ВЕЛИКИЙ РЕФОРМАТОР
Ездри 8: 15-36

"Бо рука нашого Бога була добра до нас"

Ездра був освіченим юдеєм, котрий очолив великий реформаторський рух. Як Божий представник він був великою мірою відповідальний за збереження юдейської віри та нації. Його сім’я була серед багатьох забраних у полон Навуходоносором. Як і багато інших, вона пустила корені в новий грунт Вавилону і не була між тими п’ятдесятьма трьома тисячами, які повернулися до Єрусалиму, коли цар Кір дав таку нагоду. Ездра, натхнений духом релігійної ревності, заснованій на вірі в Бога, в Його Слово та обітниці для Ізраїлю, очолив іншу громаду, яка рушила до Єрусалиму – через сімдесят вісім років після повернення вигнанців.

Юдеї, очевидно, були заможними у Вавилоні, і їхнє вигнання на деякий час, принаймні, привело їх до ревного вивчення Закону та Пророків. Дійсно, Юда (можливо, під керівництвом Ездри як одного з його головних представників), здається, процвітав у Вавилоні більше, ніж в Єрусалимі – не як цілість, а як окремі побожні особи. Вони тривожились, коли час від часу чули про бідність їхніх братів у Єрусалимі, і що релігійні справи не були успішними там, і що відбудова храму, який представляв божественну присутність з народом, забезпечувалась досить скромно.

Глибоко переживаючи за відродження справжньої релігії, Ездра виклав цю справу перед представниками у Вавилоні та перед перським царем, і добився сприятливих наслідків. Були вчинені великі пожертвування на відновлення храму та встановлення служіння на властивій основі, і загалом на допомогу інтересам юдейської справи в Єрусалимі. Ці пожертвування золота і срібла нараховували трохи більше двох мільйонів доларів, і загальна кількість осіб, які виразили бажання дати їх, була майже сімнадцять сотень. Ці дари були власністю народу, і Ездра мудро розділив скарб між дванадцятьма зверхниками його громади і взяв від кожного розписку.

Перед належним початком подорожі, про неї оголосили і благали Всемогутнього Бога благословити це починання і керувати дорогою подорожуючих. У них була причина боятися за себе, бо загально було відомо, що вони несуть з собою великий скарб, а країна, через яку вони мусили перейти, кишіла розбійниками, котрі в будь-який момент могли напасти на них, щоб забрати цей скарб, який, крім золота і срібла, складався з великої кількості пшениці, вина та олії.

"У всіх твоїх путях думай про Нього, і Він твої стежки вирівняє"
Розпочаття подорожі з постом і молитвою дає нам можливість збагнути силу і уміння Ездри. "Бог був з ним" – він ходив з Богом, він старався пізнавати і виконувати божественну волю. Безперечно, марно хтось намагається служити Господу, а однак нехтує тим, щоб впокорювати себе перед Ним і просити Його благословення та керівництва. Ми стверджуємо, що піст, молитва і щире бажання пізнавати і виконувати Господню волю є набагато ефективнішими, ніж великі пожертвування грошей. Можливо, тоді існувала надто велика тенденція з боку багатьох не займатися справою релігійної праці вдома чи закордоном, хіба що фінансувати її, частково забуваючи, принаймні, що вони працюють марно, якщо Господь не дарує Свого благословення.

Незважаючи на наші вражаючі фінансові зусилля протягом останнього століття, сьогодні язичників є вдвічі більше, ніж століття тому. Отож, зважаючи на цей факт, ми повинні звернутися до Господа в молитві, щоб впевнитися у значенні молитви, якої Він нас навчив: "Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі". Очевидність даремності наших зусиль створити небесні умови на землі повинна вести всіх щирих Божих дітей до дослідження Його Слова, щоб бачити навчає воно, чи ні, що другий прихід Месії є для з’єднання з Ним Його "вибраної" церкви як Його нареченої, а далі для встановлення царства праведності, яке, закріплене божественною силою, зв’яже сатану, знищить гріх і смерть, підніме людство і вчинить землю раєм.

Дорога грішників
Ездра та його громада безпечно дійшли до Єрусалима рівно через чотири місяці подорожі. Таку велику відстань можна подолати менше, ніж за чотири дні з нашими сучасними зручностями, які, безперечно, здаються нам попередниками славної Месіанської Епохи, дивовижне багатство якої було так давно провіщене.

Ездру вважали обмеженим та жорстоким із-за реформ у Єрусалимі, провідником і натхненником яких він став. Юдеї, котрі першими повернулися з Вавилону, були повні ревності до божественного закону і відмовлялися змішуватися чи мати громадські стосунки зі своїми поганськими сусідами, але оскільки їхні статки зростали повільно, їхня ревність зменшувалася. Наступили байдужість та невір’я. Тому незабаром Ездра виявив, що багато юдеїв змішалися зі своїми сусідами, і що коли б такий стан речей, який переважав, продовжувався б, то це означало б зіпсуття народу, якому Бог дав обітницю національної цілісності і обітницю, що в кінцевому результаті Він вживатиме їх як народ, який випромінюватиме світло і правду, яка, як Він обіцяв, іще благословлятиме усі народи землі.

Були скликані і проведені загальні збори ізраїльтян, щоб розсудити цю справу змішаних шлюбів і вимог закону, і кожен, хто не був би присутній, був попереджений, що він є у небезпеці вважатися вилученим з громади як чужинець. Це був час плачу та смутку, горя поміж народом, коли вони усвідомили, що слухняність божественному закону означатиме розрив сімейних уз. Божественний закон був зламаний, і тепер треба було понести покарання. Становище порушників було важким.

Цю вимогу закону можуть зрозуміти лише ті, хто усвідомлює, що Ізраїль знаходився в особливій угоді з Богом через домовленість при горі Сінай, і що цей народ був підданий кожній рисі того закону. Жоден такий закон не є і не був накладений ні на інші народи, ні на християн, котрі не є під законом, а під благодаттю. Однак ми не повинні відчувати неприязні до того, що юдей вірний своїй угоді, бо ця Угода Закону зобов’язує його сьогодні, як це було завжди; і вона зобов’язуватиме його, доки не буде замінена Новою Угодою Закону, про яку говориться в Єремії 31: 31. Великий Месія, Голова і тіло, буде Посередником тої Нової Угоди, і її печатання здійсниться кров’ю "кращих жертв" цього Євангельського віку.

Для християн аналогія з цим Законом є в наказі апостола, що посвячені послідовники Христа не повинні одружуватися зі світськими, а "лише в Господі" (2 Кор. 6: 14). В цьому наказі, безперечно, є божественна мудрість, однак він не є законом, і християни, одружені з непосвяченими особами, не повинні покидати їх, а виконувати свою подружню угоду (1 Кор. 7: 14).