СПІВПРАЦІВНИКИ БОГА
Неемії 4: 1-23

“Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні” (1 Коринтян 16: 13).

Молитва Неемії про Єрусалим і про священні інтереси, які на ньому зосереджувалися, продовжувалася не один місяць, перш ніж прийшла несподівана відповідь. Цар, якому він служив як повірений, наготував бенкет, на якому була присутня цариця, а також Неемія та інші. Кожен випромінював радість та задоволення, наряджений в шовки та коштовності. Однак цар спостеріг, що його повірений має журбу, помітну навіть крізь посмішку. Вивідавши, чи він не хворий, цар вирішив, що це, певно, тривога серця і поцікавився, у чому річ. Для Неемії це була небезпечна мить, бо царі в ті часи були самовладними й дуже примхливими. Журба могла сприйматися як втрата інтересу до царя та його справ, або ж як несхвалення низки речей під час самої урочистості.

У молитві Неемія негайно звернувся до Бога про мудрість, щоб знати, як відповісти, адже він не одразу здобув її, хоча й молився задовго до того. Він знав, що Всемогутній може почути прагнення його серця, висловлені чи невисловлені. Тож він отримав потрібну мудрість для розумної та вдалої відповіді, яка не роздратувала царя, а, навпаки, викликала його інтерес. Він розповів цареві, що зажурений серцем, бо дім його батьків зруйнований. Врешті-решт цар призначив його повноважним управителем Юдеї з правом розпочати роботи і звернутися до управителів довколишніх провінцій по необхідну допомогу.

МУДРІСТЬ, ПОКАЗАНА В МЕТОДАХ ДІЯЛЬНОСТІ

Те, що Неемія був розумною людиною, а не мрійником, видно з його практичних кроків. Як багата людина, він, мабуть, сам фінансував свою подорож, що відбувалася в супроводі воїнів і т. п., наданих царем. Чотиримісячна подорож привела їх в Єрусалим. Ціль приходу трималася в таємниці: він тільки завітав на кілька днів, щоб все почути й побачити. Тоді, під покровом ночі він оглянув мури старого міста, особливо проломи та гори каміння, яким можна було їх полагодити. Переконавшись у здійсненності такого задуму, він у розумі намалював собі, як це зробити. Тоді, скликавши старших і знаних представників народу, він пояснив їм ціль свого приходу, представив свої повноваження від царя і запропонував спосіб, як негайно почати працю полагодження.

Неемія розумів, що потрібна велика обережність, адже вороги зі всіх сторін прагнули перешкодити їм так само, як вони самі прагнули досягти успіху. Самаряни були заздрісні. Вони вшановували Єгову по-своєму, тому успіх Ізраїлю означав, що Бог прихильний до юдеїв, а не до самарян. Крім того, вони сподівалися скористатися зі злиденного та непорадного стану юдеїв, вважаючи, що коли їм вдасться при нагоді пограбувати їх, то в цьому не буде нічого поганого. План Неемії був схвалений. Провідні мужі в кожній частині міста приєдналися до робітників, і кожен будував мур майже поряд зі своїм помешканням. Це був мудрий план, адже кожен був особливо зацікавлений у тому, щоб мати сильний мур поряд з власним домом, і можна сказати, що люди досить пишалися своєю роботою як видатним монументом будівельного мистецтва – правда це була, чи ні.

Неемія взявся до роботи разом з іншими; слуги, що його супроводжували, також допомагали. Його дух, повний запалу, став натхненням для знеохочених людей, які набралися мужності. Надія ожила. Тоді вороги почали чинити опір та перешкоди. Навіть виник задум напасти на них. Та Неемія, дізнавшись про це, організував роботу так, що поки голови сімей несли озброєну варту, інші працювали, маючи при собі меч для захисту.

Коли вороги побачили, що ізраїльтяни підготовлені, вони відмовилися від запланованого нападу і вдалися до того, щоб посіяти в них невіру. Весь замір ізраїльтян був висміяний, піднятий на глум як нездійсненний і, зрештою, як нічого не вартий. Ті, хто не звик до важкої ручної праці, почали нервувати, виявляти втому та знеохочення. Чим вище росли мури, тим важче було класти каміння та розчин; і чим більше каміння закладали в мур, тим менше придатного каміння залишалося серед руїн. Це був час випробування віри та відданості Богу. Проби та труднощі дозволені на весь Божий народ саме для таких випробувань. Переможці проходять свій розвиток для Божественної служби через різні життєві обставини.

“СТІЙТЕ У ВІРІ”

Можна було би запитати, чому вірність та відвага Неемії зазнала випробування, і якою була його нагорода? Відповідаємо, що нагорода у вигляді розвитку характеру супроводжує кожне добре намагання. Нагорода тих, хто жив вірно за часів Неемії, суттєво відрізняється від нагороди вірних з-поміж послідовників Ісуса. Останнім обіцяно участь з Учителем у Його славному Месіанському Царстві: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство”; “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною” (Лук. 12: 32; Об. 3: 21).

Та Неемія не міг отримати частки в цих обітницях Царства, бо жив перед покликанням до Царства – перед П’ятидесятницею. Він та інші, які жили в ті часи і показали вірність та відданість, не є особисто згадані св. Павлом у Євр. 11: 1-40, але, безсумнівно, зараховані до цього списку. Про них апостол сказав: “Вони отримали свідчення, що догодили Богові” (Дерк.). Св. Павло стверджує, що вони отримають свою нагороду – частку в земній фазі Царства після отримання Церквою своєї частки з Відкупителем у небесній фазі Царства, “бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали”.

Слова св. Павла в нашому вірші навчають важливого уроку потреби в розвитку характеру всіма, хто сподівається бути спадкоємцем Бога і співспадкоємцем з Ісусом Христом, своїм Господом. Вони повинні пильнувати, а також молитися і повинні “стояти у вірі”, всупереч різним проявам опозиції з боку світу, плоті та противника. Вони повинні поводитися як ті, що “зміцняються Господом та могутністю сили Його”. Вони повинні отримати добрий розвиток через випробування, труднощі та перешкоди, які їм вдалося подолати в імені Господа та з Його допомогою.

R4912 (1911 р.)