РОБІТНИКИ ЖНИВ
Марка 1: 14-28

“Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав” (Матвія 9: 37, 38).
Новий Завіт скрізь навчає, що праця, яку виконували Ісус та Його апостоли між юдеями вісімнадцять століть тому, була жнивною працею. Ісус сказав: “Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли”, – пожинаєте плоди їхньої праці, проводите жнива плодів Юдейського віку.
Зрілі характери тієї Епохи були готові прийняти Месію і Його Послання на умовах повної присвяти свого часу, талантів, впливу та життя як слуги Нового Порядку – Нової Угоди, яку Бог планує запровадити з Ізраїлем у своєму часі й під якою всі племена землі матимуть благословення. Ця служба теперішнього часу є жертовною – приготуванням Царського Священства за чином Мелхиседека з метою виступати Посередником між Богом і людьми, світом.
Зусиллями Ісуса та апостолів знайдено близько п’ятсот братів, гідних бути зібраними під час Його служіння. Згодом, під час П’ятидесятниці й пізніше, у жнивах було зібрано ще кілька тисяч юдеїв – впроваджено в Епоху Духа. Вони були зачаті Святим Духом як Нові Створіння, члени Тіла Помазанця, члени Царського Священства. Однак їх кількість була недостатньою, щоб довершити Божественно встановлене число. Тож коли всі “справді ізраїльтяни” були зібрані в жнивах, Юдейський народ був позбавлений Божественної милості на певний час, а Боже Послання Благодаті було послане до поган, “щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого” – щоб разом із юдеями вони могли бути членами великого Посередника Нової Угоди під головуванням прославленого Христа.

ЄВАНГЕЛІЄ ЦАРСТВА

Нинішній урок стосується проголошення нашим Господом “жнивної” праці серед юдеїв. Іван Христитель та його учні проповідували та христили багатьох, проголошуючи, що Боже Царство близько і що всі бажаючі брати участь у його великих благословеннях повинні прийти до повної згоди зі Законом Мойсея і, тим самим, приготуватися до переходу від образного Ізраїлю до позаобразного – від членства в Мойсеї, образі, до членства в Христі, Позаобразі. У відповідному часі проповідування, яке вів Іван Христитель, прийшло до завершення, коли Ірод кинув його до в’язниці. Від того часу Ісус та Його учні стали більш відомими, однак їхнє Послання було таке ж, як Іванове, про що читаємо: “Прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію»”. Той, хто повірив цьому Посланню, визнав Ісуса за “посланого” Богом, Месію, Який у відповідному в Бога часі буде Царем Ізраїлю, Монархом землі. “Збулися часи” означає, що призначений час, коли пропозиція Царства буде зроблена юдейському народові, настав.
Але Бог знав наперед, що Ізраїль буде неготовий, що тільки дехто буде підготовлений стати Нареченою Месії, Його помічницею в праці Царства, і що потрібно буде вісімнадцять століть, щоб вибрати решту з-посеред поган.
Тому св. Павло показує в Римлян, розділи 9: 1-33, 10 та 11, що пророки провістили, що Ізраїль спіткнеться, що як народ він буде тимчасово відкинений, що решта з нього буде ядром класу Нареченої, тоді як позосталих доведеться взяти з поган. Св. Павло стверджує: “Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи”, “поки не ввійде повне число поган” і “вибраний” клас не буде повний.
Однак Бог продовжував Свою частину плану так, немовби Він не знав наперед про шлях, який оберуть ізраїльтяни. Євангеліє спочатку проповідувалося їм, і всі святі були знайдені ще перед тим, як був зроблений хоч якийсь крок, щоб відкрити двері цієї особливої милості для поган.

“СТАТИ ЛОВЦЯМИ ЛЮДЕЙ”

