ЄВАНГЕЛІЄ, ЯКЕ ПРОПОВІДУВАВ СВ. ПАВЛО

“Я не соромлюсь Євангелія Христового, бо воно є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше юдеєві, а потім гелленові” (Римлян 1: 16, Дерк.).
Існує багато релігій, і ми, мабуть, помилково казали в минулому, що є тільки одна релігія. Релігія – це, власне кажучи, “будь-яка система поклоніння, якою люди визнають Всевишнього і намагаються віддавати Йому честь”. Тому ми, звісно, визнаємо різні великі релігії світу в тому значенні, що не можемо їх зігнорувати. Наприклад, ми маємо вчення Конфуціанства, вчення Брахманізму, вчення Буддизму, вчення Ісламу, вчення Юдаїзму і вчення Християнства. Усі вони виступають перед нами як релігійні вчення. Усі вважають себе більш-менш раціональними та розсудливими. Кожна людина намагається думати, що її власна теорія про будь-яку річ є розсудливою, і в цьому вона має рацію.
На основі нашого вірша пропонуємо порівняти релігію Ісуса з усіма іншими релігіями. На початку ствердимо з апостолом: “Я не соромлюсь Євангелія Христового”. Що б не казали про інші релігії, ми як християни віримо, що в християнській релігії міститься те, чого жодній людині не потрібно соромитися. Мабуть, є певні риси і форми певних віровчень, яких ми могли би соромитися – які не відповідають нашим найвищим ідеалам, – але християнська релігія у тому вигляді, в якому вона представлена в Божому Слові, повинна бути Критерієм Християнства, і її ми не соромимося. Якщо порівняти її з усіма іншими релігіями у світі, вона стане переможцем у кожному значенні слова. Усі ці релігії, здається, визнають, що людина є в недосконалому, незадовільному, грішному стані, тому кожна з цих релігій прагне представити певні догмати, вчення, які допоможуть людині вийти з її недосконалого стану і повернутися до згоди з Богом.

ПОРІВНЯННЯ РЕЛІГІЙ

Якщо ми розглянемо вчення Ісламу, то побачимо, що воно містить певні риси, дуже позитивні, тоді як інші риси ми не можемо рекомендувати такою ж мірою. Воно намагається не шкодити людині, а робити її кращою. Теорія Ісламу полягає в тому, що людство деградувало і потребує підняття зі свого деградованого стану. Те саме можна сказати про вчення Брахманізму, Конфуціанства та Буддизму. Усі вони тією чи іншою мірою показують, якими, очевидно, повинні бути ліки від деградованого стану людини, ліки від її незадовільного стану.
Деякі з цих релігій проголошують якийсь один вид покарання для тих, хто їх не приймає, інші говорять про інші види покарання. Деякі пропонують один вид нагороди для тих, хто приймає їхні вчення і тримається їх, інші пропонують інші види нагороди. Та всі погоджуються, що людину треба підвести й підняти з її деградованого стану, грішного й незадовільного. У кожній людині з природи є (без будь-якої освіти про цю річ) щось, що каже їй, що вона недосконала, що вона не є в ладах з власним сумлінням, ані в ладах з власними найвищими ідеалами Божественного розуму.
Тому всі релігії визнають наведений принцип гріха і пропонують засоби від нього. Доказ цього ми бачимо скрізь у поведінці їхніх прихильників. Багато хто пробує в тому чи іншому вигляді розпинати плоть – хтось через бичування, хтось через відмову від різних життєвих свобод, хтось тримаючи підняті руки цілими днями, намагаючись стати святим і, тим самим, вблагати свого бога.
Але жодна з цих речей у світлі Євангелія Христа, здається, не є найвищим і найшляхетнішим ідеалом. Звичайно, усі вони зробили щось добре і підняли декого з деградації, в якій люди знаходилися. Людство могло би стати ще гіршим, коли б не ці релігії.
Але тепер, коли ми порівняємо їх з релігією Ісуса Христа, ми переконані, що все промовляє на користь релігії Христа. Перш за все треба сказати, що всі ці релігії так чи інакше нагадують юдейську релігію, яка є від Бога, тому всі ці релігії більш-менш погоджуються з Божим задумом.
Божий задум для юдеїв був такий: “Людина, яка його [Закон] виконує, буде ним жити”, буде мати вічне життя. Такою була Угода, укладена Богом з ними на горі Сінай через Мойсея. Спочатку вони думали, що їм напевно вдасться піднятися з гріха, тому що Бог дав їм Закон, і через його виконання вони стануть досконалими і будуть приведені до згоди з Богом. У цьому вони помилялися, бо минали століття і виявилося, що ніхто з них не здатний виконати Закон, адже він є мірою спроможності досконалої людини, а ніхто з них не міг піднятися до її рівня.
Тому Ізраїль, як це представляє апостол, зрозумів, що “жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним [Богом]”. Ізраїльтяни також зрозуміли, що Закон, замість того, що вдосконалити, виправдати їх і дати їм вічне життя, приніс їм ще більше усвідомлення гріха, ніж вони мали попередньо. І в цьому полягало справжнє благословення Угоди Закону: вона показала їм їхній грішний стан і неспроможність вибратися з нього. Але юдеї сьогодні не усвідомлюють цього великого факту, бо коли б вони його усвідомлювали, то просили би Бога про милосердя замість сподіватися виконати Закон і виправдатися цим.
Те саме, скажемо, є правдою про всі язичницькі релігії. Усі пропонують допомогу, завдяки якій людство зможе стати досконалим, але ніхто з людей не може зробитися досконалим, і всі розуміють, що вони грішні та вкрай недосконалі. Тому в цих релігіях немає нічого логічного, адже всі вони починають з того, що людина повинна бути досконалою, повинна бути святою, і погоджуються, що вона такою не є. Те, на що ми попередньо звернули увагу, погоджується зі словами Бога про Ізраїль: “Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним”. Боже Слово погоджується зі всім цим: що людина грішна, що вона не може робити того, що хоче, що її ідеали повинні бути і є вищі, ніж її здатність та вміння. Ось чому св. Павло стверджує: “Так що ви не можете робити того, що хотіли б” (Хом.).

