“БУТИ ПРИ СПРАВАХ ОТЦЯ МОГО”
Луки 2: 40-52 (Хом.)

“Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?” (вірш 49).
Дивовижне дитя з Віфлеєму “зростало мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей”. Досконала дитина, досконале хлоп’я, звичайно, набагато випереджувало недосконалих дітей. Нинішні переваги навчання були в той час незнані. Освітні здобутки ставали надбанням людей переважно через спілкування зі старшими. Історія передавалася з покоління в покоління, за винятком наукових знань. При цьому юдейські хлопці мали перевагу над однолітками з інших народів завдяки Божественному порядку служіння в храмі та в синагогах щосуботи. Ці служіння складалися переважно з читань по черзі Закону та пророків. Ось так всі юдейські діти мали чудову можливість чути Слово Господа. “Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають”. Тільки дехто мав більші можливості – вмів читати. Серед них був Ісус, але не завдяки можливості навчатися в юнацькому віці, а завдяки блискучому розуму, який запам’ятовував усе, що до нього входило, і для якого Біблія була завжди відкритою книгою.
Про видатні здібності Ісуса свідчить факт, що коли Він приходив до синагоги у Своєму рідному місті Назареті, де всі знали про Його особливі здібності читця та тлумача, це служіння зазвичай доручали Йому (Лк. 4: 16). Однак люди дивувалися, кажучи: Як це так, що Ісус є письменним, ніколи не ходивши до школи? “Всі свідчили про Нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст Його” (Лк. 4: 22). Це пояснювалося тим, що Ісус був досконалий, тоді як всі інші довкола були недосконалі.
Наш урок стосується, передусім, події, яка відбулася тоді, коли Ісусові було дванадцять років. Його “батьки” строго дотримувалися релігії та були слухняні Мойсеєвому Закону, відвідуючи регулярно, щороку Свято Пасхи у Єрусалимі, і цього разу з ними був Ісус. Вираз “батьки” зовсім не означає, що святий Лука вважав Йосипа батьком Ісуса, принаймні не більше, ніж вважала Марія, коли (вірш 48) казала про Йосипа як про Його “батька”. Він був прийомним батьком Ісуса, а Ісус був його прийомною дитиною. Цей вираз цілковито погоджується з тим, що ми зазвичай кажемо в такому випадку і що не є причиною для справедливої критики.
Як можна здогадатися, зібрані юдеї з різних частин Палестини і навіть зі всього світу становили великий натовп, що налічував часом понад мільйон осіб. Різні сім’ї з різних місць, як правило, подорожували разом одним караваном. Згідно з юдейським звичаєм юдейський хлопчина вважався “сином Закону” від дванадцяти років. Відтоді він ставав відповідальним під Законом і був зобов’язаний дотримуватися його свят і т. д.

ІСУС – ВЕЛИКИЙ УЧЕНЬ

У часі, про який іде мова, Ісусові виповнилося дванадцять років. Він добре знав про Своє особливе народження і про великі пророцтва, зосереджені на Ньому, про які Гавриїл сповістив Його матір, тому був уважний, щоб виконати Свою місію – сповнити волю Небесного Отця. Він припускав, що оскільки дванадцятирічні юдейські хлопці входили під вимоги Угоди Закону, то цей порядок міг би вказувати на Його властивий шлях та обов’язки – що Йому пора починати Своє служіння.
Тому Він вирішив порадитися з найбільш авторитетними особами про те, чого навчає Закон. Час від часу Він старався порозмовляти з навченими книжниками, фарисеями та законовчителями, але намагався не зробити помилки, тому не задовольнявся тільки їхньою думкою, а хотів посилання на Закон та Пророків, щоб самому вирішити, а не покладатися беззастережно на висновки інших. Значну частину часу Свята Пасхи знані мужі Його народу були зайняті публічними справами, тому найкращою нагодою поспілкуватися з ними було завершення свята, коли Він міг звернути на Себе їхню увагу, раз по раз ставлячи нові запитання, ще раз випитуючи про образи та символи і про їхнє правильне значення.
Настав час повертатися додому, але Він ще не дізнався до кінця, чого навчає про це Святе Письмо. Його батьки, думаючи, що Він є в товаристві когось з рідні, пройшли денний шлях додому, перш ніж зауважили, що Його немає з ними. Вони повернулися, подорожуючи ще день, і ось на третій день знайшли Його в храмі, де Він розмовляв з вченими мужами про те, що для Нього в цей час було надважливим: коли на основі Закону Він може почати публічне служіння. Очевидно, Він щойно закінчив це з’ясовувати і знайшов для Себе задовільну відповідь. Хоча як дванадцятирічний хлопець Він став відповідальним перед Законом, проте ніхто не міг почати навчати або проповідувати до тридцятирічного віку. Ця справа, очевидно, прояснилася Йому перед самим приходом батьків.
Прийомний батько не сказав нічого, дозволивши дружині, Марії, докорити Ісусові за те, що Він був неуважний до Своїх обов’язків перед ними, завдаючи їм клопотів, смутку, переживань, коли не пішов з ними одразу назад. Слова Ісуса можна перефразувати так: “Хіба ви не знали, що Мені дванадцять років, і не розуміли, що для Мене настав час, коли Я повинен стати сином Закону? Хіба ви не знали, що тепер це може означати велику відповідальність, пов’язану з Моєю службою в справах Небесного Отця? Хіба ж ви не попереджали Мене, що Я повинен сподіватися такої відповідальності й пильнувати, щоб виконати Свою місію? Чому ж тоді, питаю, ви здивовані й зажурені, що Я затримався? Хіба вам не спало на думку, що, як син Закону, Я можу мати обов’язки і повинен скористатися з кожної нагоди бути в справах Мого Отця – виконувати будь-яку працю, яку Він призначив для Мене? Більше Я не буду приносити вам клопотів. Я дізнався, вивчивши і порозмовлявши із законовчителями, що, як неповнолітній, Я ще не можу починати чогось у справах Отця. Тому Я можу повертатися з вами додому і буду відданий і слухняний як досі. А якщо ви думали, що Я знехтував вашою волею, то це тому, що Я вважав, що ви знаєте, що Мене будуть цікавити справи Мого Небесного Отця і привілеї, пов’язані з ними, і ви не чекатимете, що Я буду повертатися в цей час.

ІСУС ЗРОСТАВ МУДРІСТЮ

В останньому вірші нашого вивчення ми читаємо, що Ісус “зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей”. Однак Відкупителем мав бути не хлопчина, адже згрішив не хлопчина. Ісус мав бути відповідною ціною за батька Адама і за рід, який втратив життя у ньому, тому потребував спочатку дорости до повноліття.
Вірш, який ми розглядаємо, охоплює період Його життя від дванадцяти до тридцяти років. Вісімнадцять років Він зростав мудрістю та благодаттю характеру. Він зростав ласкою в Бога не в тому значенні, що ставав менш грішним та більш праведним, а в тому, що розвивався, досягаючи людської досконалості. Схоже будь-який плід може бути досконалим у своєму роді як на початку, так і в кінці, коли росте, набуває смаку і, відповідно, щораз більше подобається господареві.
Так само Ісус. Досконале дитя стало досконалим хлоп’ям; досконале хлоп’я стало досконалим юнаком; досконалий юнак став досконалою людиною і в тридцять років був зрілим та готовим принести Себе як прийнятну жертву приємних пахощів Богу за людство – “Праведний за неправедних”.

R4957 (1912 р.)