Мудрість Бога є дурістю в людей, а мудрість людей є дурістю в Бога, каже Святе Письмо. Це видно на прикладі вибору нашим Господом дванадцятьох апостолів, покликання чотирьох з яких згадується в цьому вивченні: Симона, Андрія, Якова та Івана. Якими б здібними вони не були як люди, їм не вистачало зовнішнього блиску, освіченості, якої люди звикли сподіватися від релігійних учителів. Біблійний запис про них каже, що люди “спостерегли, що то люди... невчені та прості”.
Це пригадує нам слова, сказані апостолом, що “високий поклик” Бога до співспадкоємства з Ісусом поширився і мав вплив тільки на вбогих цього світу, багатих вірою; що серед “вибраних” будуть “небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні” (1 Кор. 1: 26, 27). Успіх у житті веде певною мірою до самовпевненості, самовдоволення, свавілля, тоді як Євангельське Послання звертається до тих, хто відчуває власне безсилля, недосконалість, недостойність і, відповідно, з великою наполегливістю тримається Божественної обітниці – Божественної допомоги, віддаючи Богу славу.
Слова Ісуса “Горе ж вам, багатіям” (багатим мудрістю, майном, славою, вченістю, шляхетністю характеру) не треба розуміти як такі, що означають, що всі або майже всі великі, шляхетні, розумні й багаті є засуджені на вічні муки або на якесь покарання за своє багатство освіти, характеру тощо.
Радше ми повинні сприймати точку зору Послання Великого Учителя – “Горе ж вам” – у стосунку до Царства: у вас менше шансів здобути цей чудовий Божий “високий поклик”, ніж коли б ви були у більш скромних умовах. Свою втіху ви маєте вже зараз і, відповідно, менше цікавитеся славними речами Божого Послання. Ви настільки задоволені речами теперішнього життя, що вам буде набагато важче пожертвувати всім цим заради частки в Месіанському Царстві. Та “блаженні вбогі духом”, – сказав Учитель, – покірні розумом, а тому більш охочі вчитися, бо тоді ви будете більше озиратися за великим даром Бога – “дорогоцінною перлиною”, участю в Царстві дорогого Божого Сина.

“НАВЧАВ ВІН ЇХ, ЯК МОЖНОВЛАДНИЙ”

Перші п’ять віршів нашого вивчення розповідають про те, як рибалки покинули все земне заради майбутньої участі з Месією в Його Царстві. Вірш 21 показує, що Відкупителя в Капернаумі вважали великим Учителем і вченою людиною, якій інші поступалися місцем у синагозі. Люди дивувалися, кажучи: “Як Він знає Писання, не вчившись?”.
Більше того, вони дивувалися з Його вчення, бо “навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні”. Юдейські книжники і рабини тоді, як і тепер, були, мабуть, формальними й цілком нездатними дати людям хоч якесь розуміння учень Закону та пророцтв. Ісус добре володів Мечем Духа, Божим Словом, тому Його звернення та пояснення були переконливими для слухачів.
Коли би книжники, фарисеї та священики прийняли Його, то весь народ зробив би те саме. Але тоді б не виконався Божественний Задум. Тому діла Учителя і Його учення були переважно в алегоріях та незрозумілих висловлюваннях, адже Божественний намір був у тому, щоб тільки святі юдеї повною мірою оцінили Учителя і стали Його послідовниками. Той самий принцип, під Божим провидінням, стосувався Послання й посланців Царства протягом всього Євангельського віку. Отже, це справжнє Послання ніколи не приваблювало нікого, окрім святих. Інші задовольнялися формами побожності, позбавленими сили і несумісними зі Словом.

НАВІТЬ ДЕМОНИ СЛУХАЮТЬСЯ ЙОГО

Коли Ісус ще навчав у синагозі в Капернаумі, один молодий чоловік, одержимий демоном, “нечистим духом”, закричав гучним голосом. Демон визнав Ісуса та Його вчення і вжив молодого чоловіка як своє мовне знаряддя, свого медіума, кажучи: “Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий”.
Демони, яких наш Господь та апостоли вигнали з людських істот, колись, як розповідає Біблія, були святими ангелами. Вони відпали від Божественної милості через свої грішні стосунки з людством за днів Ноя (1 М. 6: 1-5). Ці грішні духовні істоти далі хочуть мати стосунки з людьми і названі “нечистими духами”, бо як би вони на перших порах не вдавали зі себе ангелів світла, пізніше вони виявлять свою справжню суть через нечестиві, нечисті натяки.
Як св. Павло не хотів дозволити молодій жінці-медіуму називати себе та Силу слугами Бога (Дії 16: 16-18), так Ісус не хотів дозволити цьому демону дати свідоцтво про Себе, навіть якщо воно було схвальне. Він наказав демону вийти з чоловіка. Виходячи з чоловіка, демон завдав йому великого болю, так що той голосно закричав. На зібраних у синагозі це справило велике враження. Ісус викликав їхнє захоплення не тільки Своїми ученнями, але й Своєю силою мати вплив на злих духів, підтверджуючи Свій авторитет Учителя, посланого Богом. Слава про Нього почала поширюватися по всій Галілеї.

R4968 (1912 р.)