УВЕСЬ РІД ПРОДАНИЙ ПІД ГРІХ

Християнство відповідає, що причина в тому, що ми – деградовані створіння, продані під гріх. Хто продав нас, коли і де? Біблія відповідає, що “як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей”. Смерть прийшла на весь рід і принесла розумове, моральне та фізичне зубожіння, так що тепер, через гріхопадіння, ми не можемо робити те, що хотіли б.
Біблія розповідає, що спочатку Адам не був у такому стані, як ми, а був досконалий і міг виконувати Божественний Закон досконало. Натомість ми “продані під гріх”. Пророк Давид висловлює цю саму думку: “Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя”. Тому бачимо, що ми є родом грішників, недосконалих розумово, морально та фізично, і тому нездатних виконувати Божественний критерій, тобто Закон. Що ж, у такому випадку, пропонує християнство нам, чого не пропонує жодна інша релігія? Християнство пропонує нам Спасителя, тоді як жодна інша релігія спасителя не пропонує.
Християнство визнає, що існуючий стан прийшов через неслухняність однієї людини, Адама, і вважає Ісуса тим, Хто відкупляє людину від кари смерті, що прийшла на наших перших батьків: “Смерть бо через людину, і через Людину воскресіння мертвих”; “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть – пише св. Павло, – кожен у своєму порядку”. Отже, християнство закономірно знаходиться вище, бо пропонує задоволення вимог Божественної Справедливості.
Усі релігії кажуть, що Божественна Справедливість протистоїть гріху, але християнство пропонує задоволення вимог Божественної Справедливості. “Христос був умер ради наших гріхів”, “дав Самого Себе на викуп за всіх”, “Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу, – пише апостол. Тому християнство не тільки більш логічне, але й більш справедливе – визнає Божественну Справедливість.
Треба визнати, що якщо Бог обґрунтовано та законно засудив світ як Великий Суддя людства, то повинно бути якесь задоволення вимог Справедливості, перш ніж Найвища Справедливість Всесвіту могла би забрати кару і звільнити злочинця. Людина згрішила, і велика Найвища Справедливість винесла вирок, тому немає способу відмінити цей вирок, хіба що через крок назустріч їй. Тому християнство стверджує, що наш Господь Ісус прийшов у світ, щоб компенсувати покарання, і що Він “за благодаттю Божою смерть скуштував за всіх” (Євр. 2: 9).
Християнство має ще одну перевагу над усіма іншими релігіями: воно визнає любов та співчуття Бога, чого не робить жодна інша релігія. Усі ці релігії дійсно визнають Бога, і ми кажемо, що немає особливої різниці, чи вони називають Його Аллахом, чи Єговою, чи якимось іншим іменем. Віримо, що вони визнають того самого одного Бога, але не бачать справжніх рис Його характеру. Вони усвідомлюють Його Справедливість і власні порушення Божественної справедливості, але вони не бачать Божого милостивого замислу. Їхній Бог представлений ідолом китайців, який зображує їм характер Бога.
Пригадуємо одну вивіску в Китаї. Постать на цій вивісці зображувала щось схоже на демона, стиснута рука якого палахкотіла блискавкою. Це був бог, який навіював жах, дихав помстою.

