БУДЬТЕ ГОТОВІ ДО ЦАРСТВА
Луки 3: 1-17

“Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне” (Матвія 3: 2).
Іван Христитель був останнім з пророків, тому Ісус сказав, що ніхто з них не був вищим від нього: “Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя. Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього” (Мт. 11: 11). Кожний член класу Небесного Царства повинен бути вищим від Івана через зачаття Святим Духом. Такі особи вважаються членами Дому Синів, тоді як пророки належали до давнього Дому Слуг: “Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга... Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми” (Євр. 3: 5, 6; Ів. 1: 13).
Бог постановив від заснування світу, що Він відкупить людину і встановить Своє Царство, щоб повернути людей зі стану гріха та смерті. Відкупитель світу мав бути Царем, через тисячолітню діяльність Якого вчинки сатани будуть понівечені, голова змія буде розчавлена, а людство буде підняте з гріха та смерті і повернеться до стану, в якому Адам був на початку – “дуже добре”. Слухняні навчаться з досвіду великого уроку, цінного на всю вічність. Свідомі противники будуть знищені без надії та виправлення. Та спочатку з-посеред відкуплених буде вибрана мала громада, щоб разом з Відкупителем виконувати Його велику працю. Вони будуть зватися Царством – класом Царства, Царською Сім’єю, Синами Бога.
Бог обіцяв Аврааму, “другу Божому”, що це велике благословення прийде для людства через його нащадків, і всі спасенні будуть знані як його нащадки, ставши членами-прозелітами Ізраїлю. Месія за обітницею також мав бути насінням Авраама, і через цього Месію тілесні нащадки Авраама отримають благословення і стануть знаряддям благословення всіх народів. Одна річ не була пояснена Авраамові: що Месія матиме громаду співспадкоємців, вибраних з-посеред людей, яка буде вважатися “Тілом Христа”, тобто “Нареченою, Дружиною Агнця”.

НЕОДМІННО СПОЧАТКУ ЮДЕЄВІ

Хоча Бог не згадав цей вибраний клас, який, як Він задумав, повинен бути членами Месії, тобто Його Нареченою, тим не менше, Бог постановив, що нагода стати членами цього вибраного, особливого класу перш за все повинна бути дана тілесному насінню Авраама. Під час трьох з половиною років служіння Ісуса й наступних трьох з половиною років після Його смерті привілей стати Його Нареченою та співспадкоємицею був обмежений до Ізраїлю за плоттю.
Пізніше він був даний на рівних умовах також поганам. Святий Павло розповідає, що було потрібно, щоб Євангельське Послання було спочатку дане юдеям, бо таким був Божественний порядок. Але він додає: “Чого Ізраїль шукає [найкращого з Божих дарів, привілею стати членами духовного Ізраїлю], того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи [стали засліплені]” (Рим. 11: 7). Це засліплення не є назавжди, а лише до укомплектування вибраного, духовного класу. Тоді засліплення має проминути, й Ізраїль має спастися, тобто повернутися до Божественної милості, втраченої вісімнадцять століть тому (Див. Рим. 11: 25-33).
Тим часом справи з тілесним Ізраїлем продовжувалися так, немовби Ісус у плоті мав незабаром зайняти Престол, немовби Його учні в плоті мали бути Його Нареченою, немовби юдейський народ мав бути звеличений і вжитий як Божественний шлях, немовби в той час мала виконатися обітниця: “І благословляться... в нащадках твоїх всі племена землі”.

“МОЄ ЦАРСТВО НЕ ІЗ СВІТУ ЦЬОГО”

Виходячи з цієї пропозиції, яка, як Бог знав наперед, не буде прийнята достатнім числом юдеїв, Він послав Івана Христителя сповістити про Ісуса, немовби Той буде Царем юдеїв у плоті, і сповістити про Його Царство, немовби воно буде негайно встановлене. Проте Бог увесь час знав про розп’яття Свого Сина і передбачив його, знав, що в той час тільки почнеться вибрання обраної Церкви і потрібно буде понад вісімнадцять століть, щоб його завершити – потрібно буде понад вісімнадцять століть чекати на Царство, аж клас Царства буде готовий в імені та силі Бога взяти панування над землею, під усіма небесами.
Як Ісус сказав, що “Моє Царство не із світу [віку] цього”, і не встановив Свого Царства при першому приході, а тільки почав працю покликання “вибраних”, так праця Івана Христителя була тільки для юдеїв, і він, відповідно, був тільки позаобразом Іллі. Більший позаобраз Ісуса, а також Іллі та Івана як Його попередників, ми можемо бачити зараз. Ісус у плоті й усі Його вірні члени в плоті протягом вісімнадцяти століть становили позаобраз Івана Христителя. Їхнє послання протягом усіх цих століть було до тих, хто його чує: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. Позаобразний Цар, чиє Царство вони звіщають, складається з прославленого Ісуса та Його прославленої Нареченої за завісою. Вони незабаром приймуть Царство і будуть царювати славним чином як Насіння Авраама, щоб благословити всі покоління землі.
Церква кликала в “пустині” в тому значенні, що була відчужена й відокремлена від світу. Вона кликала до всіх, хто міг чути заклик приготуватися до Царства Месії. Вона розповідала більш повно, ніж це робив Іван Христитель, про наслідки Царства Месії – про підняття долин (підняття вбогих), про виправлення викривленого і згладжування нерівного, щоб кожна плоть могла побачити, оцінити, зрозуміти й відчути Боже спасіння. Іван і Церква сповіщають про те, що це спасіння має прийти через Ісуса та Його прославлену Наречену в силі Царства. Ми робимо наголос на тому, що як Іван Христитель був позаобразом Іллі та предтечою, вісником Ісуса, так Церква, тільки в більш істотному значенні, є вищим позаобразом Іллі й ще більш особливим вісником Месіанського Царства.

