ГОТУЮЧИСЬ ДО ЦАРСТВА
Луки 1: 5-23

“Догодити ж [Богу] без віри не можна” (Євреїв 11: 6).

Наш курс веріанських досліджень на цей рік був визначений Міжнародним Комітетом. Він містить дуже ретельне вивчення земного життя нашого Господа від Його народження до вознесіння. Нинішнє дослідження цілком обґрунтовано звертається до вивчення Божих справ та обітниць ще перед народженням Івана Христителя, предтечі та вісника Відкупителя.

За чотири тисячі років до народження Ісуса Бог сповістив, що Насіння жінки розчавить голову змія. Цей неясний вислів, як бачимо тепер, означає, що гріх та вся його руйнівна праця у світі має бути відшкодована та знищена у відповідному часі, що для цього Божа сила буде діяти через славного Сина неслухняної Єви. Та минали століття без жодної ознаки виконання цієї обітниці. Наш рід ще більше деградував і скочувався у невір’я. Тоді народився Енох з лінії Сифа. Він “ходив із Богом” і був використаний як Божественне мовне знаряддя, щоб дати ще одне пророцтво: “Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, щоб суд [справедливість] учинити над усіма” на землі (Юди 1: 14, 15).

Минула ще тисяча років, перш ніж Бог дав наступну згадку про Свій милосердний намір дати світу нове випробування (суд). Бог дещо ознайомив Свого приятеля Авраама з надією світу, Євангелієм. Він розповів йому, передусім, про Свій намір благословити всі племена землі й про те, що це благословення людства прийде через потомство Авраама: “І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі” (1 М. 12: 3).

Звернення до Авраама св. Павло називає першим Євангельським посланням, тому що інші звернення були настільки невиразними, що не говорили нічого певного про відродження людини. Гріх та змій могли бути знищені без особливого благословення насіння жінки, натомість суд людства, згаданий святим Енохом, мав на увазі (хоча й про це не говорилося твердо), що наслідком буде благословення людства. Натомість послання, дане Авраамові, було виразним: “І благословляться в тобі всі племена землі” (Див. Гал. 3: 8).

Св. Павло пригадує нам, що Бог не тільки сповістив про Свої майбутні благословення, але й дав клятву щодо них. Авраам не потребував Божої клятви. Він повірив усім серцем, але, як сказав св. Павло, клятва була для нас. Виконання обітниці відстрочувалося так довго, що ми, особливо зацікавлені нею, могли побоюватися якоїсь зміни у Божественному Задумі. Св. Павло запевняє, що клятва була для того, щоб “у двох тих незмінних речах [Божому Слові й Божій клятві],.. мали потіху міцну ми [Церква], хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами [у “благій вістці”, обітниці], що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус” (Євр. 6: 18-20). Отже, бачимо зі слів апостола, що Авраамова обітниця (Угода) ще не виконалася, що вона далі є котвицею для нашої віри.

ПОШУКИ НАСІННЯ АВРААМА

Ізмаїл не був спадкоємцем цієї обітниці, натомість Ісак був; Ісав не був, натомість Яків був. Врешті вся сім’я Якова була прийнята як насіння Авраама, і у відповідному часі всі христилися в Мойсея в морі та в хмарі й стали спадкоємцями обітниці на тій умові, що вони дотримуватимуться Закону, даного на горі Сінай. Слухняність вимогам цього Закону мала дати їм вічне життя, й відтоді ті, хто отримав похвалу, мали стати Божими знаряддями у виконанні обітниці – у “благословенні всіх племен землі”.

Проте ізраїльтяни, такі ж самі недосконалі, як і вся решта нашого роду під вироком смерті, не змогли виконати досконалий Закон Бога. Тому всі вони помирали, як і решта роду, бо всі були грішними. Ісус промовив: “А ніхто з вас Закона того не виконує”. Св. Павло теж сказав: “Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним [Богом]”. Тим не менше, спроба юдеїв слухатися Закону принесла велике благословення, хоча деякі ліцемірили й говорили молитви не від серця. Інші ж були “справді ізраїльтянами, що немає в них підступу”.

