ЦАРСЬКА ДІАДЕМА

“І йменням новим будуть звати тебе... І ти станеш короною слави в Господній руці й діадемою царства в долоні Бога свого” (Ісаї 62: 2, 3).

В одному місці пророк Єремія говорить: “А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь [Єгова] праведність наша”. В іншому місці він каже: “І його будуть кликати так: Господь [Єгова] – наша правда [тобто Праведність Єгови]”. Так само каже апостол: “Щоб стали ми Божою правдою [Праведністю] в Нім” (Єр. 23: 6; 33: 16; 2 Кор. 5: 21).

Ці вирази стосуються Сіону. Образним Сіоном є юдейський народ, а позаобразним Сіоном є прославлена Церква. Власне кажучи, можна вважати, що благословення, які належать Церкві на духовному рівні, будуть, зрозуміло, належати на земному рівні Стародавнім Гідним, які навіки матимуть Божественну милість.

Ці два вирази, “корона слави” і “діадема царства”, виражають, по суті справи, ту саму думку, а повторення справляє подвійне враження. Діадема є короною. Корона, як правило, була для того, щоб надати більшої гідності та честі особі, яка її носила. Але біблійний вираз “корона слави... й діадема царства в долоні Бога” не містить думки, що діадему одягатимуть, щоб дати славу Богу. Радше це щось, що представляє красиву оздобу в Божественній руці, так як ви берете щось у руку, щоб оглянути красу та майстерність витвору.

Коштовностями, які надаватимуть краси цій діадемі, буде Церква після відповідного випробування великим Майстром. Господь прийде, щоб зібрати Свої коштовності, щоб взяти їх. “Бог розклав члени в Тілі”. Цей вірш стосується остаточного розташування в майбутньому, в умовах Царства. Як зоря від зорі відрізняється славою, так ці коштовності відрізнятимуться місцем та становищем. Це також стосується теперішнього часу. Нинішній порядок підлягає зміні залежно від того, чи особа хоче цілковито підкоритися Господній волі, чи ні. Відбувається вибір класу коштовностей; і труднощі цього класу під час Євангельського віку становили процес полірування. Далі буде вставлення коштовностей у кінці цього віку, коли Церква буде завершена. Це почалося з початком Першого Воскресіння.

Першим у цю царську діадему був вставлений, безсумнівно, сам наш Господь Ісус. Він перший є у цій великій діадемі, яку Єгова має у Своїй руці. Наступними будуть члени Тіла, коли вони будуть удосконалені в Першому Воскресінні – апостоли та святі, що спали, коли кожен з них отримає свою переміну “раптом, як оком змигнути”. Кожна коштовність буде вставлена у своє місце, для якого Єгова її готує.

Коли мати Якова та Івана прийшла з ними до Ісуса просити, щоб її сини сиділи один по правиці, а другий по лівиці поруч з Ним, Він сказав, що ці місця будуть дані тим, для кого вони задумані Отцем. Ці становища не будуть дані з милості, а зі справедливості. Будь-яке місце в цій громаді буде славним. Тільки Господь у змозі сказати, хто сидітиме з правого боку, а хто з лівого. Ми будемо задоволені, якщо виконається Його воля, і за завісою ми матимемо таке велике почуття справедливості, що з радістю приймемо все так, як Отець влаштував.

Господь – перший; думаємо, що ап. Павло другий. Думаємо також, що св. Петро та св. Іван займатимуть чільні місця. Ми будемо цілковито задоволені усім, що Отець вирішить. Ми будемо раді з будь-якого місця. І кожен, хто не матиме такого духа, такої вдачі, тим самим покаже, що він не є з цього класу, який Господь хоче мати. Кожен з цього класу радо прийме рішення Отця й визнає його кращим, ніж усе, що могло би прийти йому на думку.

Тому Церква в руці Бога є Церквою в руці Божественної сили. Ця сила вжиє Церкву, і вона буде короною слави і чудовою річчю, яка всю вічність славним чином відображатиме майстерний витвір нашого Бога. Яким славним він буде! Яким гарним! Господь Єгова розмістить ці дорогоцінні коштовності, і кожна з них буде кидати світло на іншу в цій короні слави й діадемі краси. Головне місце займатиме Господь Ісус, бо Отець не дасть Церкві такої слави, якої не дав би самому Господу. Церква має бути показана людям як “повна краси та радості повік” – як витвір рук Бога.

Ці коштовності Він вибирає зараз і поводиться з ними через Своє провидіння. Коли процес полірування закінчиться, Він вжиє їх у дуже особливому значенні впродовж тисячі років. Як зоря сяє в славі, так кожен з Церкви буде вжитий Господом. Та використання Церкви Господом буде тільки частиною праці, яку Він планує виконати. Апостол каже: “Щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі” (Еф. 2: 7).

Усім, хто в Христі, хто знаходиться у “вибраному” Тілі Христа, Бог покаже Свою надзвичайно велику благодать. Його благодать та милість проллється дощем на Церкву. Світ остаточно побачить у Церкві вершину всієї творчої праці Бога. Слава Церкви проявиться перед усіма ангелами та людьми. Ось так Господь звертає увагу на благословення, які належатимуть нам, якщо ми залишимось вірними в тому, щоб вчинити наше “покликання та вибрання певним”.

Ніколи не забуваймо, що ми – “вибраний рід”, відокремлений від основної маси номінальних християн, а також від світу. Ми маємо вищі надії, цілі й устремління, ми привілейовані яснішим баченням глибоких Божих речей і покликані з нашої колишньої темряви до Його дивного світла. Отож, якщо ми таким чином відокремлені від світу і від християн, які мають переважно світський дух, то чи ж дивно, якщо ми виявимо, що всі вони не є в згоді з нами та ігнорують нас або протидіють нам у виконанні волі Учителя.

R4913 (1911 р.)