“РОДЕ ГАДЮЧИЙ”

За днів Івана натовпи прагнули належати до класу Царства, при цьому тримаючись своїх явних гріхів. Так само було весь цей вік. Єдиними, які могли справді претендувати на те, щоб належати до духовного Насіння Авраама, були ті, які показували каяття у своєму гріху і відданість Богу через повне посвячення протистояти гріху й бути послідовниками Учителя до самої смерті – до того ж ганебної, якщо потрібно.
Він сказав, що незабаром “сокира” буде вжита до цього народу. Обрізання більше не приносило результату. Кожний повинен був або принести добрий плід або бути зрубаним й киненим у “вогонь” – великий час утиску, яким закінчився вік. Люди питали Івана, що їм робити після покаяння. Він відповів, що ті, у кого зайвий одяг, повинні бути готові дати його або позичити усякому, хто не має, а ті, у кого вдосталь їжі, повинні дати її потребуючим. Так вони покажуть каяття у самолюбстві та безсердечності, які свідчили про їхню гріховність – покажуть стан серця, потрібний для прийняття Ісуса.

“ЧИ ХРИСТОС ТИ?”

Коли збирачі податків прийшли до Івана і, каючись, запитали: “Як нам вести своє життя?”, він відповів: “Не вимагайте більше, ніж наказує Закон”. Вояки також каялися і питали Івана, як їм жити: “Що нам робити?” Він відказав: “Не чиніть насильства, ані не домагайтесь нічого безпідставно; задовольняйтесь своєю платнею”. Так ви покажете своє каяття і бажання виконувати Божественну волю, бо такий шлях дуже відрізнятиметься від того, до чого ви звикли. Попри те, що Іван проповідував вдовольнятися наявним, його схопили як порушника спокою й обезглавили.
Дух очікування витав у повітрі, й дехто з народу, захоплений вченням Івана, питав, чи він часом не Месія. Іван одразу відповів: “Ні, моє хрищення є тільки водою”. Хрищення Месії буде хрищенням “духом та вогнем”. “У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить у вогні невгасимім” (Мт. 3: 11, 12).

“НАБЛИЖАЄТЬСЯ НА НИХ ГНІВ ДО КІНЦЯ” (Гиж.)

Речі, які Іван пророкував про Ісуса, частково виконалися понад вісімнадцять століть тому, однак в іншому значенні вони ще тільки мають виконатися. Вони виконалися в стосунку до юдейського народу. Ісус дійсно христив декого з них Святим Духом у П’ятидесятницю, а згодом всіх вірних “справді ізраїльтян”. Потім Він христив невірних вогнем – часом утиску. Св. Павло пише про цей утиск: “Наближається на них гнів до кінця” (Гиж.), щоб виконалося все “написане в Законі і пророках” про них. Ісус проводив жнивну працю тільки для юдейського народу. Він збирав їхню пшеницю до клуні Євангельського віку через зачаття їх Святим Духом у П’ятидесятницю і після цього “спалив” народ у часі утиску, яким закінчився їхній вік, у 70 р. н. е.
Та зараз є ще більше виконання, всесвітнє. У кінці цього Віку весь клас “пшениці” має бути зібраний до небесної клуні через зміну в Першому Воскресінні, а в грядущому часі утиску всі інші, не справжня Церква, будуть відтяті від спільності з Церквою і від всякої нагоди членства в ній. Вони як “кукіль” будуть спалені – повернуться до рівня решти людства. Та, дякувати Богу, у той час почнеться праця благословення мас, і всі покоління землі отримають благословення через славне Месіанське Царство!

R4958 (1912 р.)