ШЛЯХЕТНІСТЬ ПЕРЕМАГАЄ НИЦІСТЬ
Неемії 6: 1-19

“Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись?” (Псалом 27: 1).

Після багатьох перипетій праця Неемії майже досягла успіху. Але тут прийшло велике нещастя. Вбогі юдеї, віддаючи весь свій час лагодженню мурів, позбулися прибутку з інших джерел. У своєму запалі вони віддавали майно в заставу і потрапляли в борги. Коли прийшли збирачі податків і почали вимагати сплати мита, стало зрозуміло, що вони не можуть цього зробити, бо опинилися перед лицем злиднів. Постало велике нарікання. Ширилися лиха, і неможливо було запобігти голодному бунту.

Неемія спробував розібратися в цьому і зауважив, що заможні юдеї давали гроші своїм вбогим сусідам під надмірно високі відсотки і тим самим наживалися на нещасті своїх братів. Він скликав їх до себе і порозмовляв відверто, але доброзичливо, про братні зобов’язання, яких вимагав Закон: “Будеш любити ближнього свого, як самого себе”, – пояснивши на прикладі свої добрі наміри. Заможні юдеї були присоромлені. Вони визнали несправедливість своєї поведінки і виправили цю річ. Бачимо силу шляхетного характеру і добрий приклад впливу на інших. Як звичаї та приклади, які сприяють несправедливим методам і поводженню, здаються багатьом правильними, так приклади справедливого поводження є могутніми у протистоянні злу. Кожен християнин має обов’язок перед собою, перед Богом і перед принципами праведності, які Він представляє, не тільки зайняти правильну позицію, але й дозволити, щоб це відстоювання праведності бачили інші як докір неправедності.

ВІРОЛОМСТВО І НАКЛЕПИ

Як тільки вдалося успішно подолати ці труднощі, з’явилося нове лихо. Довколишні вороги, побачивши, що мури майже завершені й для повної захищеності Єрусалима залишалося навісити брами, спробували нову тактику. Вони висловили бажання повторно обговорити всю справу – зустрітися з Неемією для розмови про свої інтереси, а також ще раз глянути у документ, в якому містилися повноваження від царя. Неемія відповів, що в нього багато роботи, дуже важливої роботи, і він не має часу на розмови. Він мав час для своїх братів, мав час розповісти їм як Божому народові про те, як правильно чи неправильно поводитися в кожній справі, але не мав часу сперечатися про щось інше, доки його важлива місія була незавершеною.

У цьому є урок для християн. Ми завжди повинні мати час для розмов з братами про Слово Бога і про Його любов. Ми повинні завжди мати час на те, щоб кожному дати відповідь про надію, яка є в нас. Тому зрозуміло, що оскільки важливі інтереси Божої справи вимагають нашої уваги, ми не маємо часу на обговорення сторонніх речей, які св. Павло називає “знанням, неправдиво названим так”. У цих справах ми повинні думати так, як висловився св. Павло: “Я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого”. Все, що пов’язане з Ісусом, помазаним Божим Сином, Месією, або все, що пов’язане з Його розп’яттям та надіями, побудованими на ньому, св. Павло був готовий обговорювати в будь-який час. Захист цієї справи і цієї теми був його особливим заняттям в житті. Хоча добре освічений та добре поінформований про речі, які становили загальний інтерес, він поводився так, немовби не розумівся на цих речах, щоб віддати весь свій вплив та час справі найбільшої ваги, якої був послом.

Чотири рази особи ззовні намагалися порозмовляти з Неемією; чотири рази він відмовлявся, і не тільки через важливість праці, яку виконував, але й з причини того, що розумів, що вони тільки шукають приводу для перемовин, які мали відбутися в селі за двадцять миль від Єрусалима на нічийній території, щоб потім, у відсутності Неемії, напасти на ізраїльський гарнізон і знищити вже зроблене, або ж вони могли під час перемовин напасти на нього самого, або ж зробити те і те.

ЛИХОСЛІВ’Я ТА НАКЛЕПИ

Врешті вороги вдалися до звичної зброї – наклепів. Вони не звинувачували Неемію прямо в тому, що він хоче поставити себе царем юдеїв у їхній столиці, Єрусалимі, і що він таємно наймає людей, щоб вони говорили про нього прихильно в народі, а у відкритому листі написали, що про це ходять чутки між людьми, “розмови”. Щоб надати листу ваги та значення, вони додали: “Між народами ходить поголоска, та й Гешем каже, що ти та юдеї задумали збунтуватись, і тим то ти й будуєш мур; ти ж сам мав би бути їхнім царем, згідно з тією чуткою” (Хом.).

Послання було передане Санваллатом у формі вітального листа, немовби він був приятелем і сподівався спасти Неемію від клопотів перед царем, і він все ще наполягав прийти порадитися, бо це в його інтересах. Відповідь Неемії була влучною: “Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв”. Метою, мабуть, було внести сум’яття в ряди юдеїв і відбити охоту завершувати працю.

Якими жорстокими є різні методи наклепу! Як вони суперечать усьому, що правильне, не кажучи вже про найвищий зі всіх критеріїв, християнську любов! Тим не менше, як часто Божий народ потрапляє в тенета духа наклепу. Якими прикрими є завдані лиха; якою нестерпною – несправедливість; якою жахливою – відповідальність за це! Напевно, ті, які готові говорити наклепи своїми устами, тим самим відчиняють своє серце для противника. Лихослів’я потрапляє під осуд не тільки Святого Письма, але й усіх шляхетних чоловіків та жінок, навіть якщо вони – язичники. Навіть коли життя Неемії опинилося в небезпеці, його сумлінна відданість Богу та Божественному керівництву позбавили його страху.

R4921 (1911 р.)