Бог оцінив відданість серця “справді ізраїльтян” і дав їм у П’ятидесятницю привілей перейти з дому Мойсея (як вірних слуг) у дім Христа (як вірних синів) (Євр. 2: 5, 6). “А всім, що Його [Ісуса] прийняли, [Він] їм владу дав дітьми Божими стати” (Ів. 1: 12). Вони були прийняті до синівства після того, як Ісус віддав Своє життя жертовним чином, був піднятий з мертвих до божественної природи і піднявся вище ангелів, влад та сил до Божої правиці милості та з’явився як Заступник за всіх “справді ізраїльтян”, за всіх, хто готовий іти Його слідами.

ІНШІ ЛАСКАВІ ОБІТНИЦІ

Усі Божі обітниці були дані Аврааму та його насінню (передусім його тілесному насінню). Потім увесь Юдейський вік, коли вони як народ старалися показати себе гідними бути цим Насінням Авраама, намагаючись виконувати Закон, Бог промовляв до них пророчо. Він поінформував їх про те, що Його намір – остаточно укласти з ними Нову Угоду, ще кращу, ніж та, посередником якої був Мойсей. Під цією Новою Угодою Він забере їхні гріхи та беззаконня, але не сказав, як вони будуть скасовані: що це буде через заслугу “кращих жертв”, ніж ті, які приносили під Законом з року в рік.

Бог запевнив їх, що ця Нова Угода матиме Посередника, вищого ніж Мойсей. Про цього Посередника Мойсей пророкував: “Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене [я є тільки Його образом]; у всім Його слухайтеся... І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу” (Дії 3: 23). Цей більший Посередник дійсно допоможе досягти стану, в якому вони могли би виконувати Божественний Закон досконало й були би вжиті Богом для благословення всієї землі (Єр. 31: 31).

Гляньмо, як сильно ізраїльтяни тужили за цією Новою Угодою з її кращим Посередником, якого вони називали Месією, Божим Помазанцем! Прислухаймось ще раз до Божого послання про цього славного Месію, Посередника Нової Угоди. Бог говорить: “Ось, я посилаю... Ангела завіту, що його бажаєте [Того, про Кого ви так довго молилися, з Чиєю допомогою ви зможете виконувати Мій Закон і стати Моїми знаряддями в навчанні та благословенні світу]... Хто ж видержить день приходу його, й хто встоїть, як він явиться? Він бо – огонь розтоплюючий і як те зілля очищуюче; І засяде він до перетоплювання... синів Левіїних,.. щоб приносили жертву Господеві в праведності” (Мал. 3: 1-3, Кул.).

Ось так ізраїльтяни мали цінну обітницю приходу Месії, а також натяк, що на тих, хто житиме в той час, прийдуть особливі випробування та труднощі. Природньо, що кожна мати-ізраїльтянка чекала народження сина, сподіваючись, що саме вона буде пошанована як мати Насіння жінки, яке розчавить голову змія, – Того Великого з насіння Авраама, через Кого (певним незнаним чином або шляхом) прийде велике благословення на синів Левія, на Ізраїль і через нього на всі покоління землі.

Кульмінацією цих обітниць було народження Івана Христителя, події життя якого становлять нинішнє вивчення. Він не мав бути Месією, але Його Вісником. Він не народився через чудове зачаття Святим Духом (без участі земного батька), а був особливим посланником Бога, щоб оголосити Месію, як про це надзвичайно гарно розповідає наш урок. Віра Захарії пройшла випробування і виявилася сильною завдяки труднощам, коли він протягом дев?яти місяців залишався безмовним. Так Бог приготував шлях, перш ніж послати Свого єдинородного Сина, щоб Той був Відкупителем людини.

R4939 (1911 р.)