“ВІРНИЙ ТА ПРАВЕДНИЙ”

“Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої” (1 Івана 1: 9).
Ми не знаємо жодної язичницької релігії, яка б навчала про бога милосердя, любові та доброти. Язичницькі божества показані владними, лютими, грізними. Люди бояться їх як демонів, проте не знають нічого про Бога Любові. Як не прикро, але ми повинні сказати, що є багато християн, які, введені в оману віровченнями Середньовіччя, не знають і не прославляють Бога Біблії – Бога усілякої Благодаті, про Якого нам сказано: “Бог є Любов”.
Слова псалмиста дають нам правильне уявлення: “Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе”, – поважати (Пс. 130: 4). Цілком очевидно, що Всемогутній повинен бути уособленням Справедливості, однак не тієї справедливості, про яку нас вчили і яка насправді була великою несправедливістю. Бог був справедливий, коли засудив батька Адама на смерть за його непослух Божественному Закону. Він був справедливий, коли застосував цей вирок до всього Адамового потомства. Коли б Він залишив вирок без змін і дозволив людині вмирати як німій тварині, без будь-якої надії на майбутнє життя, ми б не мали причини нарікати. Це була б проста Справедливість.
Але Бог показав до нас Свою любов, і саме Його любов спонукує нас шукати Його, прагнути Йому служити і йти слідами Ісуса. Божа воля містила вимогу Справедливості, і Бог відчинив шлях, яким Він міг бути справедливим і при цьому виправдовувати тих, хто вірить в Ісуса, хто став Його учнями з наміром брати свій хрест і йти за Ним. Влаштувавши все, щоб задовольнити ці вимоги, Бог має намір дати благословення Адаму та його роду шляхом, який принесе їм найбільше добро. Такий вияв Божественного характеру є не тільки для прославляння Всевишнього, але й для того, щоб Його створіння ознайомилися з Його характером, щоб вони мали велику довіру до Нього всю вічність і, дивлячись на чесноти Його характеру, могли копіювати їх і мати від цього ще рясніше благословення.

ПЕРШИЙ КРОК СПАСІННЯ

Першим кроком у Божому Плані є вибір особливого класу, нечисленних святих з-посеред людства. Вони вибираються з конкретною метою. У них Бог покаже надзвичайне багатство Своєї Благодаті та повну любові доброту в Ісусі Христі (Еф. 2: 6, 7), піднімаючи грішників з багна до славного становища, обіцяного Ним, – божественної природи, набагато вище ангелів, князівств та сил. Крім того, він пропонує використати їх та їхній досвід з гріхом, а також їхні перемоги над гріхом, зробивши їх співспадкоємцями з Христом, щоб потім керувати світом, благословити його та судити.
Після завершення Церкви Первородних ще будуть ті, які народяться пізніше. Божественний намір не тільки в тому, щоб Церква здобула свободу Божих дітей на духовному рівні, немов ангели, але й у тому, щоб людство загалом отримало можливість стати синами Бога під час царювання Месії: “Саме створіння визволиться від неволі тління [смерті та гріха] на волю слави синів Божих [людських синів, таких як Адам у його досконалості, вільних від гріха та смерті, володіючи повною свободою, яку Бог передбачив для всіх, хто є в тісних взаємовідносинах з Ним]” (Рим. 8: 21).

КОЛИ МИ ВИЗНАЄМО

Наш вірш, без сумніву, стосується тих, кого Бог зараз покликав стати членами Нареченої Христа, учасниками свободи та слави синівства на духовному рівні. Тим не менше, він наводить принцип, який буде використовуватися також під час тисячі років царювання Месії. Тоді ніхто не зможе сподіватися зробити поступ на Святій Дорозі, якщо спочатку не визнає своїх гріхів, не покине їх і не прийме запропонованого Месією благословення, Який у той час буде царювати, власне, з метою знищити гріх і підняти грішників.
Застосовуючи цей вірш до теперішнього часу, ми бачимо, що він не стосується грішників загально, а лише Церкви Христа, як читаємо: “А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа”. Також це визнання гріхів не стосується світу, який ще не став Божими дітьми через віру та посвячення. Цей вираз відповідає словам молитви нашого Господа: “І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому”.

“ЩОБ... НАМ ПРОСТИТИ”

Тим, які стали Новими Створіннями в Христі через віру та слухняність – взяли свій хрест, щоб йти за Ним, і були зачаті Святим Духом, – Бог погодився пробачити всі ненавмисні провини, якщо вони про це попросять. Тому апостол Іван каже, що для Бога буде справедливо виконати для Своїх святих обітницю, яку Він дав їм. Розмірковуючи над цією ж річчю, св. Павло наполягає: “Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать” (Євр. 4: 16).
Передбачивши, що Його народ може втратити самовладання через повторні невдачі внаслідок успадкованих вад своєї плоті, Господь подбав про особливе нагадування для його підбадьорення. І про це було би добре пам’ятати. Отож, при кінці ще одного року і на початку нового ми наполягаємо, щоб усі християни щоденно звітували перед Господом і ніколи не йшли на відпочинок, не отримавши цієї благодаті прощення та допомоги. Якщо хтось зволікає і між ним та Господом зайшла хмара, нехай він при кінці року обов’язково скористається з цих обітниць, щоб почати Новий Річ з чистого листка – з посмішки на обличчі свого Отця, з перебування поряд зі своїм Відкупителем і з новими постановами бути наполегливим та дбайливим Його послідовником.

СТРУДЖЕНІ ТА ОБТЯЖЕНІ

Є ще інші вірші, які стосуються тих зі світу, які ще не стали Господнім народом і тому не враховані в нашому вірші. Клас, на який ми посилаємося, згаданий в Господніх словах: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене,.. і знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11: 28, 29). Безперервні домагання з боку самолюбства та гріха не приносять серцю спокою, проте часто створюють труднощі, які ведуть стомлених до великого Носія гріхів, до найкращого Приятеля.
Чи є сприятливіший час, ніж початок року, щоб укласти нашу велику домовленість з Господом, яка зробить нас справжніми учнями, – угоду самопожертви, самозречення, самопосвяти, щоб взяти хрест і йти, куди б Господь нас не вів, знаючи, що кінець мандрівки буде славним та блаженним. Більше того, випробування на цьому шляху до Небесного Царства принесуть благословення і будуть для добра, тому що Ісус буде ділити їх разом з нами.

R4931 (1911 р.)