останнього дня і в цей день виявився невірним, це мало б вирішальний вплив на його майбутнє. Так само можемо сказати про світ: коли би хтось виявився невірним у своєму випробуванні в наступному віці, його випробування закінчилося б негайно, і вироком, без сумніву, була би Друга Смерть. Іншими словами, випробування триватиме доти, доки кожна особа не буде нагороджена або покарана, і кожний вчинок до самого кінця матиме вплив на вирок у цьому випробуванні.
У Єзекіїля є певна вказівка в цьому напрямку, де Бог каже: “А коли б несправедливий відвернувся від усіх гріхів своїх, яких наробив, і виконував усі устави Мої, і робив право та справедливість, буде конче він жити, не помре! Усі його гріхи, які наробив він, не згадаються йому, він буде жити у своїй справедливості, яку чинив!.. А коли б справедливий відвернувся від своєї справедливості й став робити кривду,.. то чи такий буде жити? Усі справедливості його, які він робив, не згадаються; за своє спроневірення, що він спроневірив, і за гріх свій що згрішив, за них він помре!” (Єз. 18: 21-24). Таким, мабуть, є принцип Божественної Справедливості, і з ним ми всі можемо без труднощів погодитися і можемо вважати його справедливим та цілковито правильним. “Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!”.

R4985 (1912 р.)