ВІН УЗДОРОВЛЮЄ ЇХНІ НЕДУГИ
Марка 1: 29-45

"Він узяв наші немочі і недуги поніс" (Матвія 8: 17).

Сьогоднішнє дослідження тісно пов’язане з тим, яке було минулого тижня. Коли Ісус вийшов з синагоги в Капернаумі, Він прийшов до дому св. Петра. Тут Петрова теща лежала хвора на гарячку. Хвилинною справою для Спасителя було взяти її за руку і підвести, щоб уздоровити. Чутка про Ісуса розійшлася, і ввечері зібрався натовп бажаючих Його оздоровчих слів і дотику. "І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволив Він казати, що знають Його".

Однак Ісус не залишився, щоб збільшити і поглибити прихильне враження до того, що Він зробив. Наступного ранку, задовго до того, як розвидніло, Він залишив Капернаум і пішов у пустинне місце для молитви і спільності з Богом. Св. Петро та інші, котрі прийняли поклик до учнівства, пішли за Ним і згодом знайшли Ісуса, мабуть, наполягаючи на Його поверненні, бо казали: "Усі шукають Тебе". Але Ісус відповів: "Ходімо в інше місце, – до сіл та навколишніх міст, щоб і там проповідувати". І Він ходив по синагогах по всій тій місцевості, по всій Галілеї, проповідуючи і виганяючи демонів.

Ніщо не приваблює людський розум більше, ніж чудесна сила уздоровлювати недуги. Ніхто не тішиться хворобами, болем і стражданням. Люди були б щасливі позбутися хвороби, навіть якщо б вони добре знали, що оздоровлення було виконане силою самого сатани. Сьогодні нас не повинно дивувати, що багато фальшивих доктрин, які повністю не узгоджуються з Божим Словом, приваблюють до себе бідне, стогнуче створіння обіцянками про звільнення від фізичних хвороб – без медицини і, теоретично, силою та ласкою Божою, мов би на доказ вчень, які відстоюють цілителі.

Але оскільки такі цілителі тримаються різних і суперечливих доктрин, це показує, що всі вони, чи будь-яка з них, не є від Бога. Згідно з нашим розумінням, Біблія навчає, що жодне чудесне оздоровлення за теперішнього часу не є уповноважене Божим Словом. Св. Павло в натхненні сказав, що дари, дані ранній церкві, які використовував Ісус, апостоли і ті, кому вони їх безпосередньо передали, проминуть. Ми віримо, що вони проминули – що вони поступилися місцем наступному і вищому прояву божественної ласки, а саме, плодам святого Духа – покорі, доброзичливості, довготерпеливості та любові – як доказ Божої ласки та членства в церкві первородних. Чуда, вчинені Ісусом та апостолами, були лише для утвердження ранньої церкви. Ніде немає натяку, що божественною волею є, що протягом цього віку всі люди повинні бути оздоровлені від хвороб.

Загалом оздоровлення від хвороб, без сумніву, буде видатною рисою праці славного царства Месії після його встановлення. Будуть скасовані не лише тілесні недуги, але реституційні процеси крок за кроком просуватимуться, піднімаючи людство з гріха, слабості та недосконалості, вгору до повної та абсолютної досконалості, за винятком тих, котрі добровільно та навмисно опиратимуться божественному розпорядженню, і котрі у властивому часі будуть відтяті від життя у другій смерті. Всі решта в кінцевому результаті досягнуть славного стану досконалості, згаданого в Святому Письмі, і там не буде більше ні плачу, ні крику, ні вмирання, бо всі попередні речі гріха та смерті проминуть, бо Той, Хто сидить на престолі, зробить усе новим (Об. 21: 4, 5).

Сатана як ангел світла
Св. Павло натякає, що сатана та його посланці, зіпсуті ангели, намагатимуться перетворитися так, щоб виглядати "ангелами світла", щоб мати змогу більше впливати на людство, і щоб через це більш успішно прищепити фальшиві доктрини, які руйнують правдиву віру в Бога та Його Слово. Ми віримо, що слова апостолів особливо стосуються наших днів, і що багато добросовісних і добрих людей є зведені, і що чудесні оздоровлення є частиною приманки противника. І недоречно було б нам перераховувати тут різні доктрини, які, як ми віримо, таким чином є приманками. Ми задовольняємося даним у Святому Письмі поясненням, щоб не сподіватися ніяких чудесних оздоровлень від Бога за теперішнього часу.

"Всі недуги твої вздоровляє"
Цілком правдиво, що під Угодою Закону, яку Бог склав з Ізраїлем, Він дозволяв, щоб хвороби були покаранням за порушення закону, а здоров’я – нагородою за слухняність. Вислів пророка: "Всі недуги твої вздоровляє", – буквально стосувався ізраїльтян під Угодою Закону. Це мало також духовне застосування до церкви, нового створіння.

