ЧОГО МИ ПОВИННІ СПОДІВАТИСЯ?

Хоча важко чітко спрогнозувати майбутнє, коли йдеться про Божі “часи та пори” щодо Церкви та її прославлення, а також час утиску світу та Нову Епоху “радості великої, що станеться людям усім”, ми напевно можемо сподіватися, що ці утиски будуть увесь час і будуть зростати. “Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить”. “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас; коли б ви зо світу були, то своє світ любив би”. “Але Я вас зо світу обрав” і дав вам повноваження.
Як сприймати ці напади? – може виникнути в когось запитання. Відповідаємо: з терпеливою витривалістю, без гіркості в серці, зі співчуттям, розуміючи, що “не знають, що чинять вони”. Господній народ ніколи не повинен відплачувати тим самим, ніколи не повинен віддавати лайкою за лайку, звинуваченням за провокацію, ударом за удар, а завжди повинен пам’ятати приклад Господа та апостолів.
Це, однак, не означає, що Господній народ не може використовувати засоби, передбачені законом для свого захисту, коли це здається розумним. Ісус протестував, коли Його хотіли каменувати всупереч Закону. Св. Павло захищався в суді перед Феліксом, а також в інших випадках. Він став позивачем та висунув звинувачення під час дебатів з юдеями, коли апелював у своїй справі до Риму. Схоже ми, якщо нас переслідують всупереч закону, під яким ми живемо, маємо право звернутися з нашою справою до суду, але ми не маємо права учиняти самосуд та карати наших ворогів.
Коли апостол дорікнув деяким у ранній Церкві тим, що вони позивають один одного до суду, то своїм аргументом він акцентував на тому, що брати повинні залагоджувати непорозуміння між собою, а не йти судитися до невіруючих – не просити невіруючих розсудити християн. Це не має відношення до справ з невіруючими, які можна залагодити тільки у відкритому суді. Якщо б номінальні християни твердили, що вони – віруючі, то у відповідь треба було би сказати, що в такому самому значенні суди є судами віруючих, а тому справи перед ними не були б справами перед невіруючими.
Ми повинні сподіватися, що опозиція з боку світу, плоті та диявола стане ще більш злобною. Цим самим наша віра в Господа та один в одного – наша покора, доброта, терпелива витривалість, довготерпіння, братня доброзичливість, любов – опиниться в тиглі для очищення. І ці труднощі, якщо їх правильно сприймати, можна зарахувати до “всього”, що допомагатиме на добре тим, хто любить Бога й покликаний Його постановою (Рим. 8: 28).

R4941 (1911 р.)