БОГ БІБЛІЇ – БОГ УСІЛЯКОЇ БЛАГОДАТІ

Бог Біблії, хоча справедливий, не є мстивим Богом, ані невдячним, а, навпаки, є Богом усілякої благодаті, Отцем усілякого Милосердя, від Якого походить кожний добрий і досконалий дар. Великим Даром, який Він дав, є найбільший зі всіх дарів, Дар Його Сина за гріх людини, щоб задовольнити вимоги власної Справедливості. Це не був примус коштом (всупереч) волі Відкупителя, оскільки Святе Письмо виразно стверджує, що це було з причини “нагороди”, виставленої перед нашим Господом, як про це читаємо, що Він заради “радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором” (Євр. 12: 2).
Ця любов Бога не задовольнилася тільки наданням Спасителя і умовою, що той, хто Його послухається і повірить в Нього, отримає благословення. Ні, ця любов Бога пропонує йти далі, а саме: той, Хто дає викуп, стане Царем землі; Його скіпетр, Його правління буде “від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі”, аж “схилиться кожне коліно перед Ним, і визнає [на славу] Бога кожен язик”, аж “земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває”. Тоді кожне створіння пізнає, що існує Бог і що шлях, який Він пропонує, щоб бути справедливим і милосердним, є через Його Сина, Який має стати великим Визволителем людського роду.
Яким чином прийде цей великий Визволитель? Це і є частиною Євангелія, частиною “радісної звістки”. Воно здійсниться через Його велике Царство, яке Він встановить у відповідному для Себе часі. Його Царство буде не тільки для багатих і можновладних, але й для вбогих: “Бідаря Він підводить із пороху”, як згадує пророцтво. Його влада та вплив будуть великим рушієм, що принесе вирівнювання всього світу. Святе Письмо говорить, що всі люди є на одному рівні перед Богом, бо всі згрішили і позбавлені Божої слави, і всі отримують Божественну милість.
Господнє благословення буде в тому, що всі зможуть повернутися назад. І коли вони будуть приведені до всього, що було втрачене в Адамі й відкуплене Христом, то зможуть виконувати Божественний Закон досконало і всю вічність будуть у відносинах угоди з Богом. А для тих, хто відмовиться від благословень, приготованих для них, Бог, як виразно стверджує Святе Письмо, приготував Другу Смерть, а не місце мук: “Та душа, що грішить, вона помре”; “Бо заплата за гріх смерть”.

“ЦЕРКВА ЖИВОГО БОГА”

“А як, – скаже хтось, – бути з Церквою? Ви кажете про світ і про те, що Ісус зробить для нього. А як із Церквою?”. Ті з нас, які отримали це Спасіння, знають, що ця сила не підняла нас фізично до досконалості, але проникла до нашого серця, нашого розуму через віру, перемінивши, відновивши нас – наш розум, нашу волю. Правдивий Господній народ свого часу був відлученими, чужими та приходьками перед Господом, однак через знання про Спасителя перемінився у своєму житті, так що тепер намагається ходити не за плоттю, а за духом – духом, тобто розумом, Бога, Божественною волею.
Тут ми бачимо різницю між юдеєм під його Угодою Закону і християнином під вищою Угодою, яку Господь дав у теперішньому часі. Апостол сказав, що юдей не може робити того, що хоче, але при цьому він так само наголошує, що “виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом” (Рим. 8: 1).
Хіба це можливо? Невже ми кращі, ніж юдеї? А може ми менш деградовані від юдеїв або стали досконалими? Безумовно, ні. Апостол пояснює, що для класу, покликаного під час цього Євангельського віку, діє особливий порядок, і Бог поводиться з особами з цього класу за їхнім розумом, їхньою волею, їхніми намірами, завдяки чому вважається, що під цією Угодою Благодаті ми повністю дотримуємося Божественного Закону: праведність, повний зміст Закону, виконується в нас, які ходимо не за плоттю, а за духом – не відповідно до духа, а за духом.
Але як ми можемо бути повністю виправдані, якщо не можемо ходити відповідно до духа? Річ у тому, що кров очищає нас і пом’якшує наші гріхи. Христос приписує нам Свою досконалість і праведність, тож наші найкращі намагання сприймаються в очах Єгови як досконалі, бо ми виправдані не за плоттю, а за духом.
Євангеліє Христа перевищує всі інші релігії ще в іншому відношенні: воно – всесвітнє. Жодне інше Євангеліє, яке ми знаємо, не є всесвітнім. Євангеліє Божого Сина полягає в тому, що “Ісус... за благодаттю Божою смерть скуштував за всіх” – багатих і бідних, юдеїв та поган, за кожну націю, народ, плем’я та язик. “Ласка Божа так широка, як найширший океан”. Ми не знаємо жодної іншої релігії, такої неупередженої, яка не визнає жодних національних поділів, яка тримається думки, що ми є одним родом, що походить від однієї людини і засуджений через одну людину та відкуплений через Людину Ісуса Христа, і що всі повинні мати благословення. Іншої такої релігії немає під сонцем!
Релігія Христа, якої ми не соромимося, є найкращою, бо вона найбільш Богоподібна задля своєї широти, задля своєї справедливості, безсторонності, любові, доброти й милосердних рис. Вона показує, як жодна інша релігія, Справедливість, Мудрість, Любов та Силу Єгови, нашого Бога. Йому слава, честь і влада навіки!

R4981 (1912 р.)