Але оздоровлення нового створіння та оздоровлення його тіла – це різні речі. Всі душевні хвороби нового створіння та його сердечні тривоги лікуються Добрим Лікарем – хоча б навіть його тіло зазнавало болю і згасало аж до смерті. Ми повинні пам’ятати, що умовою, на якій ми були зачаті святим Духом, щоб стати новими створіннями, було повне підкорення тіла та його інтересів як живої жертви, святої і прийнятної, що є нашою розумною службою (Рим. 12: 1).

І діяльність Господа з церквою тепер зовсім не відрізняється від діяльності на самому початку. Наскільки показують записи, всі, або майже всі, котрі були оздоровлені Ісусом і апостолами, були "грішниками". Справді, немає жодного запису про якийсь окремий випадок, в якому хтось з апостолів був зцілений з якоїсь хвороби. Хоча св. Павло уздоровив багатьох недужих, однак коли Епафродит був "смертельно" хворий, немає згадано про яку-небудь спробу чудесно зцілити його.

Так само у випадку з Тимофієм бачимо, що св. Павло не посилав йому свого носовика чи хусточки, щоб зцілити його, і не радив йому молитися за своє оздоровлення, і не говорив йому, що він буде молитися за нього, і не радив йому просити інших, щоб молилися за нього. Навпаки, він порадив деякі ліки, "ради шлунка твого". Дійсно, ми віримо, що коли б Божий посвячений народ просив про фізичне зцілення, то це було б намаганням знову повернути собі те, що вони особливо посвятили Господу – "аж до смерті". Те, що у випадку багатьох з Його народу Господь особливо керує, щоб, без їхніх прохань, дати їм добре здоров’я і силу для праці в Його службі, є зовсім іншою справою. Але це жодним чином не вступає в конфлікт з фактом, що Бог використовував чудеса між сторонніми, між непосвяченими людьми як передвісники загального благословення, яке прийде на все людство у царстві Месії, яке незабаром буде встановлене.

Більше того, пам’ятаймо, що чудеса, вчинені Ісусом та апостолами, не були спробами уздоровити всі хвороби, усунути біль і смуток. Вони мали на меті лише привернути увагу до Євангельського послання. Час, коли Бог витре кожну сльозу з усіх облич, і коли не буде більше стогону, крику і вмирання, настане впродовж, і як наслідок, царювання Месії протягом тисячі років (Об. 21: 4).

Сьогоднішнє дослідження дає один доказ у цьому напрямку. Ісус вчинив багато могутніх діл в Капернаумі, але тільки, щоб привернути увагу. Він пішов до інших міст і сіл, залишивши в Капернаумі багатьох недужих і розбитих. Так само читаємо, що коли Ісус проходив біля ставка Сілоам, там було дуже багато безпомічних людей, які потребували зцілення і чекали на нагоду зануритися для цього у воду. Ісус помітив лише одного з цього натовпу і сказав йому: "Візьми ложе своє – та й ходи" (Івана 5: 1-9).

Вдячність очищеного прокаженого
Сьогоднішнє дослідження згадує інший випадок оздоровлення. Юдеї вважали проказу невиліковною хворобою і образом гріха. Прокажений з цієї лекції мав віру в силу Ісуса, прийшов і впав перед Ним на коліна, благаючи зцілення, очищення. Його молитва була вислухана не тому, що він був одним з Ісусових учнів, і не тому, що він обіцяв стати одним з них, а завдяки проявленій вірі, і щоб його випадок став для священиків свідоцтвом того, що Ісус вживає божественну силу. Очищеному прокаженому, згідно з законом, було сказано піти і скласти належне приношення, яке виражає його вдячність Богу, засвідчити священику про своє оздоровлення, щоб той оглянув його, як вимагав Закон.

Ісус наказав прокаженому не розповідати про це велике чудо, але в своїй вдячності той не міг стриматися і скрізь розповідав про нього. Внаслідок цього Ісус не міг відвідувати великі міста, бо Його оточила б величезна кількість хворих, принесених для зцілення. Тому Він вчащав до сільських місцевостей, і навіть тоді люди з усіх сторін шукали Його, щоб зцілитись.

Але, нажаль, вони більше цінували реституційні благословення, ніж великий привілей, який наш Господь спеціально приносив їм, щоб вони стали Його послідовниками і співспадкоємцями в Його царстві, яке незабаром роздаватиме реституційні благословення і оздоровлення далеко і близько кожному члену Адамового роду, засудженого через падіння Адама і відкупленого дорогоцінною кров’ю на Голгофі.